83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
08.05.12 р. Справа № 7/344
Господарський суд Донецької області у складі судді Е.В. Сгара
при секретарі судового засідання О.В. Журило
розглянувши скаргу по справі, де
Скаржник (позивач по справі): Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» м.Горлівка
Відповідач по справі: Відкрите акціонерне товариство «Макіївський металургійний комбінат» м.Макіївка
За участю держвиконавця: Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України
Про: визнання дії головного державного виконавця ВПВР Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови від 21.02.2012р. про відмову у відкритті виконавчого провадження по виконавчому документу - наказу господарського суду Донецької області від 10.01.2012р. по справі №7/344 такою, яка не відповідає Закону України «Про виконавче провадження»; визнати незаконною постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 21.02.2012р. за наказом господарського суду по справі №7/344 від 10.01.2012р. винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України.
За участю представників:
Від скаржника: ОСОБА_1 - дов.
Від боржника: ОСОБА_2 - довір.
Від ВДВС: не прибув.
Рішенням господарського суду Донецької області №7/344 від 20.12.2011р. частково задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго» м.Горлівка про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний комбінат» м.Макіївка 3% річних - 18 126 350, 58 грн., інфляційних - 61 643 257, 48 грн.
На виконання рішення видані два окремих накази суду від 10.01.2012р.:
- про стягнення з боржника 3% річних в сумі 18 123 596, 55 грн., інфляційних в сумі 61 643 257, 48 грн.
- про стягнення з боржника державного мита в сумі 25 499, 11 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235, 99 грн.
Позивач по справі звернувся до господарського суду Донецької області із скаргою №52юр-1380/12 від 02.03.2012р. про визнання дії головного державного виконавця ВПВР Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови від 21.02.2012р. про відмову у відкритті виконавчого провадження по виконавчому документу - наказу господарського суду Донецької області від 10.01.2012р. по справі №7/344 такою, яка не відповідає Закону України «Про виконавче провадження»; визнати незаконною постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 21.02.2012р. за наказом господарського суду по справі №7/344 від 10.01.2012р. винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України.
В судовому засіданні скаржник вимоги підтримав в повному обсязі, надав клопотання про здійснення заміни найменував сторони - позивача по справі.
В письмових та усних поясненнях боржник повідомив, що оспорювана постанова держвиконавця є обґрунтованою, прийнятою із дотриманням приписів діючого законодавства, в тому числі Закону України «Про виконавче провадження».
Держвиконавець до суду не прибув, вимоги ухвал суду не виконав, витребуваних судом документів не надав, причин такого не пояснив.
Розглянувши скаргу та надані учасниками судового процесу документи, судом з'ясовано наступне:
21.02.2012р. держвиконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу суду по даній господарській справі в частині стягнення з боржника 3% річних в сумі 18 123 596, 55 грн., інфляційних в сумі 61 643 257, 48 грн.
При цьому, 21.02.2012р. держвиконавцем також винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження по даній господарській справі в частині стягнення з боржника державного мита в сумі 25 499, 11 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235, 99 грн. на підставі, зокрема на ст.ст. 21, 26 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що зумовило позивача по справі звернутись до господарського суду з даною скаргою.
Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що діяла на час прийняття держвиконавцем відповідних процесуальних документів (далі Закон) передбачено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Згідно ст. 6 Закону, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.
За приписами ст. 5 Закону, вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.
Згідно ст. 21 Закону, на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладається виконання рішень, за якими:
1) боржниками є Апарат Верховної Ради України, Адміністрація Президента України, вищі чи центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, апеляційні суди, Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військові прокуратури регіонів та військова прокуратура Військово-Морських Сил України, Вища рада юстиції, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та їх структурні підрозділи, інші органи державної влади та їх посадові особи;
2) сума зобов'язання становить десять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.
Відповідно до п.п.4) п.1 ст.26 Закону, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення.
При цьому, статтею 17 Закону передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: ... накази господарських судів. (ч.1, п.1 ч.2 ст.17 Закону).
Статтею 19 Закону визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Згідно ст.25 Закону, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Згідно з п.4 ч.1 ст.18 Закону у виконавчому документі, серед інших обов'язкових реквізитів, зазначається резолютивна частина рішення.
Відповідно до ст.84 Господарського процессуального кодексу України резолютивна частина рішення суду має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог, а також про розподіл господарських витрат між сторонами.
За результатом розгляду справи № 7/344 за позовом Публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго» м.Горлівка до Відкритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний комбінат» м.Макіївка про стягнення 3% річних в сумі 18 126 350, 58 грн. та інфляційних в сумі 61 643 257, 48 грн. судом прийнято рішення від 20.12.2011р., яким позовні вимоги задоволенні частково та вирішено питання щодо розподілу між сторонами господарських витрат. На виконання рішення видані два окремих накази суду від 10.01.2012р.:
- про стягнення з боржника 3% річних в сумі 18 123 596, 55 грн., інфляційних в сумі 61 643 257, 48 грн.
- про стягнення з боржника державного мита в сумі 25 499, 11 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235, 99 грн.
Тобто, на виконання вищевказаного рішення суду стягувачу було видано два окремих виконавчих документа, на підставі яких державний виконавець і повинен відкривати виконавчі провадження.
Враховуючи вищенаведені норми діючого законодавства суд дійшов висновку, що незважаючи на те, що у п.2 ч.1 ст.21 Закону мова йдеться про виконання рішень, за якими сума зобов'язання становить десять та більше мільйонів гривень, безпосередньо рішення господарського суду не є підставою для відкриття виконавчого провадження, а примусове виконання рішень здійснюється лише на підставі виконавчих документів, якими щодо рішень у господарських справах є накази господарських судів. (ч.1, п.1 ч.2 ст.17 Закону). При цьому, виконавчий документ має бути пред'явлений стягувачем до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби, тобто з урахуванням вимог частин 1, 2 статті 20, статті 21 Закону. Можливості відкриття одного виконавчого провадження за двома виконавчими документами одночасно Законом не пердбачено.
Суд також звертає увагу на той факт, що повернення Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України наказу (виконавчого документу) від 10.01.2012р. № 7/344 про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний комбінат» м.Макіївка на користь ПАТ «Донецькобленерго» державного мита в сумі 25 499, 11 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235, 99 грн. не позбавляє стягувача права звернутися до органу державної виконавчої служби за місцезнаходженням постійно діючого органу або майна боржника згідно з приписами ч.1 ст.20 Закону.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що дії держвиконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо відмови у відкритті виконавчого провадження на підставі виконавчого документу на суму 25 735,11 грн. (25 499, 11 грн. державного мита + 235, 99 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) не суперечать Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з чим скарга Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» задоволенню не підлягає.
На підставі Закону України «Про виконавче провадження», керуючись ст.ст. 86, 1212 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» м.Горлівка про визнання дії головного державного виконавця ВПВР Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови від 21.02.2012р. про відмову у відкритті виконавчого провадження по виконавчому документу - наказу господарського суду Донецької області від 10.01.2012р. по справі №7/344 такою, яка не відповідає Закону України «Про виконавче провадження» та про визнання незаконною постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 21.02.2012р. за наказом господарського суду по справі №7/344 від 10.01.2012р., винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного господарського суду в порядку розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Сгара Е.В.