Справа № 2-а-8102/10/2218
Головуючий у 1-й інстанції: Граб Л.С.
Суддя-доповідач: Совгира Д. І.
06 червня 2012 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Совгири Д. І.
суддів: Курка О. П. Матохнюка Д.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про перерахунок пенсії , -
Позивач звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про перерахунок пенсії.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01.12.2010 року позов задоволено частково: протиправними дії (бездіяльність) відповідача;
зобов'язано відповідача провести позивачу перерахунок та виплату з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року по 1 грудня 2010 року включно підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з врахуванням ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та виплачених сум.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01.12.2010 року, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, та неповного з'ясування судом обставин справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.197 КАС, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів у разі відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
За таких обставин, а також враховуючи, що судом участь сторін в судовому засіданні не визнавалась обов'язковою, а клопотань від сторін про розгляд справи за їх участю не надходило, колегія суддів прийшла до висновку щодо можливості апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції -скасуванню, з наступних підстав.
Позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян "діти війни" в розумінні статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а відтак, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені вищезазначеним Законом України.
Згідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" особам, що належать до соціальної категорії громадян "діти війни", з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України "Про державний бюджет України" на відповідний рік.
На момент звернення позивача до суду нарахування підвищення до її пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень статті 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.
Всупереч статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України "Про соціальний захист дітей війни" має вищу юридичну силу в порівнянні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530. Отже, відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі, ніж це передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Своїми діями відповідач допустив звуження змісту та обсягу прав та свобод позивача, передбачених статтею 22 Конституції України, в якій зазначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Виходячи з приписів частини 2 статті 152 Конституції України та дати ухвалення рішень Конституційним Судом України, колегія суддів погоджується з висновками суду, щодо наявності у відповідача обов'язку нараховувати та сплачувати позивачу підвищення до пенсії, передбачене статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Також безпідставним є посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування встановленого дітям війни підвищення пенсії, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Кечко проти України").
При цьому, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції щодо зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за періоди з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року по 1 грудня 2010 року включно.
Так, відповідно до частини 2 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.
У зв'язку зі зверненням позивача до суду 18.11.2010 року, колегія суддів вважає за необхідне позовні вимоги позивача за період з 2007 року по 17.05.2010 року залишити без розгляду.
Відповідно до ст.99 КАС України, права позивача на одержання підвищення до пенсії, як дитині війни підлягають захисту з 28.02.2010 року та по день припинення права на таку виплату.
В силу пункту 3 частини 1 статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи встановлене порушення судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області та прийняття нової постанови.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задовольнити частково .
Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про перерахунок пенсії, - скасувати .
Позовні вимоги в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області нарахувати та виплатити позивачу 30% надбавку до пенсії, як дитині війни, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком за період з 2007 року по 17.05.2010 року, - залишити без розгляду.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити .
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області щодо відмови в перерахунку виплаченого підвищення до пенсії ОСОБА_2 у вигляді державної соціальної допомоги дитині війни.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_2, 30% надбавку до пенсії, як дитині війни, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком з урахуванням вимог частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" починаючи з 18.05.2010 року по 31.12.2010 року з врахуванням фактично виплачених коштів.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.
Головуючий Совгира Д. І.
Судді Курко О. П.
Матохнюк Д.Б.