23 квітня 2012 р.Справа № 2-а-970/11/1412
Категорія: 10.3.1Головуючий в 1 інстанції: Притуляк І.О.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого - судді Бойка А.В.,
суддів: Романішина В.Л.,
Яковлєва О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва на постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 21.02.2011 р. по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва про зобов'язання здійснити нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -
02.02.2011 року ОСОБА_2 звернулась до Заводського районного суду м. Миколаєва з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року в сумі 750 грн.
Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 21.02.2011 р. позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р.
В задоволенні решти вимог відмовлено.
04.04.2011 року Управлінням Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва подано апеляційну скаргу на вказану постанову Заводського районного суду м. Миколаєва.
Апелянт, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить про скасування постанови Заводського районного суду м. Миколаєва від 21.02.2011 року та постановлення нового рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є пенсіонером та має статус дитини війни, і відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право користуватися пільгами, встановленими вказаним Законом.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції від 18.11.2004 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Оскільки позивач звернувся до суду за захистом порушених прав 02.02.2011 року, доказів поважності пропуску строку не надав, тому, враховуючи положення ст. 99 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають залишенню без розгляду з 01.01.2010 року по 01.08.2010 року.
У 2010 році дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни не призупинялась, а положення Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530, які суперечать цьому Закону, не можуть бути застосовані, оскільки мають меншу юридичну силу.
Отже, нарахування та виплата дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції помилково встановлено період задоволення позову. Позовні вимоги підлягають задоволенню з 02.08.2010 року по 31.12.2010 року.
Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України»обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення 750 грн. задоволенню не підлягають.
Позовні вимоги про подальше зобов'язання відповідача здійснювати виплати державної соціальної допомоги як дитині війни не підлягають задоволенню, оскільки суд здійснює захист лише порушених прав, та не може вирішувати справи на майбутнє.
Твердження апелянта стосовно невизначеності розміру мінімальної пенсії за віком не приймається до уваги колегією суддів апеляційної інстанції, оскільки згідно ч. 2 ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року мінімальний розмір пенсії за віком визначається виключно цим Законом. Положення цього Закону не є перешкодою для застосування величини мінімальної пенсії за віком для обчислення інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімального розміру пенсії за віком.
Мінімальний розмір пенсії за віком згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність визначається щорічно в Законі України «Про Державний бюджет України»на відповідний рік.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно по суті вирішено справу, але із помилковим застосуванням норм процесуального права, тому постановлене судове рішення на підставі ст. 201 КАС України підлягає зміні.
Враховуючи вищенаведене і керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 201, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва задовольнити частково.
Постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 21.02.2011 року змінити, виклавши її резолютивну частину у наступній редакції:.
«Адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 недоплачену суму державної соціальної допомоги як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за період з 02.08.2010 року по 31.12.2010 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 недоплачену суму державної соціальної допомоги як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за період з 02.08.2010 року по 31.12.2010 року з урахуванням фактично виплачених сум у цей період.
Позовні вимоги за період з 01.01.2010 року по 01.08.2010 року залишити без розгляду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.»
Постанова апеляційного суду набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Бойко А.В.
Судді: Романішин В.Л.
Яковлєв О.В.