Виноградівський районний суд Закарпатської області
Справа № 703/2137/12
Категорія 4
06.06.2012 м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючої - судді Рішко Г.І., при секретарі Чернянчук К.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Виноградові справу цивільну за позовом ОСОБА_1 до Сасівської сільської Ради Виноградівського району; третя особа без самостійних вимог: ОСОБА_2, про визнання права власності на нерухоме майно,
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Сасівської сільської ради Виноградівського району, третя особа: ОСОБА_2 про визнання права власності на будинок АДРЕСА_1 з надвірними спорудами.
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач ОСОБА_1 з 2008 року постійно проживає в АДРЕСА_1, і з цього ж часу там зареєстровани1, що підтверджується записами про реєстрацію в його внутрішньому паспорті та записами в будинковій книзі. ІНФОРМАЦІЯ_4 померла рідна тітка батька позивача - ОСОБА_3(нар.ОСОБА_3), якою за життя було складено заповіт, яким все своє майно, яке буде належати їй на день смерті, заповідала позивачеві. Даний заповіт ніким не змінено та не скасовано. Чоловік спадкодавиці - ОСОБА_4 помер ще раніше ІНФОРМАЦІЯ_3, а дітей в даного подружжя не було. Після смерті ОСОБА_3 залишилося спадкове майно, до складу якого входить і житловий будинок з надвірними спорудами, розташований в АДРЕСА_1. Особою, яка би могла претендувати на згаданий будинок, є батько позивача - рідний племінник ОСОБА_3 - третя сторона по справі ОСОБА_2, який не вчинив жодної дії щодо прийняття спадкового майна і ніяких претензій спадкового характеру до позивача не мав і не має. На сьогоднішній день позивач продовжує проживати у вказаному житловому будинку з надвірними спорудами. Добросовісно та безперервно володіє і відкрито користується даним нерухомим майном та земельною ділянкою, доглядає за будинком та утримує його, постійно робить в ньому поточний та капітальний ремонт, оскільки завжди проживає та фактично працює у селі. З урахуванням всього вищевикладеного, приймаючи до уваги, що з 2000 року згаданим будинком володіла на правах власника ОСОБА_3, спадкоємцем якої за заповітом є ОСОБА_1, а з 2011 року позивач добросовісно заволодів і одноосібно користується та володіє вказаним будинком, вважає, що існують обставини, які можуть стати підставою для визнання за ним права власності на вище вказане нерухоме майно за набувальною давністю.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з"явився, однак до суду надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутності, в якому також зазначає, що заявлені ним позовні вимоги підтримує повністю та просить суд такі задовольнити з підстав, наведених в позовній заяві.
Представник відповідача по справі - Сасівської сільради в судове засідання також не з"явився, надавши суду заяву про розгляд справи у його відсутності та визнання ним позовних вимог.
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_2 в судове засідання також не з"явився, надавши суду заяву про розгляд справи у його відсутності та визнання ним позовних вимог .
Обстеживши матеріали справи та клопотання сторін, визнаючи в порядку ст.169 ЦПК України необов'язковим відібрання особистих пояснень від учасників процесу, і, враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе провести розгляд справи на підставі наявних у ній матеріалів та доказів і приходить до висновку, що позовні вимоги є підставними та підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні встановлені ті обставини на які посилається позивач в своїй заяві, відповідачем позов визнано повністю, що не суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому в порядку ст.174 ЦПК України визнання ним позову прийнято судом.
Розглядаючи вказану справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, суд приходить до переконання, що дані конкретні правовідносини врегульовані Цивільним кодексом України (2003 р.).
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 2008 року постійно проживає в АДРЕСА_1(а.с.12, 13), і з цього ж часу там зареєстрований(а.с.7-7 зв.), що підтверджується записами про реєстрацію в його внутрішньому паспорті та записами в будинковій книзі. ІНФОРМАЦІЯ_4 померла рідна тітка батька позивача - ОСОБА_3(нар.ОСОБА_3)(а.с.4), якою за життя було складено заповіт, яким все своє майно, яке буде належати їй на день смерті, заповідала позивачеві(а.с.6). Даний заповіт ніким не змінено та не скасовано. Чоловік спадкодавиці - ОСОБА_4 помер ще раніше ІНФОРМАЦІЯ_3(а.с.5,11), а дітей в даного подружжя не було. Після смерті ОСОБА_3 залишилося спадкове майно, до складу якого входить і житловий будинок з надвірними спорудами, розташований в АДРЕСА_1. Особою, яка би могла претендувати на згаданий будинок, є батько позивача - рідний племінник ОСОБА_3 - третя сторона по справі ОСОБА_2(а.с.8,9), який не вчинив жодної дії щодо прийняття спадкового майна і ніяких претензій спадкового характеру до позивача не мав і не має, що підтверджується його заявою про визнання позову. На сьогоднішній день позивач продовжує проживати у вказаному житловому будинку з надвірними спорудами, що підтверджується довідками виконкому(а.с.12,13). Добросовісно та безперервно володіє і відкрито користується даним нерухомим майном та земельною ділянкою, доглядає за будинком та утримує його, постійно робить в ньому поточний та капітальний ремонт, оскільки завжди проживає та фактично працює у селі. Відповідно до виготовленого Виноградівським БТІ технічного паспорту та довідок БТІ і виконкому селищної Ради (а.с.14,12,13,15-16) вбачається, що будинок АДРЕСА_1 не є самочинно збудованим, будівля та інші господарські будівлі не є аварійними та придатні до користування і проживання, будинок будівництвом завершений в 2000 році.
Відповідно до ст. 344 Цивільного кодексу України набувачеві достатньо володіти чужим майном із дотриманням вимог, встановлених законом.
Статтею 344 ч.1 Цивільного Кодексу України передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито і безперервно володіти нерухомим майном протягом 10 років, набуває право власності на це майно (набувальна давність).
Згідно із ст.344 ч.4 ЦК України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду, а у відповідності до ч.2 вказаної статті особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвеціїї про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Як видно з представлених доказів, будинок з моменту побудови і до цього часу знаходиться в міському населеному пункті, має в ньому окремий порядковий номер, інші особи на володіння та користування даним будинком на підставах, передбачених законом, своїх прав не заявляють, придатність будинку для проживання ніким не оспорюється.
В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред"явити позов про визнання його права власності, зокрема, за набувальною давністю, а також якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою(ст.344, ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).
Крім того, згідно до п.5 ч.1 ст.19 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, рішень судів, що набрали законної сили.
Отже, із представлених позивачем доказів є доведеним, що з 2000 року згаданим будинком володіла на правах власника ОСОБА_3, спадкоємцем якої за заповітом є ОСОБА_1, який, в свою чергу добросовісно заволодів зазначеним спадковим майном з 2011 року, а фактично проживає в ньому з 2008 року.
Тому, на підставі вище наведеного, суд приходить до переконання, що за ОСОБА_1 слід визнати право власності на згадану будівлю за набувальною давністю.
Керуючись ст.ст. 10, 27, 31, 60, 61, 169, 174, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, власником АДРЕСА_1 з надвірними спорудами, в цілому.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
ГоловуючийГ. І. Рішко