Справа № 2-741\12
І М' Я М У К Р А Ї Н И
18 травня 2012 року Ровеньківський міський суд Луганської області
у складі : головуючого судді Кулигіна Є.В.
при секретарі Бурлака О.В.
розглянув у попередньому судовому засіданні в залі суду місті Ровеньки цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Ровеньки Луганської області «Про встановлення факту перебування на утриманні»,-
Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача ВВД ФССНС в м.Ровеньки Луганської області, в якому просить встановити факт перебування її -ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на утриманні чоловіка ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року, на час його смерті.
Позивач підтримала заявлені вимоги, просила розглянути справу за її відсутністю, про що повідомило суд письмово.
В судовому засіданні представник відповідача заперечувала проти вимог ОСОБА_1 вважає їх необґрунтованими, оскільки розмір пенсії, яку отримала позивачка на день смерті її чоловіка складала 729,88 гривень, що перевищує розмір встановленого чинним законодавством на відповідний рік прожиткового мінімуму. Таким чином, неможливо вважати встановленим факт перебування позивача на утриманні свого померлого чоловіка. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
З доводів, викладених у позові та досліджених у судовому засіданні встановлено, що позивач, з 25.05.2007 року позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2.
ІНФОРМАЦІЯ_2 року її чоловік помер від професійного захворювання.
З моменту реєстрації шлюбу і по день смерті, вони з чоловіком проживали разом, мали спільний бюджет, вели сумісне господарство, але дохід чоловіка значно перевищував дохід позивача. Позивач фактично знаходилася на його утриманні, оскільки його доходи завжди перевищували її. Чоловік отримував пенсію в розмірі 1630,52 грн. та щомісячні страхові виплати, що значно перевищували пенсію позивача. Таким чином, доходи чоловіка перевищували доходи позивача і були для неї постійним та основним джерелом її існування. Зі смертю чоловіка, позивач втратила засоби для існування, а самостійно забезпечувати себе засобами для існування в повному обсязі не має можливості.
Факт перебування на утриманні у померлого чоловіка необхідно встановити для встановлення права на відшкодування у вигляді страхових виплат на підставі ЗУ «Про загальнообов*язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Ці виплати їй не було призначено, оскільки відповідач не визнає факту її перебування на утриманні чоловіка і її права на щомісячні страхові виплати.
Приймаючи до уваги вищевикладене та положення ст.ст. 21,33 ЗУ «Про загальнообов*язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», ст. 1200 ЦК України, позивач змушена звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
З матеріалів справи вбачається, що згідно копії свідоцтва про шлюб, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, перебували у зареєстрованому шлюбі з 25.05.2007 року (ар.с.5).
З матеріалів справи також вбачається, що позивач ОСОБА_1 дійсно прописана за адресою: АДРЕСА_1, де мешкала разом з чоловіком ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року від професійного захворювання; вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет (ар.с. 6,9). Судом встановлено, що ОСОБА_2, отримував на момент смерті пенсію за віком та щомісячні страхові виплати, які значно перевищували прибуток позивача (ар.7). Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 на момент смерті чоловіка знаходилася на його утриманні, оскільки її пенсія складала 729,88 грн., - про що свідчить довідка УПФУ в м.Ровеньки Луганської області (ар.с.8), - та здійснювала за ним догляд. Судом також вбачається, що на момент смерті чоловіка, основні доходи позивача складалися з пенсії чоловіка ОСОБА_2, та отримуваних ним щомісячних страхових виплат.
Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них причин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов*язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно ст. 21 Закону України «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування», у разі настання страхового випадку, фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов*язаний у встановленому законодавством порядку:
1) своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров*я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні; б) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або його смерті.
Згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування», страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону, фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Зазначені грошові суми складаються із:
2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім*ї та особам, які перебували на утриманні померлого).
Згідно ст. 33 Закону України «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування», у разі смерті потерпілого, право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш десятимісячного строку після його смерті.
Такими непрацездатними особами є:
2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють.
Згідно ст. 34 ч.7 Закону України «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування», у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання розмір одноразової допомоги його сім*ї повинен бути не меншим за п*ятирічну заробітну плату потерпілого, і крім того, не меншим за однорічний заробіток потерпілого на кожну особу, яка перебувала на його утриманні.
Згідно ст. 256 ч.1 п.2 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки на момент смерті ОСОБА_2, позивач ОСОБА_1 не працювала та жила за його рахунок, оскільки її прибуток був менше ніж у її чоловіка.
Встановлення факту знаходження на утриманні, має для позивача юридичне значення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 21,28,33,34 ЗУ «Про загальнообов*язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»№ 1105 ХІV, ст. 256 ч.1 п.2 ЦПК України, ст.ст.10,11,60, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Встановити факт перебування ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на утриманні чоловіка ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року, на час його смерті.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення надруковано у нарадчій кімнаті.
С У Д Д Я Є.В.Кулигін