Справа № 1306/238/2012
іменем України
02 лютого 2012 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області
в складі:
головуючого - судді Хомика А.П.
про секретарі - Галин Н.В.
з участю адвоката - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки про розподіл спільного майна подружжя.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 18 лютого 1999 року уклав шлюб з відповідачкою, який був зареєстрований Лішнянською сільською радою Дрогобицького району. 09.12.2011 року шлюб між ними розірвано.
Перебуваючи в шлюбі, вони з дружиною періодично їздили на роботу в Чехію та Польщу і за час спільного проживання 22.01.2002 року купили в с.Лішня стареньку одноповерхову хату в якій зробили капітальний ремонт. Також вони придбали меблі, спальню, телевізор та інші речі, однак питання про їх розподіл він зараз не ставить, оскільки має намір залишити їх дітям.
В даний час відповідачка співмешкає з громадянином Польщі, що зрештою і призвело до розпаду сім'ї. Вона відверто заявляє, що має намір продати хату і виїхати з дітьми за кордон, а тому просить суд постановити рішення, яким визнати за ним право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та доповнив, що тривалий час працював за кордоном і частину зароблених коштів витратив на придбання спірного будинку, а тому не відповідає дійсності твердження відповідачки, що він не мав самостійного доходу. Просить задоволити його позов.
Відповідачка позов визнала частково, суду пояснила, що після розірвання шлюбу двоє неповнолітніх дітей залишились проживати разом з нею, а тому просить змінити ідеальні частки подружжя, визнавши за нею право власності на 2/3 ідеальні частини будинку №8 по вул. Дрогобицькій в с.Лішня, врахувавши інтереси дітей.
Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов є підставним та підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 18 лютого 1999 року уклав шлюб із ОСОБА_3, а 09.12.2011 року -шлюб між ними розірвано (копія рішення Дрогобицького міськрайонного суду від 09.12.2011 року).
Як встановлено матеріалами справи, 23.01.2002 року сторонами за час перебування в шлюбі було придбано будинок АДРЕСА_1 ( договір купівлі-продажу від 23.01.2002 року за р№ 133, посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_5, довідка від 19.12.2011 року, видана КП ЛОР «Дрогобицьке МБТІ та ЕО»), який зареєстрований на праві власності за ОСОБА_3 -відповідачкою по справі.
Судом встановлено, що спільне майно подружжя - спірна квартира була придбана відповідачкою у 2002 році, а тому до цих правовідносин слід застосовувати норми Кодексу про шлюб та сім'ю України, який діяв до 01.01.2004 року. Відповідно до ст. 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Відповідно до ст. 28 КпШС України в разі поділу майна, яка є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визначаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.
Сам по собі факт проживання неповнолітніх дітей з матір'ю, на думку суду, ще аж ніяк не засвідчує нагальну потребу в збільшенні частки відповідачки у спільному майні. Так, рішенням Дрогобицького міськрайонного суду від 09.12.2011 року позивач зобов'язаний сплачувати аліменти на утримання неповнолітніх дітей в розмірі по 800 грн. щомісячно до досягнення дітьми повноліття. Даних про те, що такий розмір аліментів (на який відповідачка погодилась) є недостатнім для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування дітей останньою суду не представлено. Відповідачкою також не представлено доказів того, що позивач не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Враховуючи наведене, той факт, що спірний будинок був придбаний сторонами під час перебування в шлюбі, отже являється спільною сумісною власністю подружжя, суд вважає, що позов слід задоволити, визнавши за позивачем право власності на ? частину спірного будинку.
Керуючись ст. ст. 10-11, 60, 79, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст. ст. 22, 28 КпШС України, ст.ст.20, 355 ЦК України суд, -
Позов задоволити.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на ? ідеальну частину житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1
Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 915,40 грн. судових витрат.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.
Суддя