Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
від "28" травня 2012 р. Справа № 18/5007/31/12
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Соловей Л.А. ,
за участю представників сторін:
- від позивача: Єщенко І.О. - директор;
- від відповідача: Козирєв І.М. - директор,
ОСОБА_3, довіреність від 10.02.2012р.;
- від ІІІ особи: не з'явився;
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сам Фіш" (смт.Новогуйвинське Житомирська область)
до Іноземного підприємства "Алексас ФІШ Компані" (смт.Новогуйвинське, Житомирська область)
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" (м.Київ)
про визнання угоди недійсною
Позивачем пред'явлено позов до Іноземного підприємства "Алексас ФІШ Компані" про визнання недійсним договору застави рухомого майна від 06.07.2009р.
Ухвалою господарського суду від 23.04.2012р. залучено Відкрите акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі Житомирської філії ВАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача з підстав, зазначених в ухвалі (а.с.123-124).
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві, та письмових поясненнях (а.с.132-136), на вимогу ухвал суду не надав для огляду в судовому засіданні оригінал оспорюваного договору застави рухомого майна від 06.07.2009р.
Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (а.с.61-68), оригіналу оспорюваного договору застави рухомого майна від 06.07.2009р. також не надали.
Третя особа на адресу господарського суду надіслала письмові пояснення з додатками (а.с.153-178). В письмових пояснення третя особа, зокрема, зазначає, що 18 травня 2010р. відбулася заміна найменування Відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" на нове повне офіційне найменування - Публічне акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк"; також повідомляє, що в період з 14.04.2009р. - 06.07.2009р. питання щодо надання згоди на подальшу заставу майна за договором застави від 14.04.2009р., укладеного між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ТОВ "САМ ФІШ", кредитним комітетом банку не розглядалось; крім того, третя особа просить здійснювати розгляд справи без участі її представника.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що 06 липня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сам Фіш" (заставодавець, позивач) та Іноземним підприємством "Алексас Фіш Компані" (заставодержатель, відповідач), укладено договір застави рухомого майна, яким забезпечено виконання зобов'язання за договором поставки №1 від 01.11.2007р. (а.с.17-18). Вважає, що спірний договір, укладений між сторонами, є недійсним, зокрема тому, що від імені позивача підписаний ОСОБА_5, який не мав необхідного обсягу повноважень на його укладення, оскільки станом на 06.07.2009р. не був директором ТОВ "Сам Фіш".
Вказує, що договір укладено всупереч ч.1 ст.18 Закону України "Про заставу", оскільки повторно заставлено майно, яке було предметом застави за договором від 14.04.2009 року без одержання письмової згоди заставодержателя цього майна - ВАТ "Всеукраїнський акціонерний банк". Також в договорі застави не вказана реальна сума за основним договором поставки від 01.11.2007р., на забезпечення якої передається майно в заставу, не визначена дійсна ціна предмету застави, не здійснена державна реєстрація предмета застави.
При цьому позивач вважає, що оспорюваний договір застави рухомого майна не укладався 06.07.2009р., оскільки даний договір у справах товариства відсутній, в реєстрації договорів, укладених товариством у 2009 році не зареєстрований, будь-які записи у журналі реєстрації вихідних документів щодо цього договору відсутні, на загальних зборах товариства 10.09.2010р. за участю директора ІП "Алексас ФІШ Компані", та ОСОБА_5 вирішувалось питання передачі основних засобів товариства в рахунок погашення заборгованості, однак про цей договір не йшлося, аналогічно при укладанні договору про зарахування зустрічних однорідних вимог про договір застави не згадувалось, не надавався спірний договір і Житомирському районному суду. Також не було посилання на договір від 06.07.2009р. при розгляді позову ІП "Алексас ФІШ Компані" до ТОВ "Сам Фіш" про стягнення заборгованості в сумі 2692982,72грн. При примусовому виконанні рішення у цій справі 28.07.2011р. був складений опис майна ТОВ "Сам Фіш" за участю директора підприємства відповідача, які не попередили, що частина описаного майна є заставним майном за договором від 06.07.2009р. Про вказаний договір позивачу стало відомо лише 24.02.2012р. при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження.
Дослідивши матеріали справи господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сам Фіш" не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).
Ухвалами господарського суду Житомирської області від 29.03.2012р., 23.04.2012р. та 15.05.011р. позивача було зобов'язано надати суду оригінали документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема, договір, який позивач просить визнати недійсним; відповідача та третю особу ВАТ "Всеукраїнський акціонерний банк"- договір застави від 14.04.2009р., укладений між ВАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" та ТОВ "Сам Фіш".
Сторонами не надано суду (для огляду в судовому засіданні) оригінал договору застави рухомого майна від 06.07.2009р., який позивач просить визнати недійсним.
Позивач у позовній заяві повідомив, що оригінал договору застави від 06.07.2009р. не зберігся та зазначив, що даний договір у справах товариства відсутній, в книзі реєстрації договорів, укладених товариством у 2009 році не зареєстрований, будь-які записи щодо цього договору у позивача відсутні (а.с.4).
Відповідно до ч.1 ст.36 ГПК України, письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Згідно ч.2 та 3 ст.36 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Відсутність оригіналу договору застави від 06.07.2009р. або належним чином завіреної копії позбавляє можливості у повній мірі дослідити його, дати відповідну оцінку та зробити висновок щодо його дійсності. Разом з тим, факт наявності даного договору не заперечується відповідачем (а.с.61-68).
Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оцінюючи обставини справи у сукупності, судом враховується, що приписами ч.1 ст.215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.
Згідно ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Сторони не заперечують, що 06.07.2009р. між ТОВ "Сам Фіш" (заставодавець) в особі директора ОСОБА_5 та ІП "Алексас Фіш Компані" (заставодержатель) в особі директора ОСОБА_7 укладено договір застави рухомого майна (а.с.17), предметом якого було забезпечення виконання грошових зобов'язань за основним договором поставки товарів від 01.11.2007р. (а.с.81-83).
Оцінюючи посилання позивача про відсутність повноважень у ОСОБА_5 на підписання вказаного договору, суд враховує, що згідно ч.1 ст.92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
Відповідно до ч.1 ст.62 Закону України "Про господарські товариства" у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства.
Установчим документом ТОВ "Сам Фіш" є статут (а.с.11-16).
Пунктом 5.10 статуту встановлено, що виконавчим органом товариства є дирекція, яку очолює директор, який є найвищою посадовою особою товариства. В своїй діяльності директор підзвітний Загальним зборам учасників. Він може обиратись з учасників товариства чи бути найманим. Директор товариства представляє товариство у відносинах з іншими товариствами, установами, організаціями, юридичними та фізичними особами, укладає договори і здійснює інші юридичні акти від імені фірми (п.5.12 статуту).
Питання призначення та звільнення директора товариства належить до виняткової компетенції загальних зборів (п.5.4 статуту).
Відповідно до протоколу загальних зборів засновників ТОВ "Сам Фіш" №03-07/09 від 03.07.2007р. було прийнято рішення про затвердження кандидатури громадянина ОСОБА_5 на посаду директора товариства "Сам Фіш" та надання йому права першого розпорядчого підпису на банківських документах (а.с.74).
Посилання позивача на те, що ОСОБА_5 було затверджено кандидатом, а не директором не є переконливим, оскільки згідно вказаного протоколу чітко вбачається, що зазначену особу затверджено на посаду директора товариства.
Факт перебування у трудових відносинах з підприємством позивача підтверджується записами у трудовій книжці №АЕ 655618, з якої вбачається, що відповідно до запису №2 від 03.07.2009р. громадянин ОСОБА_5 переведений на посаду директора (а.с.75).
В матеріалах справи міститься копія довідки Головного управління статисти у Житомирській області станом на 08.07.2009р., з якої вбачається, що керівником юридичної особи ТОВ "Сам-Фіш" зазначений ОСОБА_5 (а.с.78-79).
Відповідно до дозволу Державного центру зайнятості №191, ТОВ "Сам Фіш" в період з 28.11.2008р. по 27.11.2009р. надано право на використання праці громадянина Литви - ОСОБА_5 на посаді комерційного директора підприємства (а.с.80).
Згідно п.10 "Порядку видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №322 від 08.04.2009р., дозвіл на використання праці іноземця видається на строк до одного року.
Анулювання дозволу не відбувалось.
Також матеріалами справи підтверджено, що з метою видачі нового дозволу на працевлаштування в Україні гр.Литви ОСОБА_5, ТОВ "Сам Фіш" зверталось із заявою від 23.11.2009р. до Житомирського обласного центру зайнятості.
24.12.2009р. роботодавцю - ТОВ "Сам Фіш" видано дозвіл №690 на працевлаштування строком до 23.12.2010р. гр. Литви ОСОБА_5 на посаді директора (а.с.25).
Отже, матеріалами справи документально підтверджено, що ОСОБА_5 з 03.07.2009р. перебував на посаді директора товариства та мав право вчиняти від імені ТОВ "Сам Фіш" юридичні дії, в тому числі укладати договори.
Щодо форми оспорюваного договору слід зазначити, що застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами (ст.1 Закону України "Про заставу").
Приписами ст.3 Закону України "Про заставу" встановлено, що заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.
Згідно ст.13 вищевказаного закону, договір застави повинен бути укладений у письмовій формі.
Застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна (с.577 ЦК України, ст.15 Закону України "Про заставу").
Відповідно до ст.12 Закону України "Про заставу" у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.
Таким чином, чинним законодавством не встановлено обов'язкової вимоги до договору застави такої як державна реєстрація, передбачена лише письмова форма його укладення.
З копії договору застави рухомого майна від 06.07.2009р., наявного в матеріалах справи вбачається, що він укладений в письмовій формі із визначенням умов договору, передбачених ст.12 Закону України "Про заставу", а тому посилання позивача на порушення вимог Закону України "Про заставу" під час укладання договору є безпідставними.
Відносно посилань позивача на те, що ТОВ "Сам Фіш" передало в подальшу заставу ІП "Алексас Фіш Компані" майно, що вже було заставним згідно договору застави від 14.04.2009р., укладеного між ВАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" та ТОВ "Сам Фіш"(а.с.20), слід зазначити наступне.
З метою дослідження договору застави від 14.04.2009р., укладеного між ВАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" та ТОВ "Сам Фіш", суд зобов'язував сторін та третю особу надати зазначений договір. На вимогу суду сторони не надали належним чином завірену копію відповідного примірника договору.
Представник позивача в судовому засіданні 23.04.2012р., посилаючись на відсутність вказаного документа на підприємстві позивача, заявив клопотання про його витребування від банку.
28.05.2012р. у письмових поясненнях банк зазначив, що з часу припинення Житомирської філії ВАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" минуло більш ніж 3 роки, документи, які зберігались у припиненій філії, були передані до відповідних архівних установ м.Києва та м.Житомира. Пошук оригіналу договору займе значний час.
Отже, сторони вимоги ухвали суду не виконали, витребуваного судом оригіналу договору не надали.
Слід зазначити, що згідно довідки ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" від 25.05.2012р. за №01/4-4699 (а.с.177), 14.04.2009р. між позивачем та банком укладено кредитний договір, в забезпечення виконання зобов'язань за яким укладено договір застави виробничого обладнання. ТОВ "Сам Фіш" кредитні зобов'язання виконані повністю, в зв'язку з чим зазначені договори були припинені. Повідомляє, що у період з 14.04.2009р. по 06.07.2009р. питання щодо надання згоди на подальшу заставу майна за договором застави від 14.04.2009р., кредитним комітетом банку не розглядалась.
При цьому банком не зазначено дату припинення зобов'язань ТОВ "Сам Фіш" за договором застави від 14.04.2009 року.
Відповідно до ст.18 Закону України "Про заставу" наступні застави вже заставленого майна допускаються в разі, якщо інше не передбачено законом і попередніми договорами застави.
Договором застави від 14.04.2009 року була передбачена вимога щодо одержання письмової згоди заставодержателя у разі передачі заставленого майна у подальшу заставу (п.2.1.5 договору).
Разом з тим, у зв'язку із ненаданням сторонами оригіналів договорів застав від 14.04.2009 року та від 06.07.2009 року та неповідомленням банку часу, з якого припинив дію договір застави від 14.04.2009 року, дослідити питання порушення ТОВ "Сам Фіш" при укладенні оспорюваного договору ст.18 Закону України "Про заставу" не є можливим, а також неможливо встановити ідентичність предметів застав за цими договорами.
Обов'язок доказування і подання доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень згідно приписів ст. 33 ГПК України покладається на сторони.
У даному випадку, позивач не довів належними та допустимими доказами підстав для визнання договору застави від 06.07.2009 року недійсним.
За таких обставин суд відмовляє у задоволенні позову.
Судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст.ст.32, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
В задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.
Повне рішення складено: 05.06.12
Суддя Соловей Л.А.
Віддрукувати: 2 прим.
1- в справу
2- ІІІ особі (рек. з повід.)