06 червня 2012 р.Справа № 2-а/1570/4494/11
Категорія:3.4Головуючий в 1 інстанції: Левчук О.А.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді -Осіпова Ю.В.,
суддів -Золотнікова О.С., Кравця О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного комітету України у справах національностей та релігій, третя особа - Управління міграційної служби в Одеській області про визнання рішення нечинним та зобов'язання надати статус біженця,-
14.06.2011 року громадянин Камеруну ОСОБА_1 звернувся до окружного суду з позовом до Державного комітету України у справах національностей та релігій, третя особа -Управління міграційної служби в Одеській області про визнання рішення від 23.03.2011 року №274-11 нечинним та зобов'язання надати «статус біженця».
Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що він був членом опозиційної партії Соціал-демократичний фронт SDF, де займав пост помічника секретаря партії в кварталі Дуалла. Займався агітаційною діяльністю, тобто розповсюджував інформацію про діяльність партії до якої він належав, брав участь у мітенгах протесту в Дуаллі, через що піддавався арешту, та на протязі 4 місяців знаходився у в'язниці. Після звільнення з в'язниці покинув країну побоюючись за власне життя. На підставі викладеного, він звернувся до суду та просить надати йому статус біженця в Україні.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13.12.2011 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державного комітету України у справах національностей та релігій, третя особа -Управління міграційної служби в Одеській області про визнання рішення №274-11 від 23.03.11 року нечинним з моменту прийняття та зобов'язання надати статус біженця - відмовлено у повному обсязі.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права та просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13.12.2011 року і прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та /або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
Позивач - ОСОБА_1 народився в Камеруні, м.Бафусам, за національністю - камерунець, за віросповіданням - католик, етнічна група - баміліке. Країну постійного проживання позивач покинув 05.09.2010 року на підставі навчальної візи до Харківської академії фізкультури, та до України потрапив 07.09.2010 року (а.с. 30-76).
01.11.2011 року позивач звернувся до Управління міграційної служби в Одеській області з заявою №220 про надання статусу біженця, в якій зазначив, що він є біженцем Камеруну та в 2007 році, навчаючись в університеті Дуала, вступив до політичної партії Social Democratic Front - Соціально-демократичний фронт, яка знаходиться в опозиції, 10.02.2010 року його призначили замісником генерального секретаря партії молодіжного руху в університеті. 14.04.2010 року партія позивача влаштувала мітинг, під час якого ОСОБА_1 було заарештовано та 05.09.2010 року його випустили з в'язниці за умови, що він покине країну (а.с.33-34).
05.11.2010 року начальником Управління міграційної служби в Одеській області було видано наказ №83 про дозвіл у прийнятті заяви про надання статусу біженця громадянина Камеруну ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.36).
26.11.2010 року начальником Управління міграційної служби в Одеській області видано наказ №89 про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця громадянину Камеруну ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.52).
Наказом начальника Управління міграційної служби в Одеській області №6 від 25.01.2011 року було продовжено оформлення особової справи №10/225 - на громадянина Камеруну ОСОБА_1 (а.с.59).
За результатами проведення інтерв'ю та вивчення матеріалів справи ОСОБА_1 15.03.2011 року Управлінням міграційної служби в Одеській області зроблено висновок щодо відмови в наданні «статусу біженця»громадянину Камеруну ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 63-65).
23.03.2011 року Державним комітетом України у справах національностей та релігій за результатами розгляду особової справи №10/225 ОСОБА_1 було прийнято рішення №274-11, яким було вирішено підтримати висновок Управління міграційної служби в Одеській області та відмовити у наданні статусу біженця (а.с. 99).
Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивач не навів жодного конкретного факту та не надав належних доказів про його переслідування або загрозу переслідування у разі повернення на свою Батьківщину.
Судова колегія погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції та вважає їх правильними і обгрунтованими, виходячи з наступного.
Згідно абзацу другого ст.1 Закону України «Про біженців», біженець -це особа, яка не є громадянином України і внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідань, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
На підставі ст.6 зазначеного Закону, прийняття рішень про надання, втрату і позбавлення статусу біженця належить до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах міграції, тобто до компетенції Державного комітету України у справах національностей та релігій.
Відповідно до вимог абз.4 ст.10 Закону України «Про біженців», статус біженця не надається особі, стосовно якої встановлено, що умови, передбачені абз.2 ст.1 цього Закону, відсутні.
На підставі наведених вище положень чинного законодавства України, яке узгоджується з положеннями «Конвенції про статус біженців»1951 року та «Протоколу щодо статусу біженців»1967 року, до яких Україна приєдналася відповідно до Закону України №2942-III від 10.01.2002р., особі може бути надано «статус біженця»виключно за умови, якщо побоювання стати жертвою переслідування пов'язане з ознаками, які вказані в Конвенції, а саме: а) расової належності; б) релігії; в) національності (громадянства); г) належності до певної соціальної групи; д) політичних поглядів.
Проте, як встановлено з матеріалів справи, звертаючись із заявою про надання «статусу біженця», позивач в якості одного з мотивів своїх дій також зазначив і про свої побоювання повернутися до Камеруну у зв'язку з переслідуваннями за свої політичні переконання.
Однак, слід зазначити, що надання особі «статусу біженця»лише з мотивів побоювання повернутися до Камеруну у зв'язку з переслідуваннями за свої політичні переконання, які ні чим не доведені, не передбачено «Конвенцією про статус біженців»1951 року, «Протоколом щодо статусу біженців»1967 року та абзацом 2 статті 1 Закону України «Про біженців», що, в свою чергу, виключає можливість визнання нечинним (скасування) оскаржуваного рішення Державного комітету України у справах національностей та релігій про відмову в наданні «статусу біженця»позивачу.
Як вже зазначалося вище, відповідно до Закону України «Про біженців», особа яка звертається з клопотанням про надання статусу біженця в Україні, має обґрунтовано довести що саме вона є жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання національності, громадянства, належності, до певної соціальної групи або політичних переконань.
Частина 7 ст.11 Закону України «Про біженців»регламентує, що крім заяв про надання статус біженця заявником додаються документи та матеріали, що можуть бути доказом наявності умов для набуття статусу біженця.
Як вбачається з матеріалів справи, жодних переконливих та беззаперечних доказів, які б свідчили про переслідування позивача на Батьківщині, останнім не надано, не містяться вони і в матеріалах справи, хоча відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Отже, за таких підстав, судова колегія приходить до висновку про відсутність умов, передбачених абз.2 ст.1 Закону України «Про біженців», які б давали підстави для надання позивачу статусу біженця в України і тому, рішення Державного комітетут України у справах національностей та релігій від 23.03.11 №274-11 є обґрунтованим, правильним і таким, що відповідає вимогам ст.ст. 10, 12, 13, 14 Закону України «Про біженців».
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Отже, за таких обставин, оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду -без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Осіпов Ю.В.
Судді: Золотніков О.С.
Кравець О.О.