"08" листопада 2006 р.
14:00
Справа № 14/298/06
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області в складі: судді Цвєткової П.В. при секретарі Мазур Ю.Г.
За позовом Миколаївського обласного управління юстиції, 54020, м.Миколаїв, вул.8 Березня, 107
Відповідач: Контрольно-ревізійне управління в Миколаївській області, 54001, м.Миколаїв, вул..Спаська, 42а
Представники сторін:
Від позивача: Возняк Р.І., довіреність № 46 від 06.02.06р. ;
Від відповідача: Кустов В В., довіреність № 14-13-17/1892 від 17.07.06р. ;
Від відповідача: Петренко Н.Є., довіреність № 14-13-17/1893 від 17.07.06р. ;
Предмет спору: позивач звернувся до господарського суду з позовом в якому просить заборонити відповідачеві використання терміну -“нецільове використання» щодо направлення коштів на оплату праці, захистити передбачене ст.. 43 Конституції України та ст..105 КЗпП України право працівників системи юстиції Миколаївської області на достатній рівень оплати праці, заборонити проведення додаткової ревізії законності витрачання бюджетних коштів на виплату заробітної плати працівникам Миколаївського обласного управління юстиції за період з січня 2004р. по січень 2006р.
Відповідач зазначені вище вимоги позивача не визнає, посилаючись на те, що:
Чинним законодавством не передбачено право суду накладати заборону ані фізичним, ані юридичним особам використовувати нормативну лексику, передбачену чинним законодавством України. Відповідно до ст. 15 Конституції України, цензура заборонена. В акті ревізії фахівцями КРУ в Миколаївській області зазначені факти та обставини, що були виявлені під час проведення ревізії та використана термінологія передбачена нормативними документами.
Щодо захисту судом передбачених ст. 43 Конституції та ст. 105 КЗпП України прав працівників системи юстиції Миколаївської області на достатній рівень праці, то відповідач вважає, що питання оплати праці відносяться до категорії трудових спорів. Зазначена вимога не має належного юридичного оформлення, оскільки позивач не зазначає в чому є порушення прав, інтересів працівників системи юстиції і не вказує яким чином він просить захистити права. Крім того, чинним законодавством не передбачено право органів юстиції звертатися до суду в інтересах громадян і представляти їх інтереси у суді.
Не визнає відповідач і вимогу позивача про заборону проведення додаткової ревізії законності витрачання бюджетних коштів на виплату заробітної плати працівникам позивача, зазначивши в відзиві, що головні завдання, права та обов'язки діяльності державної контрольно-ревізійної служби регламентуються ЗУ “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні». Вказаний Закон також визначає форми фінансового контролю, періодичність, порядок та умови здійснення державного фінансового контролю. Чинним законодавством не передбачено право суду здійснювати виконання норм будь-якого Закону. Змінювати зміст та положення Законів.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача з оглядом на таке:
Відповідно до п.1 ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування при здійсненні ними посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, позивач може звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.
Позивач звернувся з позовом до суду з вимогами, які носять чисто декларативний характер, а тому господарський суд не знаходить підстав для задоволення його вимог. В позовній заяві позивач не вказав в якій спосіб має бути захищено право працівників системи на достатній рівень оплати праці і в чому полягає порушення прав позивача -юридичної особи. Трудові правовідносини працівників всіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності і галузевої належності відповідно до ст.3 КЗпП України регулюється законодавством про працю. Якщо підприємством порушуються права працівників, то кожен з них може звернутись до господарського суду з позовом про їх захист.
Необгрунтованою є вимога позивача про заборону використання відповідачем терміну -“нецільове використання» щодо направлення коштів на оплату праці. Відповідач правильно зазначив в відзиві, що відповідно до ст. 15 Конституції України цензура в нашій країні заборонена і чинним законодавством не передбачено право суду накладати заборону на вживання нормативної лексики.
Відносно вимоги позивача про заборону проведення відповідачем додаткових ревізій, то господарський суд виходить з того, що ця вимога необгрунтована на законодавстві. Закон України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» № 2939-XII від 26.01.1993р. регламентуються основні функції КРУ. Тому господарський суд не може огульно заборонити відповідачеві здійснювати додаткові перевірки. В кожному конкретному випадку позивач може оскаржити рішення КРУ на проведення додаткової перевірки ( ревізії).
На підставі викладеного, керуючись ст.2, 160, 163 КАСУ господарський суд, -
Відмовити в позові в частині заборони використання відповідачем терміну -“нецільове використання коштів» щодо направлення коштів на оплату праці, захисту прав працівників позивача на достатній рівень оплати праці і заборони проведення додаткової ревізії законності витрачання бюджетних коштів на виплату заробітної плати працівникам позивача.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя
П.В.Цвєткова