83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
27.04.12 р. Справа № 5006/36/53пн/2012
Господарський суд Донецької області у складі судді Гриник М.М.
при секретарі судового засідання Захаровій В.Б.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Макіївка
до відповідача Макіївської міської ради, м. Макіївка
про визнання права власності
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_3
від відповідача: не з'явився
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, м. Макіївка, звернулася до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача Макіївської міської ради м. Макіївка, про визнання права власності. Позивач надав до суду заяву від 05.04.2012р., в якій уточнив позовні вимоги та просив суд визнати право власності на нежитлове приміщення - вбудоване приміщення магазину, розташованого за адресою АДРЕСА_2, загальною площею 61,3 кв.м. Заяву про уточнення позовних вимог суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду та в подальшому розглядав уточнені позовні вимоги.
Ухвалою від 23.03.2012р. позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №5006/36/53пн/2012, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.
Відповідач у відзиві на позов №05/12-446 від 04.04.2012р. позовні вимоги не визнав у зв'язку з відсутністю органу, який розглядає подані матеріали та приймає рішення про використання непридатного для проживання жилого будинку (жилого приміщення) в інших цілях, вирішити питання щодо переводу жилого приміщення в нежиле на теперішній час неможливо. Також позивач не надав до суду документи, які б підтверджували, що будівельні роботи були виконані відповідно до вимог державних будівельних норм України. Крім того, у відзиві відповідач просив розглянути справу без участі свого представника. Клопотання судом розглянуто та задоволено, оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору між сторонами.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні, яке відбулось 27.04.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд -
Позивач згідно договору купівлі-продажу квартири від 05.11.1999р. є власником трьохкімнатної квартири АДРЕСА_2, загальною площею 59,80 кв.м, житловою площею 42,49 кв.м, кількістю кімнат - три. Завірена копія договору купівлі-продажу квартири додана до позову.
Для здійснення підприємницької діяльності одна кімната в квартирі АДРЕСА_2 переобладнана в нежитлове приміщення для використання під магазин, про що свідчить рішення виконавчого комітету Макіївської міської ради №172 від 21.02.2001р. «Про надання дозволу ОСОБА_1 на тимчасове переобладнання житлового приміщення по вулиці Леніна в Центрально-Міському районі міста для розміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» із облаштуванням окремого входу». Після здійснення переобладнання однієї кімнати 30.10.2001р. складено акт державної технічної комісії про прийняття завершеного будівництвом об'єкту в експлуатацію. В даному акті встановлено, що державній технічній комісії пред'явлений завершений будівництвом магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_2, побудований згідно дозволу на виконання будівельно-монтажних робіт, виданого інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю м. Макіївки від 07.06.2001р. №21/15. Під час огляду об'єкта встановлено, що будівельно-монтажні роботи виконані у відповідності з проектом та виданими технічними умовами. Об'єкт має площу 16,15 кв.м. Даний акт є підставою для оформлення права власності на побудований об'єкт та включення його в державну статистичну звітність.
07.11.2001р. виконавчим комітетом Макіївської міської ради рішенням №1105 затверджено акт державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію тимчасово переобладнаного житлового приміщення під магазин по вулиці Леніна в Центрально-Міському районі міста. На підставі даного рішення виконавчого комітету Макіївської міської ради №1105 від 07.11.2001р. видано свідоцтво про право власності на тимчасово переобладнану одну житлову кімнату квартири АДРЕСА_2 під магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1».
Позивач самовільно здійснив реконструкцію, до магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» приєднав частину квартири АДРЕСА_2, у зв'язку з чим площа змінилася з 16,15 кв.м на 61,3 кв.м, дозвіл на реконструкцію комунальному підприємству «Бюро технічної інвентаризації м. Макіївки» не надано, про що свідчить довідка КП БТІ м. Макіївки від 24.02.2009р. №1/35-8487.
Позивач звернувся до Макіївської міської ради з листом №10 від 16.02.2012р. про здійснення вводу в експлуатацію та наступне оформлення права власності на реконструйовану квартиру загальною площею з урахуванням реконструкції в розмірі 61,3 кв.м. По результатам прийому в експлуатацію позивач просив видати належним чином оформлений акт вводу в експлуатацію, а також свідоцтво про право власності.
Листом №06/29-01605 від 19.03.2012р. виконавчим комітетом Макіївської міської ради у видачі акту вводу в експлуатацію та свідоцтва про право власності відмовлено у зв'язку з тим, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2011р. №461 та наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24.06.2011р. №91 прийняття в експлуатацію об'єктів нерухомості, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж здійснюється Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами. Якщо самовільно збудовані (реконструйовані, переплановані, переобладнані тощо) будівлі або споруди за будь-яких обставин не підпадають під дію постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2011р. №461 та наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24.06.2011р. №91, питання оформлення права власності вирішується в судовому порядку.
Оскільки самовільне переобладнання квартири АДРЕСА_2, здійснено позивачем без додержання приписів чинного законодавства щодо отримання дозвільної документації на проведення вказаних робіт, вищевказаний об'єкт нерухомого майна вважається таким, що побудований самочинно, тобто без достатніх правових підстав.
Позивач на підставі ст.ст. 376, 392 ЦК України звернувся до суду з позовом, в якому просив суд визнати за ним право власності на спірний об'єкт.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з урахуванням наступного.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Суд, окремо, зазначає, що приписи ст. 331 ЦК України, яка встановлює, що право на новозбудоване нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди) виникає з моменту завершення будівництва та введення в експлуатацію, в даному випадку не застосовуються, оскільки, визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно є виключною компетенцією судових органів.
Водночас, згідно із п.10 Постанови № 461 від 13.04.2011 року, якою затверджено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, у разі коли на самочинно збудоване нерухоме майно визнано право власності за рішенням суду, воно приймається в експлуатацію згідно із порядком, передбаченим цією постановою.
Отже, чинним законодавством передбачена можливість в подальшому прийняття в експлуатацію у встановленому законом порядку спірного об'єкту та подальша його експлуатація, право власності на який було визнано у судовому порядку.
Правовідносини, пов'язані з самочинним будівництвом об'єктів нерухомого майна регулюються зокрема статтею 376 Цивільного кодексу України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належне затвердженого проекту або з істотними порушеннями будівельних норм та правил.
Згідно ч.2 ст. 376 Цивільного кодексу України сам по собі факт здійснення особою самочинного будівництва нерухомого майна не призводить до виникнення у такої особи права власності на це майно, за винятком випадків, передбачених частинами 3 та 5 цієї статті, але виключно за рішенням суду, набуття чинності яким і призводить до виникнення права власності.
За змістом ч. 3 ст. 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Відповідно до ч.5 вказаної статті на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Тобто, законодавчо передбачена можливість легалізації самочинно збудованого нерухомого майна шляхом визнання права власності на нього в судовому порядку.
При цьому, для визнання права власності на самочинно збудоване майно, необхідно з'ясувати ряд обставин, що мають суттєве значення для розгляду справи, а саме: встановити особу, яка є фактичним власником спірного майна, відсутність порушень прав третіх осіб, відповідність самочинно збудованих об'єктів приписам основних державних будівельних норм та питання щодо можливості їх подальшого безпечного використання, наявність наданої у передбаченому законом порядку у користування земельної ділянки.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За змістом ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Так, до матеріалів справи не надано будь-яких доказів порушення позивачем прав та законних інтересів інших осіб при здійсненні повноважень користувача земельної ділянки, на якій розташовані вказані об'єкти самочинного будівництва.
Крім того, згідно звіту про результати обстеження та оцінки технічного стану конструкцій вбудованого нежитлового приміщення (магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» з приєднанням частини квартири АДРЕСА_2, складеного 02.03.2009р. спеціалістом приватного підприємства «Домінанта» (ліцензія серії АВ №408479), стан всіх будівельних конструкцій нежитлового вбудованого приміщення (магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» з приєднанням частини квартири АДРЕСА_2) в чотирьохповерховому житловому будинку відповідає вимогам, що висуваються до даних приміщень. В результаті огляду технічного стану конструкцій чотирьохповерхового будинку, нежитлового вбудованого приміщення після переобладнання встановлено, що ніяких деформацій, тріщин, сколів та інших порушень в існуючих конструкціях не виявлено. Дефекти та пошкодження, які б перешкоджали нормальній експлуатації або зниженню несучої здатності та довговічності житлового будинку та вбудованого нежитлового приміщення - відсутні. Нежитлове вбудоване приміщення (магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» з приєднанням частини квартири АДРЕСА_2) може бути використано для подальшої експлуатації при дотриманні діючих санітарних та протипожежних норм та правил діючого ДБН В.2.2.-15-2005.
Таким чином, встановлено відповідність самочинно перебудованого об'єкта, а саме квартири приписам основних державних будівельних норм та можливість його подальшого безпечного використання.
Враховуючи викладене, з урахуванням статей 32, 34, 43 ГПК України, суд приймає до уваги вищезазначений висновок як доказ дотримання позивачем будівельних норм і правил при здійсненні будівництва спірного об'єкту нерухомості.
Статтею 332 ЦК України встановлено, що набуття права власності на перероблену річ настає, при переробці та використанні однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ.
Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
З урахуванням приписів ст. ст. 16, 328, 332, 376, 392 ЦК України, обставин справи та наданих доказів, вимоги позивача щодо визнання права власності на спірне нерухоме майно, а саме нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 61,3 кв.м, розташоване на першому поверсі багатоповерхового будинку АДРЕСА_2, є обґрунтованими та доведеними належним чином, тому підлягають задоволенню.
Виходячи з того, що з боку відповідача не було припущено будь-яких неправильних дій, внаслідок яких виник спір по цій справі, згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 22, 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -
Позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Макіївка, до Макіївської міської ради м. Макіївка, про визнання права власності на нежитлове приміщення - вбудоване приміщення магазину, розташоване за адресою АДРЕСА_2, загальною площею 61,3 кв.м - задовольнити.
Визнати за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на самочинно перебудовану квартиру АДРЕСА_2 у нежитлове вбудоване приміщення АДРЕСА_2.
Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Гриник М.М.
Повний текст рішення складено та підписано 03.05.2012р.