ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
06 червня 2012 р. Справа № 5010/427/2012-17/41
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М. , при секретарі судового засідання Хімчак Ю.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробничий центр "Європрилад", вул. Ленкавського, 22, м. Івано-Франківськ, 76010;
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна торгова компанія",
вул. Кобилянської, 22, м. Івано-Франківськ, 76011; поштова адреса: вул. Польова 5, м. Івано-Франківськ, 76011;
про стягнення 277549 грн. 27 коп., в т. ч. 216973 грн. 15 коп. борг, 7383 грн. 03 коп. 3 % річні, 15071 грн. 87 коп. інфляційні втрати, 38121 грн. 22 коп. пеня.
за участю представників сторін:
Від позивача: ОСОБА_1 - представник, (довіреність № б/н від 11.04.12р.)
Від відповідача: не з'явились.
ВСТАНОВИВ: Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробничий центр "Європрилад" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна торгова компанія" про стягнення 277549 грн. 27 коп., в т. ч. 216973 грн. 15 коп. борг, 7383 грн. 03 коп. 3 % річні, 15071 грн. 87 коп. інфляційні втрати, 38121 грн. 22 коп. пеня.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві, просить суд позов задовольнити.
Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, відзив на позов не подав, про поважність причини своєї неявки суду не повідомив. Враховуючи ту обставину, що відповідача було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, останнього не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів. У разі неможливості забезпечення явки представника в судове засідання, сторона у справі не позбавлена права надавати свої вимоги і заперечення у письмовому вигляді. Разом з тим, у відповідності із ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
З огляду на те, що явка сторін не визнавалась обов'язковою, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, завершується строк вирішення спору встановлений ст.69 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, без участі відповідача, якого належно повідомлено про час і місце судового засідання.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, судом встановлено наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробничий центр "Європрилад" (позивачем) поставлено, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіональна торгова компанія" (відповідачем) прийнято товар на загальну суму 331092 грн. 86 коп., що підтверджується видатковими накладними № ЄВ-0000775 від 21.05.10, № ЄВ-0000752 від 21.05.10, № ЄВ-0001104 від 15.07.10, № ЄВ- 0001084 від 15.07.10 № ЄВ-0001225 від 30.07.10, № ЄВ-0001173 від 30.07.10, № ЄВ-0001105 від 30.07.10, № ЄВ-0001107 від 17.08.10, № ЄВ-0001106 від 17.08.10, № ЄВ-0001064 від 28.10.10, № ЄВ-0002195 від 28.10.10, № ЄВ-0002197 від 28.10.10, № ЄВ-0000007 від 04.01.11, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с. 26-38).
Відповідач за отриманий товар своєчасно та в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого станом на день подання позову (11.04.12) утворився борг в сумі 216973 грн. 15 коп.
18.02.11 між сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків, згідно якого борг становить 216973 грн. 15 коп.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України цивільні права і обов'язки виникають, крім угод, також внаслідок інших дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно до ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст. 175 Господарського кодексу України.
На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що між сторонами виникло цивільно-правове зобов'язання. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відпуск товару позивачем відповідачу та часткова оплата ним одержаної продукції свідчать про існування між сторонами зобов'язань з приводу поставки товару.
Оскільки між сторонами не укладено договору поставки у письмовій формі, суд прийшов до висновку, що у даному випадку має місце постачання по накладних.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Господарського Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
Позивачем 24.02.2012 року на адресу відповідача було надіслано претензію з вимогою здійснити оплату боргу. Вказана вимога була отримана відповідачем 29.02.12, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 41). Однак вимога позивача про оплату була залишена без відповіді та задоволення.
З огляду на положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, обов'язок виконання зобов'язання з оплати за отриманий товар у відповідача виник з 08.03.12.
За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення 216973 грн. 15 коп. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.
Господарським судом здійснено перерахунок 3 % річних з врахуванням періоду прострочення виконання зобов'язання у відповідності до вимог ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, а саме з 08.03.12 по 11.04.12.
За розрахунком, здійсненим судом, розмір 3 % річних, що підлягає стягненню становить 624 грн. 17 коп. В решті суми 3 % річних, заявленої до стягнення, слід відмовити в зв'язку з необґрунтованістю.
Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 15071 грн. 87 коп. Вказана вимога не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Як вбачається з наданого позивачем уточненого розрахунку, нарахування інфляційних втрат здійснено позивачем за березень 2012 р. Однак, інфляційні втрати повинні розраховуватись наступним чином: індекс інфляції нараховується в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж (постанова Вищого господарського суду України № 23/89 від 02.03.11). Отже, за прострочення виконання зобов'язання по оплаті у березні 2012 року, повинен застосовуватись індекс інфляції, визначений у травні 2012 року за квітень 2012 року. Враховуючи те, що строк прострочення виконання зобов'язання відповідача становить з 08.03.12 по 11.04.12, інфляційні втрати за вказаний період не підлягають до розрахунку.
З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат задоволенню не підлягають.
У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 551 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Таким чином, штрафні санкції (неустойка, пеня, штраф) можуть стягуватися тільки у випадку встановлення їх розміру в договорі чи в законі.
З огляду на позадоговірний характер правовідносин між сторонами, позовні вимоги позивача про стягнення пені нарахованої на підставі ст. 549 Цивільного кодексу України в сумі 38121 грн. 22 коп. є безпідставними та не підлягають до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідачем не подано жодних документальних доказів, які б спростовували доводи позивача щодо неналежного виконання зобов'язань по оплаті.
З огляду на викладене, позов слід задовольнити частково, стягнути з відповідача 216973 грн. 15 коп. основного боргу, 624 грн. 17 коп. 3 % річних. В решті позовних вимог слід відмовити в зв'язку з необґрунтованістю.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 11, 202, 509, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 174, 175, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 43, 49, 75, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробничий центр "Європрилад" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна торгова компанія" про стягнення 277549 грн. 27 коп. задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна торгова компанія", вул. Кобилянської, 22, м. Івано-Франківськ, 76018 (ідентифікаційний код 32604887) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробничий центр "Європрилад", вул. Ленкавського, 22, м. Івано-Франківськ, 76018 (ідентифікаційний код 24688544) 216973 грн. 15 коп. (двісті шістнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят три гривні, п'ятнадцять копійок) - основного боргу, 624 грн. 17 коп. (шістсот двадцять чотири гривні, сімнадцять копійок) - 3 % річних, 4351 грн. 94 коп. (чотири тисячі триста п'ятдесят одну гривню, дев'яносто чотири копійки) - судового збору, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 07.06.12
Суддя Неверовська Л. М.
Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"
________________ ОСОБА_2 07.06.12