ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-41/4258-2012 28.05.12
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Київфарм»
ДоФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
Простягнення 4 550,00 грн.
Суддя Спичак О.М
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_2 -дов. № б/н від 23.01.12 р.;
від відповідача: ОСОБА_1
Товариство з обмеженою відповідальністю «Київфарм»звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 4 550,00 грн. збитків.
Ухвалою від 02.04.2012 р. було порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 07.05.2012 р.
04.05.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатковими доказами по справі.
У судовому засіданні 07.05.2012 р. представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та усні пояснення стосовно заявлених позовних вимог, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач у судовому засіданні 07.05.2012 р. надав документи на виконання вимог ухвали суду та усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти позову заперечував та просив суд в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити в повному обсязі.
Судом на підставі статті 77 ГПК України у даному судовому засіданні було оголошено перерву до 28.05.2012 р.
Представник відповідача 28.05.2012 р. подав через канцелярію суду додаткові докази по справі.
В судовому засіданні 28.05.2012 р. представник позивача надав усні пояснення стосовно заявлених позовних вимог, відповідно до яких просив суд позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в даному судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти позову заперечував та просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В судовому засіданні 28.05.2012 р. на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -
19.12.2011 р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київфарм»(замовник) було укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг з питань комерційної діяльності № 2 К відповідно до умов якого виконавець зобов'язувався за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надавати за плату інформаційно-консультаційні послуги.
Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.
Згідно п.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з п. 3.1 договору № 2к від 19.12.2011 р. за надання передбачених договором послуг замовник виплачує виконавцю 18 550,00 грн. за наступним графіком:
- перший платіж -4 550,00 грн. протягом перших 5 (п'яти) календарних днів наступного календарного місяця з дати підписання даного договору, але не пізніше 05 січня 2012 року шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця;
- другий платіж -7 (сім) тисяч гривень протягом перших 5-ти календарних днів наступного календарного місяця з дати першого платежу, але не пізніше 05 лютого 2012 року шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця;
- третій платіж -7 (сім) тисяч протягом 3 (трьох) робочих днів після підписання акту здавання-приймання наданих послуг повноважними представниками сторін, але не пізніше 05 березня 2012 року.
Пунктом 3.2 договору встановлено, що здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом здавання-приймання наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін протягом 3 (трьох) робочих днів після фактичного надання послуг.
Згідно з п. 3.3 договору, підписання акту здавання-приймання наданих послуг представником замовника є підтвердження відсутності претензій з його боку.
Свої вимоги до Фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 позивач обґрунтовує тим, що на виконання умов підпункту 3.1.1 договору позивач сплатив відповідачу перший платіж у розмірі 4 550,00 грн., проте відповідач свої зобов'язання не виконав і послуги не надав.
Листом за № 82 від 01.03.2012 р. ТОВ «Київфарм»повідомило відповідача про втрату для нього інтересу щодо виконання зобов'язань за договором № 2к від 19.12.2011 р. та просило відшкодувати збитки -перший сплачений за договором платіж у розмірі 4 550,00 грн.
Враховуючи наведене, позивач просить господарський суд міста Києва стягнути з відповідача 4 550,00 грн. збитків, які виникли у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору № 2к від 19.12.2011 р.
Відповідач проти позову заперечив, стверджуючи, що ним належним чином були надані послуги за договором № 2к від 19.12.2011 р. Крім того, наголосив на тому, що саме позивачем було допущено порушення умов договору, оскільки ним не були до кінця проведені розрахунки за виконані роботи.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 1 ч. 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Статтею 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Статтею 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Пунктом 1 статті 225 ЦК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, зокрема наявність протиправної поведінки, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Чинним законодавством обов'язок по доведенню перших трьох складових цивільного правопорушення покладено на кредитора.
Пунктом 1 ст. 906 Цивільного кодексу України встановлено, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.
Виконавець несе перед замовником обов'язок відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, за наявності його вини
Це конкретизує загальне правило ч. 1 ст. 614 ЦК України стосовно договору про надання послуг, яке передбачає, що особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, за відсутності вини виконавець відповідальності не несе.
Обов'язок доказування розміру збитків завданих порушенням зобов'язання покладається на кредитора відповідно до ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України.
При цьому судом зазначається, що позивачем, а ні в позовній заяві, а ні в усних поясненнях не доведено, що сума, яку він просить стягнути з відповідача за своєю правовою природою є збитками, оскільки вона не є вартістю втраченого, пошкодженого або знищеного майна, додатковими витратами (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), які були понесені позивачем, або неодержаним прибутком.
Крім того, з наданих відповідачем доказів вбачається, що він свої зобов'язання за договором виконував, доказів прострочення чи невиконання останніх, позивачем в порушення статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України не надано, що вцілому виключає можливість застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків і відповідно, задоволення позову.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,-
У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
05.06.2012 р.
Суддя Спичак О.М.