Іменем України
07.06.2012 м. Ужгород
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області
у складі : головуючого - судді Мацунича М.В.
суддів : Фазикош Г.В., Куцина М.М.
з участю секретаря : Козакової М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Воловецького районного суду від 23 квітня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства "Воловецький лісокомбінат" про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, -
Рішенням Воловецького районного суду від 23 квітня 2012 року відмовлено, ОСОБА_1 в задоволенні позову.
ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій клопоче перед апеляційною інстанцією стосовно скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову. Мотивує її тим, що рішення суду є необґрунтованим, оскільки ухвалено в порушення вимог норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права.
У судовому засіданні апеляційної інстанції, представник відповідача в особі Козич О.М. заперечила вимоги апеляційної скарги та просила таку залишити без задоволення.
Протягом судового розгляду судом першої інстанції встановлено, що статтею 117 КЗпП України не передбачено стягнення середнього заробітку за невиконання судового рішення по трудовим правовідносинам.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального й процесуального права при винесенні оспорюваного судового рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Виходячи з положень ч. 3 ст. 10 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доводом апеляційної скарги є те, що ВАТ "Воловецький лісокомбінат" до 08.02.2012 року порушував вимоги ст. 116 КЗпП України, а звідси на підставі ст. 117 КЗпП України відповідач повинен виплатити працівнику його середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за весь час по день фактичного розрахунку. Даною нормою не передбачено обмеження строком нарахування середнього заробітку працівнику.
Проте такі доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
На підставі вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
На підставі заочного рішення Воловецького районного суду від 20.09.2010 року стягнуто ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку й середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 17.10.08р. по 31.01.09р. у загальній сумі - 4315,80 гривень, а.с. 4.
Платіжним дорученням № 122 від 06.02.2012 року Головного управління юстиції у Закарпатській області Перераховано, ОСОБА_1 стягнуту суму 4315,80 грн. за виконавчим листом, яке оплачено 07.02.2012 року, а.с. 24. Та постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Закарпатській області від 29.02.2012 року виконавче провадження із примусового виконання, закрито у зв'язку з виконанням, а.с. 25.
Зі змісту позову слідує, що ВАТ "Воловецький лісокомбінат" добровільно рішення суду від 20.09.2010 року не виконував та всіляко ухилявся від примусового виконання, що призвело до тривалого невиконання судового рішення.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом про стягнення середнього заробітку з ВАТ "Воловецький лісокомбінат" за затримку розрахунку при звільненні, позаяк добровільно останній не виконав заочне судове рішення. Таким чином, уважав, що ВАТ "Воловецький лісокомбінат" повинен виплатити йому компенсацію за затримку розрахунку при звільненні за весь час по день фактичного розрахунку.
Проте, така вимога апелянта не може бути задоволеною, так-як зміст ст. 117 КЗпП України не передбачає випадку несвоєчасного виконання рішення суду про стягнення на користь працівника зазначених у ній сум. А тому, правила даної статті не стосуються вимог ОСОБА_1.
Разом із цим, відповідальність боржника за невиконання рішення суду встановлюється ЗУ "Про виконавче провадження".
Та оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують вищенаведеного й висновків суду першої інстанції, а тому, колегія суддів у відповідності до вимог передбачених ст. ст. 213, 308 ЦПК України вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Ураховуючи наведене та керуючись вимогами статей 307, 308, 314, 315 і 319 ЦПК України, колегія суддів :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Воловецького районного суду від 23 квітня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання нею законної сили .
Головуючий : ______________________ Судді : ______________________ ______________________