Справа № 2а/0270/625/12
Головуючий у 1-й інстанції: Воробйова І.А.
Суддя-доповідач: Боровицький О. А.
29 травня 2012 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Боровицького О. А.
суддів: Гонтарука В. М. Драчук Т. О.
при секретарі: Александровій К.В.
за участю позивача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі Вінницької області, відділу Державної виконавчої служби Гайсинського районного управління юстиції Вінницької області про скасування постанов та зобов'язання вчинити дії , -
В лютому 2012 року Калтаєв Камол звернувся в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі, відділу Державної виконавчої служби Гайсинського районного управління юстиції про скасування постанов про відкриття виконавчого провадження № ВП №29561074, ВП №29560697, ВП № 9560828 від 01.11.2011 року і закриття справи як такої, що суперечить закону.
Мотивуючи позовні вимоги, вказує на те, що постанови відділу Державної виконавчої служби Гайсинського районного управління юстиції про відкриття виконавчих проваджень на підставі вимог та рішення органу пенсійного фонду винесені всупереч вимог частини 15 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", якою передбачено, що фінансові санкції (штраф, пеня) та адміністративні стягнення, а також примусові стягнення органами виконавчої служби за несплату внесків, на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, не застосовуються. Також даною нормою встановлено, що нараховані органами Пенсійного фонду України суми фінансових санкцій, зазначених в абзаці другому цієї частини, та не сплачені фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, підлягають списанню.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погодившись з ухваленим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій порушує питання про скасування постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, однак в іншому складі.
18 квітня 2012 року на адресу Вінницького апеляційного адміністративного суду від управління пенсійного фонду України у Гайсинському районі Вінницької області надійшли заперечення на апеляційну скаргу ОСОБА_2 (вх. № 21311/12), зокрема відповідач стверджує, що вимога про сплату боргу є виконавчим документом відтак підлягає виконанню за правилами Закону України "Про виконавче провадження", тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року - без змін.
До суду апеляційної інстанції, в судове засідання призначене на 29 травня 2012 року, з'явився позивач, доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просив її задовольнити. Відповідачі, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, явку своїх уповноважених представників до суду не забезпечили, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог частини 4 статті 196 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, 27 вересня 2011 року управлінням Пенсійного фонду України у Гайсинському районі Вінницької області сформовано та направлено Калтаєву Камолу вимоги про сплату боргу № 1937 та № 1938, рішення № 859 "про застосування фінансових санкцій за неподання розрахунку сум страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством" та акт про неподання звіту.
Вказані рішення органу Пенсійного фонду направлені для виконання до відділу Державної виконавчої служби Гайсинського районного управління юстиції.
1 листопада 2011 р. державним виконавцем винесені наступні постанови про відкриття виконавчого провадження: ВП №29560828 за виконавчим документом - рішенням №Ф859, виданим ПФУ у Гайсинському районі 27.09.011 р.; ВП №29561074 за виконавчим документом - вимогою про сплату боргу №Ф1938, виданою ПФУ у Гайсинському районі 27.09.011 р.; ВП №29560697 за виконавчим документом - вимогою про сплату боргу №Ф1937, виданою ПФУ у Гайсинському районі 27.09.011 р.
Відповідно до статті 1 Закону України „Про виконавче провадження" (надалі в редакції чинній на дату винесення оскаржуваних постанов про відкриття виконавчих проваджень від 01 листопада 2011 року) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення)
В силу частини 1 статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Частиною 1 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
За правилами статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
У відповідності ж до положень пункту 8 частини 2 вказаної статті, рішення органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу - підлягають виконанню державною виконавчою службою.
Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 384/2011 затверджено Положення про Пенсійний фонд України, згідно пунктів 1, 7 якого, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, входить до системи органів виконавчої влади та здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Згідно частини 14 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, є виконавчим документом.
Відповідно до положень пункту 9.8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663, рішення органу Пенсійного фонду про накладення штрафу є виконавчим документом.
Згідно пункту 8.2 цієї ж Інструкції органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки, зокрема, у випадку якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
В силу частини 1 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Відповідно до підпунктів 1,3 частини 3 статті 2 КАС України, згідно якої у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Відповідно до статтей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності відмови в задоволенні позовних вимог та вважає, що відкривши 01 листопада 2011 року виконавчі провадження № ВП №29561074, ВП №29560697, ВП № 9560828 з примусового виконання вимог про сплату боргу № 1937 та № 1938 та рішення № 859 "про застосування фінансових санкцій за неподання розрахунку сум страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством" управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі Вінницької області, відповідач діяв у спосіб, у межах та на підстав і повноважень передбачених Конституцією та законами України, а також обґрунтовано. Крім того, відповідачем у відповідності із вимогами частини 2 статті 71 КАС України доведено правомірність винесення оскаржуваних постанов, а відтак підстави для їх скасування відсутні.
Доводи апеляційної скарги не спростовують вищевказаних висновків суду.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та частини 1 статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги та апелянта спростовуються висновками суду першої інстанції, матеріалами справи.
У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року, - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 05 червня 2012 року .
Головуючий суддя Боровицький О. А.
Судді Гонтарук В. М.
Драчук Т. О.