73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36
05 червня 2012 р. Справа № 5024/1525/2011
Господарський суд Херсонської області у складі судді Александрової Л.І. при секретарі Горголь О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом компанії з обмеженою відповідальністю "Інтертрейд груп Ел.Ел.Сі"
до Новофедорівської селищної ради Голопристанського району Херсонської області
за участю прокурора
про визнання договору недійсним
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1, представник, довіреність від 10.01.2012 р.
відповідача - ОСОБА_2, представник, довіреність від 01.12.2011 р.
та прокурора Кущ В.Г., посвідчення №251 від 23.12.2011 р.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.
Компанія з обмеженою відповідальністю "Інтертрейд груп Ел.Ел.Сі" (позивач) звернулася з позовом про визнання недійсним договору безоплатної передачі цілісного майнового комплексу очисних споруд від 06 вересня 2005 року, укладеного між компанією з обмеженою відповідальністю "Інтертрейд груп Ел.Ел.Сі" і Новофедорівською селищною радою Голопристанського району Херсонської області (відповідач). Підставою позовних вимог позивач вказує ч. 1 ст. 215, ч 2 ст. 203, ст. 220 ЦК України та зазначає, що укладений між сторонами договір за правовою природою є договором дарування, який підлягав нотаріальному посвідченню, але він не був посвідчений нотаріально, тому відповідно до ст.220 ЦК України договір є нікчемний. Позивач також посилається на те, що єдиним уповноваженим представником позивача, який має повноваження на підписання договору на території України є ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності виданої компанією, але договір підписаний не уповноваженою особою - директором ДП "Золота Нива" ОСОБА_4, якому позивач не надавав повноважень на його підписання.
Заявою поданою до суду 21 травня 2012 року позивач, на підставі ст. 216 ЦК України, крім зазначених вище вимог, просить суд застосувати реституцію шляхом вилучення з незаконного володіння відповідача майно, що було предметом передачі за оспорюваним договором.
Вказана заява не може бути прийнята судом до розгляду з огляду на наступне.
Згідно п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, Господарським процесуальним кодексом України, зокрема статтею 22, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:
- подання іншого (ще одного) позову, чи
- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи
- об'єднання позовних вимог, чи
- зміну предмета або підстав позову.
Отже, вимоги про вилучення майна, вказані у заяві (т. 2 а.с. 9-12), є поданням іншого (ще одного) позову з самостійними та окремими позовними вимогами, або зміна предмета та одночасно підстави позовних вимог, що господарським процесуальним законодавством не передбачено.
Відповідач позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що укладений між сторонами договір від 06.09.2005 року є договором безоплатної передачі цілісного майнового комплексу, а не договором дарування і при його укладенні сторонами були дотримані вимоги закону щодо простої письмової форми. За посиланням відповідача, цей факт було встановлено при розгляді Запорізьким апеляційним господарським справи №13/204-О-09 за позовом позивача до відповідача про визнання недійсним рішення селищної ради №14 від 06.05.2006 року та визнання за позивачем права власності на очисні споруди.
Крім того він зазначає, що позивач звернувся з позовом про визнання недійсним договору з пропуском строку позовної давності, на застосуванні якого він наполягає.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представників сторін, суд -
06 вересня 2005 року між КОВ "Інтертрейд груп Ел.Ел.Сі" (відчужувач) в особі ОСОБА_4 діючого на підставі доручення, та Новофедорівською сільською радою (набувач), укладено договір безоплатної передачі цілісного майнового комплексу очисних споруд с. Залізний порт Голопристанського району Херсонської області. Відповідно до умов договору, на підставі рішення засновників КОВ "Інтертрейд груп Ел.Ел.Сі" та рішення Новофедорівської селищної ради від 20.05.2005 р. №581, відчужувач безоплатно передає набувачу у власність майно - цілісний майновий комплекс очисних споруд с. Залізний порт.
На виконання умов договору 21.04.2006 р. сторонами підписано акт приймання-передачі нерухомого майна, за яким позивач в особі гр. ОСОБА_4, що діє на підставі довіреності від 30.05.2005 р. та у відповідності до рішення КОВ "Інтертрейд груп Ел.Ел.Сі" від 30.08.2005 р. передав, а відповідач в особі сільського голови - прийняв очисні споруди у складі: лабораторія літера Ф; котельня літера Б; підсобне приміщення літера В; побутове приміщення літера Г; туалет літера Е; склади літери Ж, З; КНС -літера К №1, 2, 3; навіс літера М; хлораторна літера Н; огорожі №1, 2; ЦОК №1, 2, 3, 4, 5, 6; пруднонакопичувач №7; лоток поршаля №8; пісколовки №9, 10; басейн №11.
Предметом даного спору є наявність підстав для визнання недійсним договору від 06.09.2005 р. про безоплатну передачу очисних споруд у власність, з підстав його укладення особою, яка не мала повноважень на його підписання.
Суд зазначає, що статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 того ж Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою 04 серпня 2011 року з вимогами визнати недійсним договір від 06.09.2005 року, тобто із значним пропуском строку позовної давності.
При цьому, позивач стверджує, що йому стало відомо про безоплатну передачу цілісного майнового комплексу у травні 2009 року з листа ДП "Санаторій "Золота Нива" (а.с.18), в якому повідомлялось про безоплатну передачу майна на підставі договору від 06.09.2005 року.
Відповідно до частини першої ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або може довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Тобто, перебіг позовної давності почався з моменту безоплатної передачі нерухомого майна - очисних споруд на підставі акту приймання-передачі 21.04.2006 року. До такого ж висновку, що викладений в постанові від 29 лютого 2012 року, дійшов і Вищий господарський суд України.
Отже, загальний строк позовної давності сплив 21.04.2009 року.
Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Враховуючи наведене, у зв'язку зі спливом позовної давності про який заявлено відповідачем, в задоволенні позову має бути відмовлено.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Тобто, виходячи з аналізу вказаної норми, особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг дієздатності. Поняття цивільної дієздатності юридичної особи надається у положеннях ст. 92 Цивільного кодексу України. Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків, здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно, та не перевищувати своїх повноважень.
Підстави та наслідки недійсності правочинів передбачені, зокрема, ст.ст. 215, 216 Цивільного кодексу України. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 245 Цивільного кодексу України передбачено, що форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.
Відповідно до ст. 240 Цивільного кодексу України представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє.
Як зазначено в пунктах 1, 7, 8 доручення виданого КОВ "Інтертрейд груп Ел.Ел.Сі" ОСОБА_3, останній наділений повноваженнями робити та виконувати в якості дійсної та законної довіреної особи Компанії (далі "Довірена особа") від імені та по дорученню Компанії всі та будь-які із перерахованих далі дій, а саме:
- вести управляти, виконувати та вирішувати всі ділові питання, які необхідні, чи будь-яким чином стосуються, пов'язані з бізнесом та справами компанії та з цією метою вести листування відносно такого бізнесу чи справ.
- підтверджувати дане доручення як офіційний обов'язок Компанії та в цілому виконувати всі дії, які повірена особа вважає необхідними чи бажаними для досягнення статутних цілей Компаній, або ж належним чином представляти інтереси Компанії та взагалі діяти як сама Компанія через Раду Директорів чи зібрання учасників шляхом винесення резолюції, або особової присутності, або через представника. Або іншим чином, в залежності від обставин. В усіх відношеннях, таким чином, якби Повірена особа була самою Компанією;
- повірена особа має право по необхідності призначати представника чи представників шляхом надання Доручення на виконання всіх дій від імені повіреної особи, які сама повірена особа уповноважена виконувати від імені компанії відповідно до цього Доручення.
Отже, з доручення наданого ОСОБА_3 слідує, що йому надані повноваження як особисто здійснювати всі дії від імені КОВ "Інтертрейд груп Ел.Ел.Сі" та призначати представника на виконання всіх дій від імені повіреної особи, які сама повірена особа уповноважена виконувати від імені компанії відповідно до цього Доручення.
Рішенням КОВ "Інтертрейд груп Ел.Ел.Сі" від 30.08.2005 р. доручено ОСОБА_4 здійснити передачу спірних об'єктів у власність, за підписом ОСОБА_3 та печаткою компанії.
Крім того, ОСОБА_3 була видана довіреність ОСОБА_4 вчинити безоплатну передачу об'єкту нерухомості Новофедорівській сільській раді шляхом підписання акту приймання-передачі зазначеного майна.
З викладеного слідує, що оспорюваний договір підписаний ОСОБА_4 - особою, яка мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, оскільки була уповноважена на його підписання.
За таких обставин позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судові витрати покладаються на позивача. При цьому позивачу має бути повернуто з бюджету судовий збір в сумі 2188 грн., що був сплачений за подання заяви про застосування реституції квитанціями №12614.602.1 та №12614.602.3 від 15.05.2012 р.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні позову відмовити.
2. Повернути компанії з обмеженою відповідальністю "Інтертрейд груп Ел.Ел.Сі" (373, Brooks Ave NE, Atlanta GA 30307 State of Georgia USA; адреса в Україні: вул. Перекопська, 159а, м. Херсон) 2188 (дві тисячі сто вісімдесят вісім) грн. судового збору сплаченого на підставі квитанцій №12614.602.1 та №12614.602.3 від 15.05.2012 р. Квитанції №12614.602.1 та №12614.602.3 від 15.05.2012 р. знаходяться в матеріалах справи №5024/1525/2011.
Повне рішення складено 07.06.2012 р.
Суддя Л.І. Александрова