ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-23/5252-2012 05.06.12
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аксепт-Транс»
до товариства з обмеженою відповідальністю «БП «Приватбуд-СК»
про визнання недійсним договору підряду
Суддя Кирилюк Т.Ю.
Представники:
позивача: представник ОСОБА_1 (довіреність № б/н від 07.07.2011 року)
відповідача: представник ОСОБА_2 (довіреність № б/н від 03.10.2011 року)
представник ОСОБА_3 (довіреність № б/н від 21.10.2011 року)
Товариство з обмеженою відповідальністю «Аксепт-Транс»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «БП «Приватбуд-СК»про визнання недійсним договору підряду № 21-КС від 12.04.2011 року. Позов обґрунтовано тим, що договір не містить всіх тих істотних умов, що є обов'язковими для даного типу договорів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2012 року порушено провадження у справі № 5011-23/5252-2012 та призначено її розгляд на 15.05.2012 року.
За клопотанням представника Позивача відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.
Представник Позивача у судовому засіданні 05.06.2012 року подав клопотання про витребування у Відповідача додаток № 1 до договору підряду № 21-КС від 12.04.2011 року та проектну документацію.
Розглянувши подане клопотання, суд відмовив у його задоволенні, оскільки у судовому засіданні 05.06.2012 року представником Відповідача надано додаток № 1 до договору підряду № 21-КС від 12.04.2011 року.
Крім того, суд відмовив в задоволенні клопотання Позивача про відкладення розгляду справи, оскільки останнє направлено на затягування розгляду справи.
Відповідач у письмовому відзиві проти позову заперечував зазначаючи, що спірний договір містить необхідні умови, передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 05.06.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -
Позивачем та Відповідачем 12 квітня 2011 року укладено договір підряду № 21-КС, відповідно до якого Відповідач зобов'язався виконати комплекс робіт з виготовлення та влаштування металевих конструкцій із матеріалів Позивача каркасу в осях «15-17, Ж-К»за адресою: м. Київ, вул. Андрющенка,4-г, а останній зобов'язався прийняти та оплатити їх вартість.
Обґрунтовуючи свою вимогу про визнання договору недійсним з моменту укладення, Позивач зазначає, що договір № 21-КС від 12.04.2011 року року не відповідає приписам чинного законодавства, оскільки його сторонами не досягнуто згоди з усіх його істотних умов, зокрема предмету, ціни та строку дії договору.
Відповідно до частини другої статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його суттєвих умов. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.
Фактично заявляючи позовну вимогу про визнання укладеного сторонами договору недійсним Позивач посилається на обставини, які за своїм правовим змістом можуть лише свідчити про факт неукладення договору, а не про його недійсність.
Так, статтею 837 Цивільного Кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно пункту 3.1 договору підряду № 21-КС від 12.04.2011 року вартість робіт згідно додатку № 1 до договору склала 69 488, 00 грн.
З наданого Відповідачем додатку № 1 до договору підряду № 21-КС від 12.04.2011 року вбачається, що сторони належним чином погодили вартість та перелік виконання Відповідачем робіт.
За таких обставин доводи Позивача про те, що договір підряду № 21-КС від 12.04.2011 року не містить умов щодо переліку та вартості робіт є безпідставними.
Також не відповідає дійсним обставинам справи твердження Позивача про відсутність у оспорюваному ним договору строку його дії.
Пунктом 6.1 договору підряду № 21-КС від 12.04.2011 року передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами умов договору.
Посилання Позивача на те, що договір № 21-КС від 12.04.2011 року належним чином не підписаний спростовуються матеріалами справи.
Крім того у судовому засіданні з'ясовано, що рішенням Господарського суду міста Києва № 39/167 від 07.11.2011 року стягнуто з Позивача на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БП «Приватбуд-СК»заборгованість у розмірі 34 999, 58 грн., яка виникла за договором підряду № 21-КС від 12.04.2011 року.
Пунктом третім частини першої статті 3 Цивільного кодексу України однією з загальних засад цивільного законодавства визначено свободу договору.
Відповідно до частини другої статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його суттєвих умов.
Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає визнання правочину недійсним одним із способів захисту порушеного права.
Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Загальні підстави визнання правочину недійсним і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215 та 216 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору; правоздатність сторін за договором; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини позову, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими.
Позивач, в розумінні даних процесуальних норм, не довів та не надав суду належних доказів, які підтверджують, що в момент вчинення правочину стороною (сторонами) були недодержані вимоги, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, тобто не довів підстави, в силу яких спірний договір має бути визнаний недійсним.
Більш того, судом встановлено що спірний правочин не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 Цивільного кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Таким чином в процесі судового розгляду встановлено відсутність підстав для визнання укладеного сторонами у справі договору підряду № 21-КС від 12.04.2011 недійсним.
Виходячи з наведеного, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог повністю.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на Позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Повне рішення складено: 06.06.2012 року.
Суддя Кирилюк Т.Ю.