Справа № 2270/13915/11
Головуючий у 1-й інстанції: Фелонюк Д.Л.
Суддя-доповідач: Боровицький О. А.
29 травня 2012 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого-судді: Боровицького О. А. , суддів: Гонтарука В. М. Драчук Т. О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Волочиському районі про визнання нечинною та скасування вимоги про сплату боргу , -
В листопаді 2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Волочиському районі Хмельницької області, в якому просить визнати нечинною вимогу про сплату боргу управління Пенсійного фонду України у м. Волочиськ №Ф-696 від 05.07.2011 року та скасувати її.
Позовні вимоги обґрунтовує зокрема тим, що в управління Пенсійного фонду України у м. Волочиськ підстав для формування вимоги №Ф 696 від 05.07.2011 року на суму 1288,80 грн. не було, оскільки, вважає, що йому двічі на одну і ту ж суму складена вимога про сплату боргу спочатку № Ф -696 від 16.02.2011 року на суму 1288,80 грн., яку позивачем оскаржено в судовому порядку, а потім №Ф 696 від 05.07.2011 року на суму 1288,80 грн., що на думку позивача є подвійним притягненням до відповідальності за одну і ту ж провину, що є порушенням конституційних норм.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати, незаконну і необґрунтовану на думку позивача, постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року ухваливши нову постанову про задоволення позовних вимог.
До суду апеляційної інстанції сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання, до суду апеляційної інстанції своїх уповноважених представників не направили, що з урахуванням положень частини 4 статті 196 КАС України не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до статті 197 КАС України апеляційний розгляд справи відбувається в порядку письмового провадження. Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до положень частини 1 статті 41 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, з урахуванням положень частини 1 статті 195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Як встановлено судом, ОСОБА_2 є фізичною особою підприємцем, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію; платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, як особа, що обрала особливий спосіб оподаткування.
Позивачу управління Пенсійного фонду України в Волочиському районі було виставлено вимогу №Ф-696 від 16.02.2011 року про сплату боргу в розмірі 1288,80 грн. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 01.04.2011р. №2471/06 про результати розгляду скарги, скаргу ПП ОСОБА_2 задоволено, рішення УПФ України в Волочиському районі №1945/04 від 03.03.2011р. та вимогу про сплату боргу №Ф-696 від 16.02.2011р. скасовано та зобов'язано УПФ України в Волочиському районі сформувати нову вимогу про сплату боргу відповідно до Закону та Інструкції. Як наслідок УПФ України в Волочиському районі була сформована вимога про сплату боргу від 05.07.2011р. №Ф-696, яка в подальшому оскаржена позивачем до УПФ України в Волочиському районі, до Головного УПФ України в Хмельницькій області, до Пенсійного Фонду України. Рішеннями управління Пенсійного фонду України в Волочиському районі від 22.07.2011 року №5187/04, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 14.09.2011 року №9040/06, Пенсійного фонду України від 24.10.2011 року №22943/09-10 скарги ОСОБА_2 залишено без задоволення, а вимогу №Ф-696 від 05.07.2011 року на суму 1288,80 грн. - без змін. Не погоджуючись з вимогою від 05.07.2011 року №Ф-696, позивач звернувся в суд з цим позовом.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та іншими нормативно-правовими актами прийнятими для реалізації норм вказаного Закону.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
До членів сімей фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, належать: дружина (чоловік), батьки, діти та інші утриманці, які досягли 15 років, не перебувають у трудових або цивільно-правових відносинах з такою фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності, але разом з ним здійснюють підприємницьку діяльність і отримують частину доходу від заняття цією діяльністю.
Пунктом 6 частини 2 статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Частиною 6 статті 20 вказаного Закону передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для таких страхувальників, як позивач, є квартал.
Законом України «Про внесення змін до Законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 08 липня 2010 року № 2461-VI були внесені зміни до підпункт 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме: «Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески».
Зазначений Закон набрав чинності 17 липня 2010 року.
Таким чином, з наведених норм випливає, що позивач за третій і четвертий квартал 2010 року повинен був додатково сплачувати до Пенсійного фонду суму страхових внесків щоб їх розмір з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України не був меншим мінімального розміру страхового внеску за кожну особу.
Станом на 01 лютого 2011 року за позивачем рахується заборгованість до управління Пенсійного фонду України в Волочиському районі, з урахуванням частини єдиного податку , що перераховано до Пенсійного фонду України в розмірі 1288,80 грн.
Враховуючи наявність заборгованості, управління Пенсійного фонду України в Волочиському районі позивачу було виставлено вимогу №Ф-696 від 16.02.2011 року про сплату боргу в розмірі 1288,80 грн. Як зазначалось вище, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 01.04.2011р. №2471/06 вимогу про сплату боргу №Ф-696 від 16.02.2011р. скасовано ( в зв'язку з тим, що її сформовано та направлено 16 лютого 2011 року в порушення пп. 8.2. пункту 8 Інструкції) та зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Волочиському районі сформувати нову вимогу про сплату боргу відповідно до Закону та Інструкції.
За вказаних обставин, управлінням Пенсійного фонду України в Волочиському районі була сформована вимога про сплату боргу від 05.07.2011р. №Ф-696.
Як вбачається зі спірної вимоги, то вона прийнята, у тому числі на підставі статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пункт 3 вказаної статті Закону, який передбачав право Пенсійного фонду щодо складання вимоги, виключений згідно із Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який набрав чинності з 01.01.2011.
Разом з тим, абз. 5 пункту 7 розділу Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»передбачено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
Частиною 2 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(в редакції Закону від 09.09.2010, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Згідно частини 3 статті 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій. Порядок формування вимоги визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1.
В силу пункту 8.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, якщо страхувальник має на кінець звітного періоду недоїмку зі сплати страхових внесків, то вимога формується на підставі даних особових рахунків платника на всю суму боргу.
Сума, яка підлягає сплаті, з урахуванням частини єдиного або фіксованого податків та сплачених страхових внесків, виходячи із мінімального страхового внеску, складає 1288,80 грн., що підтверджується матеріалами справи та не спростовується позивачем.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що органом Пенсійного фонду спірну вимогу було прийнято правомірно.
Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права.
За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198, статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив усі обставини справи, прийняв постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197,198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року, - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя Боровицький О. А.
Судді Гонтарук В. М.
Драчук Т. О.