Галицький районний суд м.Львова
Справа № 1304/3644/12
01.06.2012
м. Львів
Суддя Галицького районного суду м. Львова Стрельбицький В.В., при секретарі Смуток Б.М, з участю прокурора Турчина І.Я., скаржника ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові скаргу ОСОБА_1 на протиправну бездіяльність прокуратури Львівської області щодо розгляду заяви від 28.11.2011р. в порядку ст.97 КПК України,
скаржник звернувся до суду із скаргою на бездіяльність прокуратури Львівської області щодо розгляду заяви від 28.11.2011р., в порядку ст.97 КПК України, покликаючись на те, що ним 28.11.2011р. було подано до прокуратури Львівської області заяву про злочин, яка стосувалась скоєння громадянами ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, при виконанні ними службових обов'язків, протиправних дій, відповідальність за які передбачена, ст.ст.364, 366, 375 КК України. Однак, у відповідь на вищевказану заяву від заступника прокурора Львівської області А.Палюха він отримав лист №05/1-1782-11 від 21.12.2012р., яким зазначений службовець відмовив у розгляді поданої ним заяви про злочин в порядку, передбаченому ст.97 КПК України, перекрутивши при цьому предмет повідомлення про злочин та норми чинного законодавства, якими намагався виправдати свою протиправну бездіяльність. В подальшому, 03.01.2012 року, прокурору Львівської області скаржником була скерована заява про зловживання його заступником А.Палюхом службовим становищем з метою приховування злочину, в якій висловлено прохання поновити його порушені права та прийняти рішення в порядку, передбаченому ст.97 КПК України. У відповідь на дану заяву від прокурора Львівської області йому надійшов лист №05/1-1782-11 від 06.02.2012 року, яким йому безпідставно відмовлено в розгляді поданої заяви. Всупереч вимогам ст.12 Закону України «Про звернення громадян»та з порушенням норм КПК України, прокуратурою Львівської області не був проведений розгляд заяви про злочин від 28.11.2011р. і не прийняте передбачене ч.2 ст.97 КПК України рішення, що скаржник вважає протиправною бездіяльністю.
В судовому засіданні скаржник, доводи викладені у скарзі підтримав та просив задоволити скаргу.
Прокурор скаргу заперечив з мотивів її безпідставності та просив відмовити в задоволенні скарги.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи скаржника, про підставність скарги, думку прокурора про безпідставність викладених в ній мотивів, суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Рішенням Конституційного Суду України №19-рп/2011 від 14.12.2011р. щодо офіційного тлумачення положень статей 97, 110, 234, 236 КПК України, встановлено, що у разі оскарження до суду бездіяльності прокурора стосовно заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини, такі скарги суди повинні розглядати аналогічно до порядку оскарження до суду рішень і дій прокурора, органу дізнання, встановленого КПК України.
Згідно ст. 98 КПК України, при наявності приводів та підстав, зазначених у ст.94 КПК України, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані винести постанову про порушення кримінальної справи, вказавши приводи і підстави до порушення кримінальної справи, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується кримінальна справа, а також її подальше спрямування.
Згідно з вимогами ст.94 КПК України, справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 подано до прокуратури Львівської області 28.11.2011 року заяву щодо вчинення суддями Львівського окружного адміністративного суду ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, при виконанні ними службових обов'язків, протиправних дій, відповідальність за які передбачена, ст.ст.364, 366, 375 КК України.
Листом заступника прокурора Львівської області №05/1-1782-11 від 21.12.2011 року вказано, що за результатами розгляду заяви не встановлено достатніх підстав для прийняття рішення в порядку ст.97 КПК України відносно суддів Львівського окружного адміністративного суду.
03.01.2012 року ОСОБА_1 направив заяву про зловживання заступником прокурора Львівської області А.Палюхом службовим становищем з метою приховування злочину, поновлення порушених прав та прийняття рішення в порядку передбаченому КПК України.
Листом №05/1-1782-11 від 06.02.2012 року, прокурор Львівської області повідомив ОСОБА_1 про відсутність достатніх даних для проведення перевірки та прийняття рішення в порядку ст.97 КПК України, підстав для вжиття заходів дисциплінарного впливу відносно посадових осіб прокуратури Львівської області не вбачається.
Відповідно до ч.1 ст.124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Згідно ч.5 ст.124 Конституції України, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.
Відповідно до ст.126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України №8 від 13.06.2007 року «Про незалежність судової влади», виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.
Згідно ч.2 ст.5 Закону України «Про прокуратуру»на прокуратуру не може покладатися виконання функцій, не передбачених Конституцією України і цим Законом.
Відповідно до ст.121 Конституції України, прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються: підтримання державного обвинувачення в суді; представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, вивчивши матеріали справи, наглядового провадження, приходжу до висновку, що на прокурора не покладені функції щодо нагляду за судовою діяльністю, а тому доводи викладені у скарзі, являються безпідставними, необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Разом з тим, слід також зазначити, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів дізнання, слідства та прокуратури під час організації перевірки заяв і повідомлень про злочини розглядаються в межах кримінального судочинства, і відповідно, суд не наділений правом зобов'язувати прокурора вчиняти певні дії, навіть покладати на нього зобов'язання провести перевірку за заявою особи, оскільки це не передбачено кримінально-процесуальним законодавством.
Враховуючи вищенаведене, приходжу до висновку, що в задоволенні скарги ОСОБА_1 слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 94, 95, 97, 98, 236 КПК України, Конституцією України, суд -
В задоволенні скарги відмовити.
На постанову протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляція до апеляційного суду Львівської області. Подача апеляції не зупиняє виконання постанови суду.
Суддя В. Стрельбицький