27 жовтня 2006 р. Справа № 16/306
За позовом
ремонтно-будівельної дільниці Ужгородської райспоживспілки, м. Ужгород
до відповідача
Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції, м. Ужгород
про
визнання нечинними податкових повідомлень - рішень від 09.03.06 №0001371501/0/2891/10/15, №0001361501/0/2892/10/15 та №0001351501/0/2893/10/15
Суддя О.В. Васьковський
Представники:
Від позивача
Дворак Є.І. (дов. від 02.10.06 №59 юр.)
Від відповідача
Рогач В.М. - головний державний податковий інспектор (дов. від 04.10.06 №12513/9/10)
СУТЬ СПОРУ: про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень від 09.03.06 №0001371501/0/2891/10/15, №0001361501/0/2892/10/15 та №0001351501/0/2893/10/15
Позивач просить задоволити позов, мотивуючи наступним: єдиний податок не відноситься до складу загальнодержавних і місцевих податків і зборів; відповідачем неправильно застосовано норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.00 №2181-ІІІ (далі - Закон №2181-ІІІ) при винесенні вищевказаних податкових повідомлень-рішень з посиланням на пп. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону №2181-ІІІ, оскільки граничні строки сплати єдиного податку визначені не цим законом, а Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.98 №727/98 (в редакції Указу Президента № 746/99 від 28.06.99) (далі - Указ №727/98); відповідач вийшов за межі нормативно встановлених строків, протягом яких можна нараховувати штрафні санкції, відповідно до ст.250 Господарського кодексу України.
Відповідач позов не визнає та у запереченні доводить: Закон №2181-ІІІ є спеціальним законом з питань оподаткування у зв'язку із чим слід керуватися встановленими ним нормами, щодо порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, та строки давності протягом яких податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань.
У судовому засіданні 18.10.06 відповідно до ч.2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України оголошувалася перерва.
Відповідно до ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 27.10.06 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони повідомлено, що повний текст постанови буде виготовлено 14.11.06.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та додатково подані докази, суд встановив:
За результатами документальної невиїздної перевірки по питанню дотримання встановлених законодавством граничних термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання по єдиному податку Ремонтно-будівельної дільниці за період з 20.10.03 по 17.02.06 Ужгородською міжрайонною державною податковою інспекцією складено акт від 09.03.06 за №62/15-1, де зафіксовано порушення позивачем пп.. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону №2181-ІІІ, тобто позивачем сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання із порушенням граничних термінів сплати узгодженого зобов'язання, а саме: 85134,27 грн. із запізненням від 1 до 30 календарних дів; 1771,24 грн. із запізненням від 92 до 101 календарних днів; 65279,13 грн. із запізненням від 31 до 85 календарних днів.
За наслідками розгляду вказаного акту Ужгородською міжрайонною державною податковою інспекцією 09.03.06 на підставі пп.. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону №2181-ІІІ прийнято наступні податкові повідомлення рішення: податкове повідомлення - рішення №0001371501/2891/10/15, яким позивача зобов'язано сплатити штраф в сумі 8513,43 грн. (10% від узгодженої суми податкового зобов'язання по єдиному податку сплаченого із затримкою на 30 календарних днів); податкове повідомлення - рішення №0001371501/2892/10/15, яким позивача зобов'язано сплатити штраф в сумі 13055,83 грн. (20% від узгодженої суми податкового зобов'язання по єдиному податку сплаченого із затримкою на 85 календарних днів); податкове повідомлення - рішення №0001371501/2893/10/15, яким позивача зобов'язано сплатити штраф в сумі 885,62 грн. (50% від узгодженої суми податкового зобов'язання по єдиному податку сплаченого із затримкою на 85 календарних днів).
Позивач оскаржував вищевказані податкові повідомлення-рішення (скарга від 17.03.06 №13; від 12.05.06 №19), однак рішеннями від 28.04.06 №5457/9/310 Ужгородської МДПІ та від 11.07.06 №8363/10/25-055 ДПА у Закарпатській області у задоволенні скарг відмовлено.
Позовні вимоги про визнання нечинними вказаних податкових повідомлень-рішень слід відхилити виходячи з наступного.
Указ №727/98, який регулює спрощену систему оподаткування за єдиним податком, прийнято відповідно до п. 4 розділу XV «Перехідних положень»" Конституції України, і він діє до набрання чинності законом, прийнятим Верховною Радою України з цих питань.
У силу зазначеного до відносин, що регулює Указ №727/98 застосовуються положення Закону №2181-ІІІ, який, згідно преамбули є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Відповідно до абз.9 п.4 Указу №727/98 за результатами господарської діяльності за звітний (податковий) період (квартал) суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи подають до органу державної податкової служби до 20 числа місяця, що наступає за звітним (податковим) періодом, розрахунки про сплату єдиного податку, акцизного збору і, в разі обрання ними єдиного податку за ставкою 6 відсотків, розрахунок про сплату податку на додану вартість, а також платіжні доручення на сплату єдиного податку за звітний період з позначкою банку про зарахування коштів.
Податкове зобов'язання самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої декларації.
Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст.17 Закону №2181-ІІІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у зазначених вказаною нормою розмірах.
Однак, строк спалити єдиного податку визначений абз. 4 п.3 Указу №727/98, де встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Відповідно до абз.2 п.5 Указу №727/98 суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України. Норми відповідальності за порушення платником податку граничних строків сплати податку встановлені Законом №2181-ІІІ.
З огляду на вищеприведене, податковий орган правильно застосував до відповідача штрафні санкції відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст.17 Закону №2181-ІІІ, оскільки позивачем, який є платником єдиного податку, порушувалися граничні строки сплати цього податку.
Крім того, відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до п.п. 1.2, 1.3, 1.5 ст.1 Закону №2181-ІІІ податкові зобов'язання платників податків включають штрафні санкції, які справляються із платників податків у зв'язку із порушення ним правил оподаткування.
Статтею 15 Закону №2181-ІІІ встановлено строк давності 1095 днів для визначення сум податкових зобов'язань.
У зв'язку із тим, що Закон №2181-ІІІ, відповідно до змісту преамбули, є спеціальним законом з питань оподаткування та, зокрема, з питань нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, норма ст.250 Господарського кодексу України не поширює своє регулювання на правовідносини, щодо застосування штрафних санкцій податковим органом, оскільки до останніх слід застосовувати Закон №2181-ІІІ.
За таких обставин у позові слід відмовити повністю.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 86, 158-163, ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у позові відмовити повністю
Постанова набирає чинності протягом 10-ти днів з дня складання в повному обсязі відповідно до ст. ст. 160, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду.
Суддя О.В. Васьковський