Справа № 1306/535/2012
іменем України
19 квітня 2012 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області
в складі:
головуючого - судді Хомика А.П.
про секретарі - Галин Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу. В обґрунтування позову посилається на те, що 28.09.2011 р. він позичив відповідачу ОСОБА_2 1280 доларів США, що еквівалентно 10240 грн., і останній зобов'язався повернути ці кошти в термін до 28.01.2012 року, про що була підписана боргова розписка. Однак, жодних коштів від відповідача він не отримав, на його прохання про добровільне повернення боргу відповідач не реагує, а тому змушений звернутись з даним позовом до суду. Просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 10240 грн., та понесені ним судові витрати.
В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_3 збільшили позовні вимоги, просять суд стягнути з відповідача, окрім суми боргу, моральну шкоду, яку вони оцінюють в розмірі 5000 грн. ОСОБА_1 доповнив, що він за усною домовленістю придбав у ОСОБА_2 автомобіль «ВАЗ-21011», д.н.з. НОМЕР_1 за 1280 доларів США. Однак, в подальшому, повернув вищезгаданий автомобіль відповідачу, оскільки той був у несправному стані і про це у них була домовленість. Відповідач прийняв у нього автомобіль, скасував доручення, однак відмовився повертати отримані кошти, зіславшись на те, що вони потрачені. Для того, щоб надати відповідачу можливість повернути кошти у майбутньому, він згодився на написання останнім боргової розписки, відповідно до якої ОСОБА_2 повинен був повернути йому отримані кошти до 28.01.2012 року.
Відповідач та його представник ОСОБА_4 позову не визнали. Відповідач суду пояснив, що дана розписка була написана ним під примусом, позивач погрожував йому та його сім'ї. З цього приводу він звертався в Дрогобицький РВ ГУМВСУ України, однак в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_5 було відмовлено. Жодного договору позики між ним та позивачем не укладалось, в розписці жодним чином не підтверджено та не зазначено про факт отримання ним будь-яких коштів. Насправді між ними укладався усний договір купівлі-продажу автомобіля, однак в подальшому він був розірваний, оскільки позивач повернув йому проданий автомобіль через несправний стан, а він в свою чергу відкликав довіреність на керування цим автомобілем, видану на його ім'я. Не заперечив той факт, що отримав гроші в сумі 1280 доларів США за продаж автомобіля, однак їх витратив на потреби сім'ї і зараз знаходиться в скрутному матеріальному становищі. Вважає, що не укладав договору позики, на його пропозицію укласти мирову угоду для реструктуризації суми боргу, позивач відмовився, а тому просить в задоволенні позову відмовити.
Вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов є підставним та підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, то згідно боргової розписки від 28.09.2011 року відповідач ОСОБА_2 зобов'язався повернути ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1280 грн. доларів США до 28 січня 2012 року.
Підставою видачі такої розписки, згідно матеріалів про відмову в порушенні кримінальної справи по заяві ОСОБА_2 № 316-0891 від 22.09.2011 року, був продаж останнім ОСОБА_5 автомобіля «ВАЗ-21011»та повернення цього автомобіля власнику через його несправний стан.
Як вбачається з копії розписки ОСОБА_2 від 28.09.2011 року, написаної в присутності ОСОБА_6 (допитаний по справі в якості свідка), позивач отримав від ОСОБА_5 автомобіль «ВАЗ 21011»червоного кольору і відмовився від будь-яких претензій по факту повернення цього автомобіля.
Отже, судом встановлено, що між сторонами спочатку фактично було укладено договір купівлі-продажу автомобіля ( у формі нотаріально посвідченого доручення), однак в подальшому такий було розірвано шляхом скасування довіреності та замінено новим зобов'язанням -позиковим ( написано боргову розписку на суму неповернутої вартості автомобіля), що відповідає вимог ст. 1053 ЦК України, згідно якої за домовленістю сторін борг, що виник, зокрема, із договору купівлі-продажу може бути замінений позиковим зобов'язанням.
Суд критично оцінює пояснення ОСОБА_2 про обставини отримання коштів, оскільки він сам визнає, що отримав кошти в сумі 1280 доларів США за продаж автомобіля, який йому було повернуто та 17.02.2012 року та скасував довіреність на керування та розпорядження даним автомобілем (довідка 329/01-16 від 27.02.2012 року, видана приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_7).
Ст. 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальнику) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.
Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.
Згідно вимог ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Враховуючи вище наведене, той факт, що відповідачем взятих на себе зобов'язань по поверненню коштів не виконано, суд вважає, що позов є підставним, оскільки позикодавець вправі вимагати повернення позики, так як позичальник - відповідач, отримавши у власність передані йому позикодавцем -позивачем гроші в сумі 1280 доларів США, став зобов'язаним повернути позикодавцю предмет позики в обумовлений розпискою строк.
Таким чином, суд приходить до переконання, що вимога позивача про стягненням з відповідача в його користь суму боргу в розмірі 1280 доларів США, що еквівалентно 10240 грн. по курсу НБУ станом на день звернення позивача до суду, є підставною та підлягає до задоволення.
При вирішенні питання про відшкодування позивачу моральної шкоди суд враховує наявність такої, протиправність дій її заподіювача, причинний зв'язок між шкодою і протиправним діянням відповідача.
Згідно вимог п.п.3, 4 постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику в вправах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995р. у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Суд вважає, що позивач, всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України, не надав суду достовірних і належних доказів, які б підтверджували, що він переніс моральні страждання, пов'язані з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, а тому в цій частині позов до задоволення не підлягає.
Відповідно до п. 6 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому на підставі ст. 79, 81, 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути в користь позивача документально підтверджені понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в сумі 214,60 грн.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 79, 81, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 625, 1046, 1047, 1049-1050 ЦК України, суд, -
Позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 10240 грн. та 214,60 грн. судових витрат.
В решті позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.
Суддя