Справа № 2270/1835/12
Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В.К.
Суддя-доповідач: Боровицький О. А.
29 травня 2012 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Боровицького О. А.
суддів: Гонтарука В. М. Драчук Т. О.
при секретарі: Александровій К.В.
за участю представника позивача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому, третя особа на стороні відповідача - головне управління Державного казначейства України у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення коштів , -
В лютому 2012 року ОСОБА_3 звернувся в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому, третя особа без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: головне управління Державного казначейства України у Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому щодо відмови у поверненні коштів у сумі 5846,19 грн. сплачених позивачем 24.01.2012 року в якості збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; стягнути з управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому на користь позивача 5846,19 грн. сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні автомобіля марки Voikswagen Touareg, кузов НОМЕР_2, реєстраційний державний номер НОМЕР_1, а також стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 160,95 грн.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 березня 2012 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду України від 06 березня 2012 року та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на те, що застосування відповідачем норм постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року №1740, якою затверджено "Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" є незаконним, оскільки відповідно до частини 4 статті 9 КАС України , у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, законам України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України або іншого правового акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, тому при вирішенні даного питання пріоритетним є Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування". За правилами є положень пункту 7 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, а не при їх купівлі.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління державної казначейської служби України у Хмельницькій області в письмових запереченнях №15-07/323-4971 від 14.05.2012 року, що надійшли до суду апеляційної інстанції 21 травня 2012 року (вх. №24948/12) просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_3 без задоволення, як необґрунтовану та безпідставну, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 березня 2012 року - без змін. Вказує, що апелянтом у апеляційній скарзі жодним чином не наведено та не доведено, які протиправні дії чи бездіяльність Головного управління ДКС України у Хмельницькій області та УПФУ у м. Хмельницькому вчинили по відношенню до нього, та яку саме шкоду державні органи завдали заявнику. При цьому третьою особою заявлено про розгляд справи за відсутності її уповноваженого представника.
До суду апеляційної інстанції 29 травня 2012 року з'явився представник апелянта, який доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання до суду апеляційної інстанції не з'явилась. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до частини 4 статті 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності відповідача.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
При ухваленні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, відтак відмовив повністю у їх задоволенні.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів частково погоджується.
Так, щодо вимог позивача про визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому щодо відмови у поверненні коштів у сумі 5846,19 грн. сплачених позивачем 24.01.2012 року в якості збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, колегія суддів зазначає наступне
В цій частині суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено належними доказами в чому полягають протиправні дії відповідача, враховуючи також, що сплачені позивачем кошти на рахунок відповідача не надходили. Таким чином позивачем не доведено, а судом не встановлено, що дії відповідача вчинені з порушенням положень частини 3 статті 2 КАС України, в силу яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.
Враховуючи наведене суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування рішення управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому щодо відмови у поверненні коштів в сумі 5846,19 грн., сплачених позивачем 24.01.2012 року в якості збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
При цьому, не можна погодитись з висновками суду першої інстанції про те, що позивач є платником тривідсоткового збору до Пенсійного фонду України, виходячи з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач у січні 2012 року став власником легкового автомобіля VoIkswagen Touareg, кузов № НОМЕР_2, реєстраційний державний номер НОМЕР_1.
Відповідно до абзацу 12 пункту 8 «Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок», реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків, а також внесення в установленому порядку платежів за огляд транспортних засобів, реєстрацію, перереєстрацію та зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.
При проведенні державної реєстрації купленого автомобіля в 1-му ВРЕР м. Хмельницький У ДАІ УМВС України в Хмельницькій області позивач сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 5846,19 грн., на спеціальний рахунок ГУ ДКУ у Хмельницькій області.
Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Згідно преамбули Закону України від 26 червня 1997 року №400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції Закону України від 13 січня 2011 року №2921-VI, (далі - Закон №400/97-ВР) цей Закон визначає порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Пунктом 7 статті 1 Закону №400/97-ВР визначено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.
Отже, відповідно до цього Закону обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладається на осіб лише у випадку відчуження, а не при купівлі автомобілів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року №1740, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2011 року №445, затверджений «Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» (далі Порядок №1740).
Проте, відповідно до пункту 12 сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством).
Відповідно до частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. У роз'ясненні Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в постанові від 01 листопада 1996 року № 9 (пункт 5) зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Суд першої інстанції не звернув увагу на зазначену суперечність між законом та підзаконним актом, які по різному врегульовують одне й те саме питання, відповідно не дав оцінки та не зробив висновків, виходячи з вимог частини 4 статті 9 КАС України та вищезазначеного роз'яснення Пленуму Верховного Суду України.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про те, що позивач має право на повернення сплаченої до Пенсійного фонду України суми у розмірі 5846,19 грн.
Колегія суддів бере до уваги існуючий Порядок повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів, який затверджений наказом Державного казначейства України 10.12.2002 № 226 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2002 р. за № 1000/7288.
Згідно з пунктом 5 Порядку повернення помилково або надмірно зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за заявою платника та поданням органів, які повинні забезпечувати надходження платежів до бюджету та за якими згідно із законом закріплено контроль за справлянням (стягненням) платежів до бюджету.
При цьому, в силу положень статті 3 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України в порядку, визначеному законодавством України. Платники збору, визначені пунктами 6, 7, 9 і 10 статті 1 цього Закону, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачують на рахунки з обліку коштів спеціального фонду державного бюджету, відкриті в управліннях Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Ці кошти в установленому порядку зараховуються до спеціального фонду державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет України (пункт 9 статті 4 Закону України "Про державний бюджет на 2012 рік").
Таким чином, позивачем щодо позовних вимог в частині стягнення примусово сплаченого збору з Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому неправильно визначений відповідач, оскільки рахунок '"Сплата збору при відчуженні легкових автомобілів" на який позивач сплатив збір при відчуженні легкового автомобіля в розмірі 3 %, що відповідає сумі в розмірі 5848,19 грн. (а.с. 11), відкрито для зарахування коштів спеціального фонду державного бюджету, тобто одержувачем даної суми грошових коштів є Державний бюджет, а не органи Пенсійного фонду України.
Згідно статті 23 Бюджетного Кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Статтею 116 Бюджетного Кодексу України встановлено, що порушення бюджетного законодавства визначається порушення учасником бюджетного процесу встановлених дим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляд), затвердження, внесення змін. виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме: взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України; здійснення видатків бюджет) чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України.
З огляду на вищезазначене суд апеляційної інстанції звертає увагу, що розпорядником вищезазначених коштів є Державний бюджет України, а не органи Пенсійного фонду України.
Способом відновлення порушеного права у межах спірних відносин вбачається стягнення грошових коштів на користь позивача з Державного бюджету України. Вирішення спору у такий спосіб здійснюється колегією суддів відповідно до частини другої статті 11 КАС України.
Відповідно до статті 198 КАС України суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову суду.
Згідно з пунктом 4 частини1 статті 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та ухвалює нове рішення, якщо судом першої інстанції при ухваленні рішення допущено порушення норм матеріального або процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з ухваленням в скасованій частині нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково .
Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому, третя особа на стороні відповідача - головне управління Державного казначейства України у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення коштів, - скасувати в частині відмови в задоволенні вимоги позивача про стягнення з управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому на користь ОСОБА_3 5846,19 грн. сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні автомобіля марки Voikswagen Touareg, кузов НОМЕР_2, реєстраційний державний номер НОМЕР_1, ухваливши в цій частині нове рішення .
Адміністративний позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 29000) суму сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування при відчуженні легкових автомобілів у розмірі 5846,19 грн. (п'ять тисяч вісімсот сорок шість гривень дев'ятнадцять копійок).
В решті постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 березня 2012 року - залишити без змін .
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі "05" червня 2012 р. .
Головуючий суддя Боровицький О. А.
Судді Гонтарук В. М.
Драчук Т. О.