ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-41/4253-2012 28.05.12
За позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Ксерокс (Україна) ЛТД»
Провизнання угоди недійсною
Суддя Спичак О.М.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_2 -дов. № б/н від 04.04.2012 р;
від відповідача: ОСОБА_3 -дов. № 8794-02 від 14.02.2012 р.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ксерокс (Україна) ЛТД»про визнання недійсною додаткової угоди № 1 до договору № СF 0111/10/01 про повне сервісне обслуговування, укладеної 11 липня 2011 р. між ТОВ «Ксерокс (Україна) ЛТД»та ФОП ОСОБА_1.
Ухвалою від 06.04.2012 р. було порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 07.05.2012 р.
28.04.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатковими доказами по справі.
07.05.2012 р. через відділ діловодства господарського суду м. Києва представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог та клопотання про витребування доказів.
У судовому засіданні 07.05.2012 р. представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та усні пояснення стосовно заявлених позовних вимог, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 07.05.2012 р. надав документи на виконання вимог ухвали суду та усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти позову заперечував та просив суд в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити в повному обсязі.
Судом у судовому засіданні 07.05.2012 р. було розглянуте та відхилене клопотання позивача про витребування доказу -статуту ТОВ «Ксерокс (Україна) ЛТД», оскільки даний доказ був наданий відповідачем та залучений судом до матеріалів справи.
Судом на підставі статті 77 ГПК України у даному судовому засіданні було оголошено перерву до 28.05.2012 р.
Представник відповідача 24.05.2012 р. подав через канцелярію суду письмові заперечення на заяву про уточнення позовних вимог.
В судовому засіданні 28.05.2012 р. представник позивача надав усні пояснення стосовно заявлених позовних вимог, відповідно до яких просив суд позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в даному судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти позову заперечував та просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В судовому засіданні 28.05.2012 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -
01.11.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ксерокс (Україна) ЛТД»(виконавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (замовник) було укладено договір № СF 0111/10/01 про повне сервісне обслуговування, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання робіт з повного сервісного обслуговування обладнання.
11.07.2011 р. ТОВ «Ксерокс (Україна) ЛТД»з однієї сторони та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, з іншої сторони було укладено додаткову угоду № 1 до договору № СF 0111/10/01 про повне сервісне обслуговування від 01.11.2010 р., згідно якої сторони підтвердили, що заборгованість замовника перед виконавцем за зобов'язаннями, витікаючими з договору № СF 0111/10/01 від 01.11.2010 р., станом на дату укладання цієї угоди, складає 165 067,64 грн.
Позивач просить визнати недійсною додаткову угоду № 1 до договору № СF 0111/10/01 про повне сервісне обслуговування від 01.11.2010 р., посилаючись на те, що дана угода укладена після закінчення строку дії основного договору.
Крім того, позивач стверджує, що додаткова угоду № 1 до договору № СF 0111/10/01 про повне сервісне обслуговування від 01.11.2010 р. з боку відповідача підписана неуповноваженою особою, оскільки статутом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ксерокс (Україна) ЛТД»генеральному директору не надано повноважень вчиняти правочини без наявності довіреності.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання додаткової угоди недійсною задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Судом встановлено, що предметом додаткової угоди № 1 до договору № СF 0111/10/01 про повне сервісне обслуговування від 01.11.2010 р. є встановлення розміру заборгованості за зобов'язаннями, які виникли за договором № СF 0111/10/01 про повне сервісне обслуговування від 01.11.2010 р.
Відтак, додатковою угодою не вносилися зміни до договору, а визначався розмір непогашеної заборгованості за договором № СF 0111/10/01 про повне сервісне обслуговування від 01.11.2010 р. і порядок її погашення позивачем.
Таким чином, суд приходить до висновку, що за своєю правовою природою додаткова угода № 1 до договору № СF 0111/10/01 про повне сервісне обслуговування від 01.11.2010 р. є окремою угодою зі своїм предметом та умовами, а отже не потребувала її укладення в межах строку дії договору № СF 0111/10/01 про повне сервісне обслуговування від 01.11.2010 р.
Крім того, пунктом 4 додаткової угоди № 1 до договору № СF 0111/10/01 про повне сервісне обслуговування від 01.11.2010 р. сторони погодили, що починаючи з 24 лютого 2011р. договір діє лише у частині погашення заборгованості (порядку виконання та можливого примусового стягнення).
Відповідно до пункту 3 статті 631 Цивільного кодексу України, сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Посилання позивача на те, що з боку відповідача додаткова угода № 1 до договору № СF 0111/10/01 про повне сервісне обслуговування від 01.11.2010 р. підписана неуповноваженою особою, судом не приймаються з огляду на наступне.
Пунктом 5.2.3 статуту ТОВ «Ксерокс (Україна) ЛТД»встановлено, що за рішенням Зборів, при необхідності, заступник Генерального директора може мати право першого підпису фінансових, комерційних документів.
Відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Ксерокс (Україна) ЛТД»від 13.06.2008 р. пані ОСОБА_5 з 17.06.2008 р. призначено на посаду заступника Генерального директора товариства та надано право першого підпису банківських, фінансових, комерційних, звітних та інших документів.
Таким чином, суд приходить до висновку, що додаткова угода № 1 до договору № СF 0111/10/01 про повне сервісне обслуговування від 01.11.2010 р. зі сторони відповідача підписана уповноваженою на те особою.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Враховуючи вищезазначене, позивач не довів та не надав суду жодних доказів, які підтверджують, що в момент вчинення правочину стороною (сторонами) були недодержані вимоги, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України, тобто не довів підстави, в силу яких правочин має бути визнаний недійсним. Більше того, судом встановлено та враховано, що спірний правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 Цивільного кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину, тому позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсною додаткової угоди № 1 до договору № СF 0111/10/01 про повне сервісне обслуговування від 01.11.2010 р., задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
05.06.2012 р.
Суддя О.М. Спичак