24 квітня 2012 р.Справа № 2-а/1570/6830/11
Категорія:10.1Головуючий в 1 інстанції: Глуханчук О.В.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого -Бітова А.І.
суддів -Милосердного М.М.
-Ступакової І.Г.
при секретарі -Гарник А.С.
з участю: представника управління Пенсійного фонду України в Роздільнянському районі Одеської області -Гусакова Олега Вікторовича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Роздільнянському районі Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Роздільнянському районі Одеської області про визнання недійсною вимоги про сплату недоїмки зі страхових внесків,
У серпні 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду (далі УПФ) України в Роздільнянському районі Одеської області про визнання недійсною вимоги від 27 квітня 2011 року №Ф-107 про сплату недоїмки зі страхових внесків.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка вказувала, що вона здійснювала підприємницьку діяльність на території м. Роздільна Одеської області з 2006 року по 04 січня 2011 року.
В січні 2011 року вона припинила свою підприємницьку діяльність, для чого надавала державному реєстратору довідку УПФ України у Роздільнянському районі Одеської області про відсутність у неї заборгованості по платежах до Пенсійного фонду України. 02 червня 2011 року, вже після припинення підприємницької діяльності, вона отримала повідомлення ДВС Роздільнянського районного управління юстиції Одеської області від 27 квітня 2011 року за №Ф-107 про наявність у неї заборгованості зі сплати страхових внесків до УПФ у Роздільнянському районі Одеської області в сумі 172, 71 грн. На думку позивачки, вказана вимога підлягає скасуванню, оскільки вона неодноразово зверталася до відповідача з проханням перевірити наявність у неї заборгованості. Так, 19 жовтня 2010 року нею було сплачено 656, 97 грн. і 08 грудня 2010 року -155, 34 грн. Зазначені суми були нараховані працівниками відповідача. Після цього була видана довідка про відсутність заборгованості перед відповідачем.
Відповідач позов не визнав, вказуючи, що позивачка сплачувала страхові внески у порядку, встановленому Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в редакції Закону України від 08 липня 2010 року. 19 жовтня 2010 року позивачка подала документи Державному реєстратору на ліквідацію підприємницької діяльності. Разом з тим, у вересні вона сплатила єдиний податок повністю за весь жовтень 2010 року, який надійшов до ПФУ після розмежування в сумі 33,60 грн. Крім того, позивачкою було доплачено за жовтень 2010 року до мінімального страхового внеску частково - в сумі 94, 81 грн. Таким чином, позивачкою було сплачено за жовтень 2010 року 128,41 грн. (94,81 грн. + 33,60 грн.), тоді як мінімальний страховий внесок в жовтні становить 301,12 грн. На її особовому рахунку значиться заборгованість в сумі 172, 71 грн., яку вона не сплатила по теперішній час. По результатах комплексної ревізії управління контрольно-ревізійним відділом головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яка була проведена в квітні 2011 року було виявлено факт недоплати до мінімального страхового внеску за жовтень 2010 року ФОП ОСОБА_3
З метою виправлення помилки робітників УПФ, в квітні 2011 року було викликано позивачку і запропоновано провести доплату в сумі 172, 71 грн. в добровільному порядку, але вона відмовилась. Після цього управлінням було направлено вимогу за №Ф-107 від 27 квітня 2011 року на суму 172, 71 грн. в районний відділ ДВС. Зазначена недоплата за жовтень 2010 року не зарахується в трудовий стаж позивачки.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2011 року адміністративний позов ОСОБА_3 до УПФ України у Роздільнянському районі Одеської області про визнання недійсною вимоги про сплату недоїмки зі страхових внесків задоволено.
Визнано недійсною та скасовано вимогу УПФ України у Роздільнянському районі Одеської області від 27 квітня 2011 року за №Ф-107 про стягнення з ОСОБА_3 боргу у розмірі 172, 71 грн.
В апеляційній скарзі УПФ України у Роздільнянському районі Одеської області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги УПФ України у Роздільнянському районі Одеської області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
ОСОБА_3 була зареєстрована як фізична особа-підприємець з 20 січня 2006 року, відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії НОМЕР_1
Позивачка звернулася до державного реєстратора з заявою про припинення підприємницької діяльності.
Також, позивачка звернулася до УПФ України в Роздільнянському районі Одеської області з метою отримання довідки про відсутність заборгованості.
Працівники відповідача зробили розрахунок, відповідно до якого позивачка 19 жовтня 2010 року здійснила платіж у сумі 659, 97 грн., як доплату до мінімального страхового внеску з фізичних осіб і таку ж доплату на суму 155, 34 грн. здійснила 08 грудня 2010 року.
10 грудня 2010 року позивачка отримала довідку за №175 про відсутність заборгованості по внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежах до Пенсійного фонду України.
04 січня 2011 року позивачка припинила підприємницьку діяльність, що підтверджується довідкою Роздільнянської МДПІ Одеської області від 03 червня 2011 року і випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії НОМЕР_1
27 квітня 2011 року УПФ України в Роздільнянському районі була винесена вимога про сплату боргу, в якій зазначено, що станом на 01 квітня 2011 року заборгованість зі сплати страхових внесків приватного підприємця ОСОБА_3 становить 172, 71 грн.
Про зазначену заборгованість позивачка дізналася з постанови ВДВС Роздільнянського районного управління юстиції Одеській області про відкриття виконавчого провадження від 02 червня 2011 року.
Згідно з поясненнями представника відповідача, при видачі позивачці довідки про відсутність заборгованості, працівником УПФ була зроблена помилка в розрахунках, яка виявлена була по результатах комплексної ревізії управління контрольно-ревізійним відділом ГУПФ України в Одеській області в квітні 2011 року.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що представник відповідача не надав суду доказів щодо правомірності свого рішення про винесення вимоги про сплату позивачем боргу.
Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
В апеляційній скарзі УПФ України в Роздільнянському районі Одеської області вказується, що по результатах комплексної ревізії управління контрольно-ревізійним відділом головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яка була проведена в квітні 2011 року, виявлено факт недоплати до мінімального страхового внеску за жовтень 2010 року ФОП ОСОБА_3 і, тому, вимога про сплату заборгованості є правомірною.
Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України - в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч.4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.
У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому Законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
З матеріалів справи вбачається, що всупереч обов'язку, передбаченому вищенаведеною нормою Закону, щодо надіслання вимоги платнику єдиного внеску до її надіслання до підрозділу ДВС, апелянт направив вимогу одразу до підрозділу ДВС, тим самим позбавляючи позивача права на її узгодження.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що довідка про відсутність у позивача заборгованості (а.с.10) та суперечна їй вимога про сплату боргу (а.с.8) підписана однією особою -начальником УПФ України у Роздільнянському районі Одеської області -Єгоровою Л.М. Посилаючись на виявлення факту недоплати позивачем мінімального страхового внеску, апелянт не обгрунтовує, чому цей факт не був виявлений своєчасно (до надання довідки про відсутність заборгованості) та не зазначає, що стосовно цього факту проводилось розслідування з метою встановлення вини посадової особи у видачі довідки про відсутність заборгованості.
За таких обставин, вимога про сплату боргу не відповідає критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень (ч.3 ст. 2 КАС України), зокрема законності та обгрунтованості, що було вірно встановлено судом першої інстанції.
Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Роздільнянському районі Одеської області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 27 квітня 2012 року.
Головуючий:
Суддя:
Суддя: