83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
17.04.12 р. Справа № 5006/29/5пд/2012
Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,
при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: Закритого акціонерного товариства «АзовЕлектроСталь», м.Маріуполь, Донецької області
до Відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Донвуглестіл», м.Донецьк
до Відповідача 2: Закритого акціонерного товариства «Фінансово-промисловий Альянс», м.Донецьк
за участю Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача 1: Товариство з обмеженою відповідальністю «Техно-Комерц»
про: визнання пункту 7.3 договору №4-ТО/224АЭСсн від 13.03.2008р. недійсним.
за участю:
від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю);
від відповідача 1: ОСОБА_2 (за довіреністю);
від відповідача 2: не з'явився;
від третьої особи: ОСОБА_2 (за довіреністю);
Закрите акціонерне товариство «АзовЕлектроСталь», м.Маріуполь, Донецької області (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донвуглестіл», м.Донецьк (далі - Відповідач1) Закритого акціонерного товариства «Фінансово-промисловий Альянс», м.Донецьк (далі - Відповідач2) про визнання пункту 7.3 договору №4-ТО/224АЭСсн від 13.03.2008р. недійсним
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається, що пункт 7.3 договору №4-ТО/224АЭСсн від 13.03.2008р. суперечить нормам діючого законодавства, а саме ст.ст. 1054, 1056, 1057 Цивільного кодексу України.
На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору №4-ТО/224АЭСсн від 13.03.2008р., протоколу розбіжностей, протоколу узгодження розбіжностей, правоустановчих документів Закритого акціонерного товариства «АзовЕлектроСталь».
Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 15, 180, 207 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 54-57 Господарського процесуального кодексу України.
20.02.2012р. Відповідачем 1 через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву у якому проти позовних вимог заперечує, з наступних підстав. Зазначає, що Позивач помилково вважає, що оспорюваний договір було укладено сторонами на підставі ст. 1054 Цивільного кодексу України, отже Відповідач 2, який не є фінансовою установою, не мав права на укладення даного договору. Також за твердженням Відповідача 1 Позивач невірно застосовує норми матеріального права ( ст. 1054-1056 Цивільного кодексу України), якими регулюються правовідносини за кредитними договорами, до правовідносин сторін за договором поставки, які регулюються іншими нормами Цивільного кодексу України. Між Позивачем та Відповідачем 2 було укладено договір поставки, згідно умов якого за прострочку оплати поставленого товару передбачено такий вид відповідальності Позивача, як нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами, що відповідає нормам чинного законодавства та було узгоджено обома сторонами в договорі. Відтак Відповідач 1, вважає, що при укладенні договору було дотримано форму та визначено всі істотні умови, які потрібні для договорів поставки, а умови пункту 7.3 оспорюваного договору не суперечать Цивільному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства. Навпаки, порушення умов Оспорюваного Договору (несвоєчасна оплата поставленого товару) відбулася саме з боку Позивача.
Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 21.02.2012р. справу передано на розгляд судді Левшиній Г.В.
Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 12.03.2012р. справу передано на розгляд судді Риженко Т.М.
14.03.2012р. Відповідачем 1 через канцелярію суду надано належним чином засвідчені копії правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Донвуглестіл».
28.03.2012р. Третьою особою через канцелярію суду надано належним чином засвідчені копії наступних документів: договору про відступлення права вимоги від 13.03.2012р., правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Комерц».
Ухвалою господарського суду від 10.04.2012р. залучено до участі у справі у якості Третьої особи, без самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача 1 Товариство з обмеженою відповідальністю «Техно-Комерц».
Представник Позивача у судове засідання 17.04.2012р. з'явився, підтримав позовні вимоги.
Представник Відповідача 1 у судове засідання 17.04.2012р. з'явився, проти позовних вимог заперечив.
Представник Третьої особи у судове засідання 17.04.2012р. з'явився, надав пояснення по суті спору.
До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.
Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд
13 березня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «Фінансово-промисловий Альянс» (Постачальник) та Закритим акціонерним товариством «АзовЕлектроСталь» (Покупець) було укладено договір №4-ТО/224АЭСсн, відповідно п.1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити Товар в асортименті відповідно Додатків до даного договору, які є невід'ємними частинами.
Згідно п.7.3 договору у випадку не оплати вартості Товару Покупцем у вказаний строк, товар вважається проданим на умовах товарного кредиту з оплатою процентів за ставкою 21% річних (двадцять один) процент річних. Проценти за товарний кредит нараховуються на суму залишку заборгованості за поставлений Товар з розрахунку фактичної кількості календарних днів користування товарним кредитом та вартості неоплаченого об'єму Товару. Нарахування процентів здійснюється щомісячно. Постачальник виставляє рахунок з розрахунком процентів не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місцем нарахування процентів.
Між сторонами було підписано протокол узгодження розбіжностей до договору №4-ТО/224АЭСсн, де виклали пункти у наступній редакцій:
- п.1.1 договору Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити в асортименті відповідно додатку №1 та додатку №2 до даного договору, які є його невід'ємними частинами;
- п.7.3 договору у випадку неоплати вартості Товару Покупцем у вказаний строк, товар вважається проданим на умовах товарного кредиту з оплатою процентів за ставкою 25% (двадцять п'ять) відсотків річних. Проценти за товарний кредит нараховуються на суму залишку заборгованості за поставлений Товар з розрахунку фактичної кількості календарних днів користування товарним кредитом та вартості неоплаченого об'єму Товару. Нарахування процентів здійснюється щомісячно. Постачальник виставляє рахунок з розрахунком процентів не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем нарахування процентів.
Згідно умов договору №31/03-1 від 13.03.2009 року про відступлення права вимоги, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Донвуглестіл» (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техно-Комерц» (Новий Кредитор), відповідно п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених даним Договором, Первісний кредитор відступає Новому кредитору, а Новий кредитор набуває право вимоги, належне Первісному кредитору у відповідності до договору відступлення права вимоги №31/03-1 від 31 березня 2009 року, укладеному між Первісним кредитором та Закритим акціонерним товариством «Фінансово- Промисловий Альянс».
За твердженням Позивача пункт 7.3 договору №4-ТО/224АЭСсн від 13.03.2008р. суперечить нормам діючого законодавства, а саме ст.ст. 1054, 1056, 1057 Цивільного кодексу України.
За умовами частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Проте Позивач вказує на те, що Закрите акціонерне товариство «Фінансово-промисловий Альянс» не є банком, та іншою фінансовою установою, відповідно, не мав укладати вказаний договір про надання Відповідачу товарного кредиту.
Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.
Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.
Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України, а саме:
1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним ( ст. 204 Цивільного кодексу України).
Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з приписів ст.180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Частиною 2 даної норми матеріального права встановлено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом розділу 5 Господарського кодексу України, за загальним правилом, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання на умовах, визначених положеннями статей, що містить даний розділ Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено договором, та не відноситься до спеціальних суб'єктів, відповідальність яких встановлена законом за певний вид правопорушення.
Отже, виходячи з наведеного, вбачається право сторін при укладенні господарського правочину щодо вільного, на власний розсуд визначення відповідальності за відповідне правопорушення, яке не суперечить вимогам закону.
Враховуючи скріплення підписами та відбитками печаток з обох боків учасників процесу договору №4-ТО/224АЭСсн, сторони скористались представленим ним законом правом вільного визначення прийнятної для них відповідальності за певний вид порушення умов укладеного правочину.
Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншими актом цивільного законодавства.
Суд встановив, що Закрите акціонерне товариство «Фінансово-промисловий Альянс» (Постачальник) та Закрите акціонерне товариство «АзовЕлектроСталь», укладаючи договір №4-ТО/224АЭСсн погодили усі істотні умови договору, які потрібні для договорів поставки.
Посилання Позивача на те, що 7.3 договору №4-ТО/224АЭСсн від 13.03.2008р. суперечить нормам діючого законодавства, а саме ст.ст. 1054, 1056, 1057 Цивільного кодексу України є безпідставними з огляду на наступне:
Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем , що передбачено статтею 694 Цивільного кодексу України
Таким чином, пункт 7.3 договору №4-ТО/224АЭСсн від 13.03.2008р. не містить положень, що суперечать вимогам чинного законодавства.
З огляду на встановлене, невідповідність умов спірного правочину (а саме пункту 7.3 договору) законодавству, яке регулює правовідносини, що витікають з договору поставки, судом не встановлено.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність заявлених вимог Позивача, щодо визнання пункту 7.3 договору №4-ТО/224АЭСсн від 13.03.2008р. недійсним.
За приписами п.6 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо підприємство чи організацію, які є сторонами, ліквідовано.
Відповідно до ст.33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" юридична особа є такою, що припинилася з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи. Згідно із ст.46 цього ж Закону, фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Матеріали справи містять витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, сформовану станом на 03.02.2012р., у якій зазначено про припинення юридичної особи Закритого акціонерного товариства «Фінансово-промисловий Альянс».
З огляду на означені обставини, Відповідач 2 є ліквідованим у розумінні ст.80 Господарського процесуального кодексу України та Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців", отже, провадження у частині позовних вимог до нього підлягає припиненню.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
1. У позовних вимогах Закритого акціонерного товариства «АзовЕлектроСталь», м.Маріуполь, Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донвуглестіл», м.Донецьк, за участю Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача 1: Товариство з обмеженою відповідальністю «Техно-Комерц» про визнання пункту 7.3 договору №4-ТО/224АЭСсн від 13.03.2008р. недійсним відмовити.
2. Провадження по справі за позовом Закритого акціонерного товариства „АзовЕлектроСталь", м.Маріуполь Донецької області, до Відповідача 2, Закритого акціонерного товариства „Фінансово-промисловий Альянс", м.Донецьк припинити.
У судовому засіданні 17.04.12р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
Суддя Риженко Т.М.
Повний текст рішення складено та підписано 23.04.12р.