1 із 3 Справа № 0707/4930/2012
2/0707/2009/2012
Номер рядка статистичного звіту
заочне
06.06.2012 м.Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
В складі: головуючої Маргитич О.І.
при секретарі Татарин Е.П,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог відділ громадянства і реєстрації фізичних осіб Мукачівського МВУ МВС України в Закарпатській області, про надання згоди на тимчасовий виїзд дитини за кордон України.
Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , відділ громадянства і реєстрації фізичних осіб Мукачівського МВУ МВС України в Закарпатській області, про надання згоди на тимчасовий виїзд дитини за кордон України.
В основі заявлених вимог посилається на те, що з відповідачем зареєстровано шлюб, який 09 березня 2005 року розірвано. Від даного шлюбу народилася дочка ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідач тривалий час матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, вихованням не займається. На даний момент у позивачки наявна можливість створити для дитини умови відпочинку за кордоном, однак, відповідач відмовляється надати дозвіл на виїзд, оформлений належним чином. За відсутності згоди батька дитини позивачка змушена звернутися до суду про надання дозволу для виїзду за кордон.
Позивач у судове засідання не з'явилася , подала заяву про розгляд справи в її відсутності, не заперечила проти постановлення рішення у заочному розгляді справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився, тому зі згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи суд приходить до наступного.
В судовому засіданні належними доказами встановлено, що між сторонами укладено шлюб, який 09 березня 2005 року розірвано. Від даного шлюбу народилася дочка ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1.
Нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є відповідні норми Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».
Виходячи із загальних засад цивільного судочинства щодо змагальності сторін, рівності своїх прав у поданні доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, визначені у ст.10 ЦПК України дотримання принципу диспозитивності, викладений у ст.11 ЦПК України, зобов'язує суд розглядати цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, які у відповідності до ч.1 ст.60 ЦПК України зобов'язана надати кожна сторона та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовуючи свої вимоги і заперечення інших осіб.
З огляду на викладене, та у відповідності до положень ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
2 із 3
Конституцією України від 28 червня 1996 року, а саме статтею 33, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України. Поряд з цим конституційна норма встановлює певні правила, за якими діти можуть перетинати український кордон.
Особа, яка не досягла шістнадцяти років, у відповідності до ч.2 ст.313 ЦК України, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.
Відповідно до вимог ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в»їзду в Україну громадян України»оформлення проїзного документу дитини проводиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батька або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути доставлено на підставі рішення суду.
Правила перетинання державного кордону громадянами України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року №57 із змінами і доповненнями, передбачають, що перетинання державного кордону для виїзду за межі України громадянами, які не досягли 16-річного віку, здійснюється лише за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку. Виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, згода другого з батьків не вимагається у разі пред'явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.
Таким чином, діючим законодавством не встановлені обмеження щодо виїзду неповнолітньої дитини за кордон, а лише встановлюється певний порядок її виїзду за кордон за згодою батьків або дозволу суду при відсутності згоди одного з батьків.
Сімейне законодавство виходить із принципу повної рівноправності обох батьків - батька і матері - у всіх правах і обов'язках відносно своїх дітей. Зокрема стаття 155 СК України визначає, що здійснення батьками своїх прав по виконанню обов'язків мають ґрунтуватися на повній повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Законодавством визначено права та обов'язки батьків щодо виховання дитини, при цьому приоритетним та принциповим визначенням є інтереси дитини, що вони повинні бути непорушними в незалежності від стосунків батьків між собою.
Суд вважає, що при вирішенні питання надання дозволу на виїзд неповнолітнього за кордон, необхідно керуватися правилами для визначання місця проживання неповнолітнього з одним із батьків.
Відповідно до ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Беручи до уваги встановлені судом факти та відповідні правовідносини, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі. Судові витрати покласти на сторін.
Керуючись ст.ст.10,60,208,209,212-218 ЦПК України, суд
3 із 3
вирішив:
Позов задоволити.
Надати дозвіл на оформлення проїзного документу та тимчасовий виїзд з України неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканки АДРЕСА_1 без згоди та супроводу батька ОСОБА_2.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційний суд Закарпатської області через Мукачівський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі постановлення рішення суду без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.
Головуюча О.І.Маргитич