07.06.12 Справа № 5021/536/12.
За позовом: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз», м. Суми
до відповідача: Дочірнього підприємства «Комунсервіс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестор-96», м. Суми
про стягнення 8 518 грн. 24 коп.
Суддя Лущик М.С.
За участю представників сторін:
Від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 30/510 від 03.01.2012р.
Від відповідача: не прибув
При секретарі судового засідання Душиної М.М.
В судовому розгляді справи за клопотанням представника відповідача, судом оголошувалась перерва до 28.05.2012р.
Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 8 518 грн. 24 коп., в тому числі 8 146 грн. 34 коп. основного боргу, який виник за січень - лютий 2012р., відповідно до договору № 597 від 19.12.20011р. на постачання природного газу за регульованим тарифом, укладеного між сторонами у справі, 30 грн. 82 коп. інфляційних нарахувань, 54 грн. 63 коп. - 3 % річних та 286 грн. 45 коп. пені, а також відшкодувати йому за рахунок відповідача судовий збір.
Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не подав, в судовому засіданні, яке відбулося 21.05.2012р., представник відповідача заявив усне клопотання про оголошення перерви у судовому розгляді справи для надання можливості подати в наступне судове засідання докази сплати боргу.
Проте, станом на 07.06.2012р. до суду жодних документів (відзиву на позов та доказів сплати боргу) від відповідача не надходило, в дане судове засідання його представник не з'явився, хоча про час і місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Тому, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Представник позивача в судовому засіданні наголошував на задоволенні його вимог в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази та заслухавши пояснення представника позивача, суд
У відповідності до постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом» № 1729 від 27.12.2001р., між позивачем та відповідачем укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № 597 від 19.12.2011р.
Згідно з умовами вказаного договору, позивачем за січень - лютий 2012 року, відповідачу поставлено та протранспортовано природного газу на суму 12 389 грн. 08 коп., що підтверджується актами приймання-передачі обсягів природного газу від 27.01.2012р. та від 29.02.2012р., а відповідач в порушення умов, укладеного між сторонами договору не сплатив своєчасно вартість наданих йому послуг.
Відповідно до п. 4.6 договору № 597 від 19.12.2011р. оплата вартості послуг з постачання природного газу здійснюється споживачем (відповідачем у справі) виключно грошовими коштами шляхом 100 % попередньої оплати за п'ять банківських днів до початку місяця поставки з розрахунку вартості договірного обсягу постачання газу відповідно до додатка № 2 до даного договору, копія якого приєднана до матеріалів справи.
Частина 2 пункту 4.6 даного договору визначає, що споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період, а згідно із ч. 3 п. 4.6, у випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період відповідач проводить остаточний розрахунок не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за розрахунковим.
Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених зазначеним кодексом.
Стаття 526 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 цього ж Кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно із ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 цього ж Кодексу визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, а ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.
Як вказує позивач, відповідач, в порушення вимог чинного законодавства та умов укладеного між сторонами договору, свої зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на 27.03.2012р., у нього виникла заборгованість перед позивачем з оплати послуг з постачання та протранспортування природного газу за січень - лютий 2012 року в розмірі 8 146 грн. 34 коп.
Суд, розглянувши матеріали справи та оцінивши надані позивачем докази, встановив, що відповідач не виконав належним чином умов укладеного між сторонами у справі договору, не оплатив в повному обсязі вартість наданих йому позивачем послуг, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача та вимоги діючого законодавства, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставку та протранспортування природного газу за січень - лютий 2012р. в розмірі 8 146 грн. 34 коп. визнаються судом правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 526, 527, 610 Цивільного кодексу України.
Крім суми основного боргу, позивачем заявлені вимоги по стягненню пені в сумі 286 грн. 45 коп. за період з 06.01.2012р. по 27.03.2012р., 3 % річних в сумі 54 грн. 63 коп. за період з 06.01.2012р. по 27.03.2012р.та інфляційних в сумі 30 грн. 82 коп. за січень - лютий 2012р.
Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 543/96-ВР передбачено, що розмір за прострочення платежу повинен встановлюватися за згодою сторін.
Пунктом 6.2.2 договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № 597 від 19.12.2011р. передбачено, що у разі порушення строків оплати, відповідач сплачує на користь позивача, пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.
Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 286 грн. 45 коп., передбачені умовами договору укладеного між сторонами у справі, пеня нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», тому позовні вимоги в зазначеній частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного Кодексу України.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.
Згідно з наведеним позивачем розрахунку інфляційні нарахування за січень - лютий 2012р. складають 30 грн. 82 коп. та 3 % річних за період з 06.01.2012р. по 27.03.2012р. складають 54 грн. 63 коп.
Приймаючи до уваги обргунтованість наданого позивачем розрахунку, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних та річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
При зазначених обставинах, вимоги позивача визнаються судом правомірними, обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Комунсервіс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестор-96» (40022, м. Суми, вул. Троїцька, 49, код 32023846) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» (40030, м. Суми, вул. Огарьова, 21, код 03352432) 8 146 грн. 34 коп. основного боргу, 30 грн. 82 коп. інфляційних нарахувань, 54 грн. 63 коп. - 3 % річних, 286 грн. 45 коп. пені та 1 609 грн. 50 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 08.06.2012р.
Суддя Лущик М.С.