Постанова від 30.05.2012 по справі 2-а-1256/11/1512

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2012 р.Справа № 2-а-1256/11/1512

Категорія: 10.3.2Головуючий в 1 інстанції: Васильків О.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого -судді Скрипченка В.О.,

суддів Домусчі С.Д., Шеметенко Л.П.,

за участю секретаря судового засідання Гречаного В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси на постанову Київського районного суду м. Одеси від 15 червня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

22 березня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати дій відповідача протиправними та зобов'язати відповідача призначити йому та виплачувати без обмеження строку подальшого нарахування з 01.03.2011 року безстроково державну пенсію, передбачену ст. 54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, та з 01.03.2011 року безстроково додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбачену ст. 50 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з того, що розмір мінімальної пенсії за віком складає не менше розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом в місяці, за який нараховуються зазначені державна та додаткова пенсія

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 15 червня 2011 року позов був задоволений частково. Визнано дії Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси щодо відмови призначити та виплатити позивачу державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбачені Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»- протиправними. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси призначити позивачу та виплатити з 01.03.2011 року безстроково державну пенсію, передбачену ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком; Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси призначити позивачу та виплатити з 01.03.2011 року безстроково додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбачену ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, яка складає не менше розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом в місяці, за який нараховуються зазначені державна та додаткова пенсія.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням, Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачу як потерпілому внаслідок Чорнобильської катастрофи і інваліду 2-ої групи, видано відповідне посвідчення на пільги, передбачені законодавством України для інвалідів та ветеранів війни.

Відповідно до експертного висновку № 124 від 25.07.2000 року вбачається, що захворювання позивача пов'язано з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 15).

Позивач отримує пенсію по інвалідності та знаходиться на пенсійному обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Умови і порядок призначення пенсій інвалідам і учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, регулюється Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС».

Зокрема, ч. 4 ст. 54 Закону встановлено, що інвалідам 2-ої групи, яким надано статус постраждалого унаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ої категорії, призначається пенсія по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», проте у будь-якому випадку розмір пенсії повинен бути не меншим восьми мінімальних пенсій за віком.

Згідно ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС»пенсія особам, віднесеним до учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 1-й категорії, встановлюється у вигляді: державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно ст. 50 цього ж Закону, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю для інвалідів 2-ї групи учасників ліквідації 1-й категорії встановлюється у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору. Крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 46 Конституції України.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, до яких відносяться і пенсії, визначаються Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».

Відповідно до ст. ст. 17, 19 зазначеного Закону мінімальний розмір пенсії за віком, як основна державна соціальна гарантія, встановлюється законами.

Встановлення розміру мінімальної пенсії за віком постановами Кабінету Міністрів України суперечить наведеним нормам закону.

На підставі ч. 3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

З урахуванням наведеної конституційної норми, розмір мінімальної пенсії за віком, виходячи з якого позивачу має нараховуватись пенсія та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, як інваліду 2-ї групи учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії, не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом на відповідний рік.

Аналогічне положення щодо визначення розміру мінімальної пенсії за віком міститься в ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 01 січня 2004 року.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 28 названого Закону мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок -20 років страхового стажу, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Будь-якими іншими діючими законодавчими актами розмір мінімальної пенсії за віком не встановлюється.

Із врахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо не взяття до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, як інваліду 2-ї групи учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсії позивача підлягають застосуванню ч. 3 ст. 46 Конституції України, ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 17, 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», Закон України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»від 20.10.2009 року №1646-VI, згідно якого з 01 січня 2010 року розмір мінімальної пенсії за віком дорівнює: з 01.01.2010 -695 грн., з 01.04.2010 -706 грн., з 01.07.2010 -709 грн., з 01.10.2010 -723 грн., з 01.12.2010 -734 грн., ч.1, Закон України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»від 23.12.2010 №2857-VI, згідно якого з 01 січня 2011 року розмір мінімальної пенсії за віком дорівнює: з 01.01.2011 -750 грн., з 01.04.2011 -764 грн., з 01.10.2011 -784 грн., з 01.12.2011 - 800 грн., ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача на отримання пенсійного забезпечення.

З 1 січня 2008 року Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»був змінений Законом України № 107-VI від 28.12.2007 року.

Згідно нової редакції статті 50 вказаного Закону, додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю для інвалідів 2-ї групи учасників ліквідації наслідків аварії 1-ї категорії встановлено в розмірі 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно нової редакції статті 54 вказаного Закону, пенсію інвалідам 2-ї групи учасникам ліквідації наслідків аварії 1-ї категорії встановлено у розмірі 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Однак, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року зміну тексту статей 50, 54 в редакції Закону № 107-VI від 28.12.2007 року визнано неконституційною і за таких обставин, з 1 січня 2008 року та по теперішній час, є діючими та підлягаючими виконанню норми статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, що діяла за станом на 31 грудня 2007 року.

А тому, з 01 січня 2008 року розрахунок пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, позивачу повинен був здійснюватись відповідно до редакції статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка діяла за станом на 31 грудня 2007 року, тобто призначена позивачу пенсія по інвалідності повинна сплачуватись в розмірі не нижчому восьми мінімальних пенсій за віком та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, -в розмірі 75 процентів від мінімальної пенсії за віком.

На підставі викладеного, позивач, як інвалід 2-ої групи, учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії, має право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

Суд першої інстанції правильно керувався тим, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені ст. ст. 1, 3, ч. 2 ст. 6, ст. 8, ч. 2 ст. 19, ст. ст. 22, 23, ч. 1 ст. 24, 46 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як ст. 8 Конституції України, так і ст. 8 КАС України.

Водночас, суд першої інстанції неправомірно визнав обґрунтованими вимоги позивача стосовно зобов'язання відповідача в подальшому забезпечити виплату пенсії, оскільки вони є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню, так як суд наперед не може вказати на протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Таким чином права позивача підлягають захисту з 01 березня 2011 року по 15 червня 2011 року, тобто по день винесення рішення судом першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а відповідач повинен здійснити перерахунок пенсії позивача за період з 01 березня 2011 року по 15 червня 2011 року.

У зв'язку з чим оскаржувана постанова суду першої інстанції підлягає зміні, оскільки суд по суті правильно вирішив справу, але з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 195, 198, 201, 205 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси -задовольнити частково.

Постанову Київського районного суду м. Одеси від 15 червня 2011 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії -змінити.

Викласти резолютивну частину вищевказаної постанови у наступній редакції:

«Адміністративний позов ОСОБА_1 -задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси щодо відмови призначити та виплатити ОСОБА_1 державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбачені Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»- протиправними.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси призначити ОСОБА_1 та виплатити з 01 березня 2011 року по 15 червня 2011 року державну пенсію, передбачену ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси призначити ОСОБА_1 та виплатити з 01 березня 2011 року по 15 червня 2011 року додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбачену ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, яка складає не менше розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом в місяці, за який нараховуються зазначені державна та додаткова пенсії».

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга на судові рішення може бути подана безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали апеляційного суду в повному обсязі.

Головуючий В.О. Скрипченко

Суддя С.Д. Домусчі

Суддя Л.П. Шеметенко

Попередній документ
24510532
Наступний документ
24510534
Інформація про рішення:
№ рішення: 24510533
№ справи: 2-а-1256/11/1512
Дата рішення: 30.05.2012
Дата публікації: 11.06.2012
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Одеський апеляційний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; соціального захисту; соціального захисту та зайнятості інвалідів; соціальних послуг, у тому числі: