23 квітня 2012 р.Справа № 2-а-7-9901/08/1423
Категорія: 10.3.1Головуючий в 1 інстанції: Подзігун Г.В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого - судді Бойка А.В.,
суддів: Романішина В.Л.,
Яковлєва О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 13.11.2008 р. по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва про зобов'язання здійснити нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -
09.10.2008 року ОСОБА_2 звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року в сумі 2733,30 грн.
Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 13.11.2008 р. позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.
21.03.2011 року Управлінням Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва подано апеляційну скаргу на вказану постанову Центрального районного суду м. Миколаєва.
Апелянт зазначає, що постанова ухвалена з порушенням норм матеріального і процесуального права у зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Центрального районного суду м. Миколаєва від 13.11.2008 року та постановлення нового рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є пенсіонером та має статус дитини війни, і відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право користуватися пільгами, встановленими вказаним Законом.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції від 18.11.2004 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 17 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік»зупинено на 2006 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-IV внесені зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», відповідно до яких виключено пункт 17 ст. 77, а ст. 110 викладена в іншій редакції. Зокрема установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим ст. 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджується з 01 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Кабінет Міністрів України в 2006 році не визначив порядку виплати надбавки до пенсії дітям війни, тому вказані виплати не проводились.
Пунктом 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 року N 489-V, дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»на 2007 рік було зупинено з урахуванням статті 111 того ж Закону. Зазначеною статтею 111 було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян), визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням статті 111 цього Закону.
Відповідно до ч. 2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Таким чином, відповідач повинен був здійснити нарахування підвищення до пенсії позивачці в межах бюджетного року за період з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України (в редакції 2005 року) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції 2005 року) пропущення строку звернення до адміністративного суду було підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Статтею 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
В свою чергу, згідно ст. 100 КАС України в редакції від 07.07.2010 року адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Позивач звернувся до суду за захистом порушених прав 09.10.2008 року, доказів поважності пропуску строку не надав, тому враховуючи положення ст. 99 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позовні вимоги з 01.01.2006 року по 08.10.2007 року підлягають залишенню без розгляду.
Отже, судом першої інстанції помилково встановлено позивачу строк для проведення перерахунку недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни. Позовні вимоги повинні бути задоволені з 09.10.2007 року по 31.12.2007 року.
Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України»обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 2733,30 грн. задоволенню не підлягають.
Твердження апелянта стосовно невизначеності розміру мінімальної пенсії за віком не приймається до уваги колегією суддів апеляційної інстанції, оскільки згідно ч. 2 ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року мінімальний розмір пенсії за віком визначається виключно цим Законом. Положення цього Закону не є перешкодою для застосування величини мінімальної пенсії за віком для обчислення інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімального розміру пенсії за віком.
Мінімальний розмір пенсії за віком згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність визначається щорічно в Законі України «Про Державний бюджет України»на відповідний рік.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно по суті вирішено справу, але із помилковим застосуванням норм процесуального права, тому постановлене судове рішення на підставі ст. 201 КАС України підлягає зміні.
Враховуючи вищенаведене і керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 201, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва задовольнити частково.
Постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 13.11.2008 року змінити, виклавши її резолютивну частину у наступній редакції:
«Адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 недоплачену суму державної соціальної допомоги як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за період з 09.10.2007 року по 31.12.2007 року з урахуванням фактично виплачених сум у цей період.
Позовні вимоги за період з 01.01.2006 року по 08.10.2007 року залишити без розгляду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.»
Постанова апеляційного суду набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Бойко А.В.
Судді: Романішин В.Л.
Яковлєв О.В.