Апеляційний суд Житомирської області
Справа 0603/2-262/11
Категорія 2
05 червня 2012 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Трояновської Г.С.
суддів Миніч Т.І., Худякова А.М.
при секретарі Ямковій О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на Ѕ частину квартири
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 10 лютого 2012 року,-
У червні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з названим позовом. В обґрунтування вимог зазначав, що з 10 жовтня 1987 року по 14 серпня 2007 року перебував у шлюбі з відповідачкою ОСОБА_2 У шлюбі народились діти - ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які на час виникнення спірних правовідносин є повнолітніми. У період шлюбу, за спільні кошти подружжя, на ім"я відповідачки було придбано квартиру АДРЕСА_1. Оскільки у добровільному порядку ОСОБА_2 відмовляється виділити належну йому частину спірної квартири просив суд визнати за ним право власності на 1/2 квартири АДРЕСА_1 .
31 березня 2011 року ОСОБА_1 уточнив вимоги. Додатково зазначив, що з червня 1997 року він зареєстрований у спірній квартирі, проте після розірвання шлюбу з відповідачкою, тобто з 2007 року, не має доступу до житла. Він з 2005 року є інвалідом 2-ої групи, а тому не має можливості заробити кошти на придбання іншого житла. Додатково просив суд стягнути з відповідачки судові витрати, пов»язані із сплатою судового збору, витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в суді та витрат на надання правової допомоги (а.с. 71).
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 10 лютого 2012 року позов ОСОБА_1 про визнання права власності на Ѕ частину квартири задоволено повністю.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 Житомирської області.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 51 грн. витрат по сплаті судового збору та 120 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій порушує питання про скасування рішення суду у повному обсязі та ухвалення нового - про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 Зазначає, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, необ»єктивним та упередженим по відношенню до неї, а також таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку ОСОБА_2 суд при вирішенні спору порушив вимоги ст. 10 ЦПК України, а також ст.ст. 257, 267 ЦК України, не застосувавши трирічний строк позовної давності.
Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 10 жовтня 1987 року по 14 серпня 2007 року, від якого народились діти - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 Діти на час виникнення спірних правовідносин є повнолітніми і в ході розгляду справи були залучені до участі у справі як треті особи (а.с.3,19,24).
З договору купівлі-продажу квартири від 6 грудня 1994 року вбачається, що ОСОБА_2 купила у ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та від імені неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 квартиру АДРЕСА_1, що знаходиться в м. Бердичеві Житомирської області та складається з двох кімнат, загальною площею 26,6 кв.м. Договір нотаріально посвідчений і зареєстрований в реєстрі за № 26540 (а.с.37).
Судом встановлено, що в період шлюбу сторони за спільні кошти придбали спірну квартиру.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира є спільною сумісною власністю сторін і кожен з подружжя має рівні права на володіння, користування і розпорядження вказаним майном, а розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на мано, набуте під час шлюбу.
Такий висновок суду є правильним.
Зі змісту ст.ст. 60,69,70 Сімейного Кодексу України вбачається, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування та розпорядження цим майном. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Таким чином, майно набуте подружжям за час шлюбу належить до спільної сумісної власності, тобто квартира АДРЕСА_1, що знаходиться в м. Бердичеві Житомирської області є об"єктом спільної сумісної власності сторін.
Отже, вимога позивача про визнання за ним права власності на 1/2 частини квартири є обґрунтованою.
За змістом ст.11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до норм цього Кодексу, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Докази, надані відповідачкою та її представником щодо спростування позовних вимог позивача, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду даної справи.
Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість судового рішення, а також необ»єктивність та упередженість суду по відношенню до відповідачки у справі ОСОБА_2 є безпідставними, оскільки суд ухвалив законне і обґрунтоване рішення.
Посилання в апеляційній скарзі на пропуск відповідачем строку позовної давності не заслуговують на увагу. Так суд, проаналізувавши положення статей 256,257,267 ЦК України, ч.2 ст.72 СК України, повно та всебічно з»ясувавши обставини справи дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування строків позовної давності. Висновки суду ґрунтувались на показаннях свідків, в тому числі і свідка ОСОБА_8, , обставин, які визнавала сама відповідачка в судовому засіданні. Відтворення звукозапису судового засідання першої інстанції дає підстави вважати, що показання свідків і пояснення сторін об»єктивно відображені в судовому рішення, а тому посилання відповідачки та третіх осіб у суді апеляційної інстанції на перекручування судом першої інстанції встановлених обставин справи, є безпідставними.
Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстави для його зміни або скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 209,218,303,307,308,313,314,315,317,319,324,325 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 10 лютого 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Судді
Справа №22ц/0690/1608/12 Головуючий у суді 1 інст. Вдовиченко Т.М.
Категорія 2 Доповідач Трояновська Г.С.