ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-35/4210-2012 28.05.12
За позовом Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства"
до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
про спонукання до підписання додаткової угоди.
Суддя Літвінова М.Є.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 - предст. за довір;
від відповідача: не з'явились.
Рішення прийняте 28.05.2012 у зв'язку із оголошеною у судовому засіданні перервою з 14.05.2012 до 28.05.2012.
У судовому засіданні 28.05.2012, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про зобов'язання підписати додаткову угоду до договору №06-10-1234БО-17 від 14.10.2010.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.04.2012 порушено провадження у справі №5011-35/4210-2012, розгляд справи призначено на 14.05.2012.
У судовому засіданні 14.05.2012 представник відповідача надав відзив, в якому проти позову заперечував, посилаючись на безпідставність заявлених вимог, оскільки укладення додаткової угоди до договору з позивачем в силу вимог чинного законодавства не є для нього обов'язковим.
У судовому засіданні 14.05.2012 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 28.05.2012.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -
14.10.2010 між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Комунальним підприємством "Управління житлово-комунального господарства" було укладено договір № 06/10-1234БО-17 про закупівлю природного газу за державні кошти, відповідно до умов якого відповідач у період з 01.10.2010 по 31.12.2010 зобов'язався поставити позивачу імпортований природний газ, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити природний газ в обсязі до 1 418 тис. куб.м.
Як пояснив позивач, у зв'язку із неповною оплатою поставленого природного газу, заборгованість позивача перед відповідачем за жовтень-грудень 2010 складала 1 817 711,77 грн.
21.12.2011 позивач звернувся до відповідача з листом за вих. № 01-04-27/2202 щодо реструктуризації заборгованості за природний газ за договором на 10 років, а 27.02.2012 супровідним листом №01-04-27/386 направив відповідачу додаткову угоду до Договору №06/10-1234-БО-17 від 14.10.2010 про реструктуризацію заборгованості у сумі 1 817 711,77 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що всупереч вимогам Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" відповідач не погодив укладення додаткової угоди до договору, умови якої передбачають реструктуризацію на 10 років заборгованості за природний газ, яка утворилася станом на 27.12 2011, чим порушив його права.
Відповідач проти позовних вимог заперечував, посилаючись на безпідставність заявлених вимог, оскільки укладення додаткової угоди до договору з позивачем в силу вимог чинного законодавства не є для нього обов'язковим.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з виконанням ними положень Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію".
Відповідно до вимог п. 2.6 ст. 2 цього Закону суб'єкти господарювання, визначені у статті 1 цього Закону, реструктуризують заборгованість за природний газ та електричну енергію, яка утворилася станом на 1 січня 2011 року і не сплачена на дату набрання чинності цим Законом, відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 3 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
За змістом вимог ст. 649 Цивільного кодексу України, ст.ст. 179, 181, 187 Господарського кодексу України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору, вирішуються судом у разі, якщо укладення такого договору є обов'язковим для сторін на підставі закону або сторони погодилися передати вирішення такого спору суду.
Закон України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" не встановлює імперативного обов'язку відповідача укладати договір на реструктуризацію заборгованості за природний газ.
Відносини щодо зміни договору врегульовані ст.ст. 651, 652 Цивільного кодексу України, згідно з якими зміна договору можлива лише за згодою сторін або у виняткових випадках за рішенням суду у зв'язку з істотною зміною обставин.
Всупереч вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не доведено факту наявності обставин, що відповідно до вищезазначених вимог закону зумовлюють зміну договору між сторонами.
Таким чином, враховуючи, що обов'язок відповідача на укладення з позивачем додаткової угоди відсутній, права позивача з цього приводу не порушені, між сторонами по справі не було досягнуто домовленості про вирішення переддоговірного спору судом, то у позові слід відмовити з цих підстав.
Судові витрати відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. У позові відмовити повністю.
2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне рішення складено 05.06.2012
Суддя М.Є. Літвінова