Провадження № 22-ц/490/1439/12 Справа № 22ц-11791/11 Головуючий у 1 й інстанції - Шелестов К.О. Доповідач - Лисична Н.М.
Категорія 57
12 квітня 2012 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого Лисичної Н.М.
суддів Калиновського А.Б., Каратаєвої Л.А.
при секретарі Керімовій Л.К.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 травня 2011 р. та на додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 вересня 2011 р. по справі за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради про визнання порушеного конституційного, цивільного та житлового права та відшкодування шкоди,-
28 лютого 2011 р. ОСОБА_2 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Виконавчого комітету Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради про зізнання порушеного конституційного, цивільного та житлового права та відшкодування шкодиоди.
Позивач у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він є батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, який після народження був прописаний за адресою: АДРЕСА_1. Однак, зазначена квартира відповідно до ордера була видана ОСОБА_4, у тому числі його дружині ОСОБА_5, які померли. Після народження ОСОБА_3 позивач з сином прийшов до громадянки ОСОБА_6, яка мешкала з ОСОБА_7 з метою укласти мирову угоду щодо права користування житловим приміщенням позивача та його сина, однак остання сказала, що їй необхідно подумати над цим питанням. Згодом ОСОБА_6 повідомила, що питання стосовно визначення місця проживання позивача та його сина вирішить суд, ІНФОРМАЦІЯ_5 вона померла. На думку позивача, через безздіяльність відповідача стосовно мешкання у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 громадянина ОСОБА_7, порушені конституційні, цивільні та - житлові права його сина, а він як батько відповідно до чинного законодавства здійснює захист особистого немайнового права в інтересах свого малолітнього сина, тому звернувся до суду з позовом ( а. с. 2-3).
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 вересня 2011 р. в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду на тій підставі, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, допущено порушення норм матеріального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги колегія суддів вважає необхідним скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що квартира АДРЕСА_1 відповідно до ордера № 408 серії Д від 10.02.1982 року була надана громадянину ОСОБА_4, у тому числі і його дружині ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. У 1985 році ОСОБА_4 помер ( а. с. 39,40).
За заявою ОСОБА_5 рішенням виконкому № 295 від 20.03.1992 року над нею було встановлено піклування та призначено піклувальником ОСОБА_8, що підтверджується зазначеним рішенням наявним в матеріалах справи ( а. с. 38).
Громадянин ОСОБА_8 зловживаючи довірою громадянки ОСОБА_5 та правами піклувальника всупереч її інтересам оформив на неї та на себе у спільну сумісну власність приватизацію квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Дізнавшись про це ОСОБА_5 звернулась до відповідача із заявою, в якій просила скасувати рішення виконкому № 295 від 20.03.1992 року про призначення над нею піклувальником ОСОБА_8 Рішенням виконкому № 410 від 23.07.2004 року зазначене рішення було скасовано (а. с. 36,37,38, 41).
Також громадянка ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом про скасування приватизації квартири що розташована за адресою: АДРЕСА_1, рішенням суду приватизацію зазначеного житла було скасовано. Під час судового розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_5 її інтереси за довіреністю, даною ОСОБА_5 представляв ОСОБА_2
Скориставшись зазначеною довіреністю на право представляти ОСОБА_5 у органах державної влади, судах та органах місцевого самоврядування та подавати від її імені заяви ОСОБА_2 всупереч інтересам своєї довірительниці, зареєстрував своє місце проживання у квартирі ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 давши відповідну заяву від імені громадянки ОСОБА_5 до СПРФО Жовтневого РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області.
Дізнавшись про зловживання ОСОБА_2 наданою нею довіреністю ОСОБА_5 скасувала зазначену довіреність та звернулась до суду із позовом про визнання таким, що втратив право на користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації ОСОБА_2, але до винесення остаточного рішення у справі ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 померла.
Спадкоємців за законом ОСОБА_5 не мала, але залишила заповіт на ОСОБА_9, з яким мешкала. Заяв від неї, щодо незгоди або із проханням посприяти виселенню ОСОБА_7 до виконкому не надходило, з чого можна зробити висновок, що ОСОБА_5 не заперечувала проти цього.
Після смерті ОСОБА_5 КЖЕП № 3 було подано позов про визнання втратившим право користування та зняття з реєстрації за зазначеною адресою ОСОБА_2, де виконавчий комітет Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради, СПРФО Жовтневого РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області та ОСОБА_7 залучені в якості третіх осіб.
Встановлено, що син позивача ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, 18.02.2009 року був виписаний з міського пологового будинку № 9 та перебував за адресою: АДРЕСА_1 При цьому лікарем ОСОБА_11 було декілька разів здійснено вихід за вказаною адресою для обстеження дитини. 09.03.2009 року мати ОСОБА_10 відвідала лікарню з метою забрати історію розвитку дитини, у зв'язку з тим, що вони переїжджають жити до АДРЕСА_2 що підтверджується письмовою довідкою за вих. № 66 від 2009 року ( а. с. 32).
Відповідно до довідки наданої начальником СПРФО Жовтневого РВ ДМУ УМС України в Дніпропетровській області від 01.09.2009 року встановлено, що згідно із Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання»громадянин ОСОБА_2 був зареєстрований 29.05.2006 року за адресою: АДРЕСА_1 за заявою на реєстрацію та згодою громадянки ОСОБА_6 Для реєстрації ОСОБА_3, батько ОСОБА_2 подав заяву на реєстрацію, свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про шлюб та довідку з сільради Верхньодніпрівського району с. Посуньки про те, що ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 за місцем реєстрації матері (ОСОБА_12) не зареєстрований.
На підставі ст. 65 Житлового кодексу України, 13.02.2009 року за місцем реєстрації ОСОБА_2 був зареєстрований його син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Також відповідно до довідки № 47 від 26.03.2009 року Управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_12 - дружина позивача, отримувала допомогу при народженні дитини та при цьому проживала за адресою: АДРЕСА_1 ( а. с. 31).
У судовому засіданні було також встановлено, що після смерті ОСОБА_6 у квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ніхто не мешкає, що підтверджується актами, що знаходяться в матеріалах даної цивільної справи ( а. с. 42, 43,44).
Відповідно до вимог ст..60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Враховуючи зазначене, а також те, що позивач не довів свої позовні вимоги, суд обґрунтованого відмовив ОСОБА_2 в задоволені позовних, приймаючи до уваги, що фактично ОСОБА_2 разом зі своїм сином ніколи не мешкав за адресою: АДРЕСА_1, про що свідчать письмові докази наявні в матеріалах справи.
Враховуючи, що позов в частині відшкодування моральної шкоди витікає з основного позову, то і в цій частині суд також правильно відмовив в задоволені позову і в цій частині.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими й правильність висновків суду не спростовують.
Ухвалене по справі рішення суду є законним і обґрунтованим, тому колегія суддів вважає, що підстави для задоволення скарги відсутні.
Керуючись ст..ст.303, 307, 308 ЦПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 травня 2011 р. та додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 вересня 2011 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді