Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 22-ц/1190/1558/12 Головуючий у суді І-ї інстанції Осадчук В.П
Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу Доповідач Кіселик С. А.
Іменем України
29.05.2012 Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :
Головуючого : судді: Кіселика С.А.
суддів : Авраменко Т.М., Суржика М.М..
при секретарі Поповій Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, що діє в інтересах ОСОБА_3 на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 19 березня 2012 року,
В вересні 2011 року ПАТ «Державний Ощадний банк України» від імені якого діє ТВБВ № 10010/098 філії Кіровоградське облуправління АТ «Ощадбанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по кредитному договору. Просив стягнути з відповідача на користь позивача 181187 грн. 37 коп. заборгованості по кредиту.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 12.06.2008 року між ВАТ «Ощадбанк»та відповідачем укладено кредитний договір № 129 згідно якого відповідачу було надано кредит в сумі 150 000 грн., на споживчі цілі, строком на 120 місяців, з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 12 червня 2018 року, з відсотковою ставкою 20,5 відсотків річних. Позивач свої зобов'язання виконав. В свою чергу відповідач належним чином свої зобов'язання не виконував, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 181187 грн. 37 коп., із яких: основного боргу - 127247 грн. 96 коп.; простроченого боргу - 10151 грн. 37 коп.; відсотків по угоді - 36877 грн. 25 коп.; пені на прострочений борг - 6910 грн. 79 коп. та 1700 грн. судового збору і 120 грн. витрат на ІТЗ розгляду справи.
Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області позов задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням суду відповідач просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.
В скарзі апелянт зазначив, що при постановленні рішення судом порушені норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Зокрема, суд невірно зазначив у своєму рішенні, що відповідач не пам'ятає чи отримував він кредит. Необґрунтованим є висновок суду, що факт отримання грошей відповідачем підтверджено копією видаткового касового ордеру. Не звернув суд уваги і на той факт, що в матеріалах справи відсутній дозвіл органу опіки та піклування на звернення стягнення на предмет іпотеки.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у відповідності до положень ч.1 ст. 303 ЦПК України, тобто в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, із наступних підстав.
Вирішуючи спір суд першої інстанції на підставі досліджених доказів правильно встановив, що між позивачем та відповідачем існують договірні відносини які виникли в результаті укладення сторонами 12 червня 2008 року кредитного договору № 129.
Згідно умов цього договору Банк надає ОСОБА_3 кредит в сумі 150 000 грн., на споживчі цілі, строком на 120 місяців, з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 12 червня 2018 року, з відсотковою ставкою 20,5 % річних, а ОСОБА_3 бере на себе зобов'язання повернути, у зазначений у договорі строк, кредит та сплатити відсотки за користування ним (а.с. 29,31).
В день укладення сторонами договору Банком видано Розпорядження ( а.с. 35), про видачу ОСОБА_3 готівкою кредит в сумі 150 000 грн. та відкрито на ім'я відповідача позичковий рахунок НОМЕР_1 на вищезазначену суму.
Як доказ видачі зазначеної у договорі та розпорядженні суми та отримання цієї суми ОСОБА_3 Банк надав ксерокопію видаткового касового ордеру від 12 червня 2008 року( а.с. 115).
Дослідивши наданий суду письмовий доказ колегія суддів дійшла висновку щодо його прийнятності як належного та допустимого доказу.
Згідно ч.1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Частиною 1 ст. 59 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Наданий до суду видатковий касовий ордер містить в собі інформацію щодо видачі Банком та отримання ОСОБА_3 готівкою кредиту в сумі 150 000 грн., а тому є належним доказом. Деяка невідповідність форми та змісту наданого видаткового касового ордеру вимогам Інструкції «Про касові операції в банках України», як то: не зазначення реєстраційного номеру; повного найменування банку; відсутність посилання на конкретний кредитний договір; номеру рахунку; зазначення графи замість «підпис одержувача» графи «підпис платника», не є одержанням доказу з порушенням порядку встановленого законом, а тому даний доказ є допустимим і підлягає оцінці судом.
Згідно із ч.ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідач, не заперечуючи наявність між ним та Банком кредитних правовідносин фактично не заперечує їх, а лише, посилаючись на невідповідність форми видаткового касового ордеру, ставить під сумнів суму отриманого кредиту. При цьому ОСОБА_3 посилався на те, що має сумніви щодо приналежності йому підпису який міститься в даному ордері. Відповідач в суді першої інстанції заявляв клопотання про призначення судової -почеркознавчої експертизи, в призначенні якої йому було відмовлено із тих підстав, що факт отримання кредиту відповідачем знайшов своє підтвердження в судовому засіданні та не заперечується відповідачем, який проводив погашення самого кредиту та відсотків за користування кредитом, погасивши таким чином 70 073 грн. 58 коп.
Зауважень з приводу відмови судом першої інстанції у задоволенні клопотання про призначення експертизи до апеляційної скарги на рішення суду не включено. Апелянт в апеляційній скарзі лише висловив жаль з приводу її не призначення і питання щодо призначення такої експертизи перед судом апеляційної інстанції не ставив хоча колегією суддів представнику відповідача були роз'яснені його права та наслідки вчинення чи не вчинення процесуальних дій.
Крім того, як зазначив у апеляційній скарзі представник відповідача, відповідач ставлячи під сумнів видачу Банком видаткового касового ордеру категорично не заперечує факт його видачі 12.06.2012 року.
Крім того, листом - попередженням (а.с. 36) від 24.03.2011 року відповідача попереджено про наявну заборгованість саме за кредитним договором № 129 від 12.06.2008 року.
На дане попередження відповідач відреагував заявою від 28.03.2011 року ( а.с. 108) із тексту якої вбачається, що він зобов'язується частково платити заборгованість за кредитами кожного місяця в сумі 5000 грн. Тобто відповідач визнав суму заборгованості і питання щодо неправильності суми отриманого ним кредиту не ставив.
Безпідставними є також доводи представника відповідача в тій частині, що до неправильного висновку суду призвела відсутність ініціативи суду першої інстанції стосовно витребування від Банку журналу реєстрації видаткових касових ордерів.
Як зазначалося вище обов'язок доведення обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень покладено на сторону.
Суд же, у відповідності до ч.1 ст. 137 ЦПК України, у випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, за клопотанням сторін зобов'язаний витребувати такі докази.
Однак від відповідача та його представника клопотань щодо витребування журналу до суду не надходило.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які виникли між сторонами і правильно застосував норми матеріального права, що їх регулюють.
Відповідно до вимог ч.1 ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла переконання, що рішення суду є законним та обгрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляції не спростовують правильних висновків суду, а тому рішення скасуванню не підлягає.
Керуючись ст.ст.303,307, 308,313,314,315 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, що діє в інтересах ОСОБА_3, відхилити.
Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 19 березня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: