07.06.12 Справа № 36/5005/3347/2012
За позовом Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс", м.Київ
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дніпроінмед", м.Дніпропетровськ
про стягнення 49 000, 00 грн.
Суддя Соловйова А.Є
Серктера судового засідання - помічник судді Тесля М.М.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 37/2012 від 03.01.2012
Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 91 від 03.02.2012
Приватне акціонерне товариство "Європейський страховий альянс" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Дніпроінмед»(далі - відповідач) про відшкодування збитків в порядку регресу в розмірі 50 680,51 грн.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2012 порушено провадження по справі № 36/5005/3347/2012, розгляд справи призначено на 24.04.2012.
24.05.2012 позивач надав суду пояснення вих. №1609/8 від 18.05.2012, відповідно до якого позовні вимоги були зменшені до 49 000,00 грн., в зв'язку з перерахуванням суми позову враховуючи ліміт відповідальності відповідача та франшизу.
Позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, обґрунтовував їх порушенням відповідачем вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", внаслідок чого у позивача виникло право на відшкодування майнової шкоди в порядку регресу в розмірі, з урахуванням уточнень, 49 000,00 грн. На підтвердження позовних вимог позивач надав суду договір страхування №30477 від 16.11.2010, посвідчення водія НОМЕР_5 видане ДАІ УМВС м.Києва 27.05.1998, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4, Довідку інспектора з дізнання ВДАІ Подільського району капітана міліції ОСОБА_3, відомості №8774481 про обставини дорожньо-транспортної пригоди, постанову Подільського районного суду м. Києва від 22.04.2011 по справі №3-1822/11, Повідомлення про подію з транспортним засобом від 21.02.2011 №245/11/50, повідомлення телеграфом вих. №35/734/13 від 24.02.2011, Звіт про визначення вартості матеріального збитку СПД ОСОБА_4 від 10.03.2011, висновок щодо розміру заподіяної шкоди страховий акт №245/11/50/ТР25/00/2, розрахунок страхового відшкодування, страховий акт №245/11/50/ТР25/00/2, Заява ОСОБА_5 від 19.04.2011, лист вих. №11-496370 від 30.03.2011, видатковий касовий ордер №1093 від 02.06.2011, №1189 від 25.05.2011, заява про виплату страхового відшкодування вих. №423/8 від 07.02.2012.
Позивач, керуючись ст. ст. 993, 1166, 1188, 1191 Цивільного кодексу України , ст. 27 Закону України "Про страхування", просить суд стягнути з відповідача 49 000,00 грн. збитків в порядку регресу.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував. У відзиві на позовну заяву вих. №1782 від 10.05.2012 та додаткових запереченнях вих. №1901 від 23.05.2012 відповідач зазначив, що його не було своєчасно повідомлено про настання страхового випадку, створено перешкоди у визначенні обставин, характеру та розміру збитків. Крім того відповідач посилається на невірне застосування позивачем норм матеріальгого права при зверненні з позовом до суду та недоведеність витрат позивача на відшкодувння страхової виплати в сумі 21 090,00 грн.
24.04.2012 та 10.05.2012 розгляд справи відкладався, в судових засіданнях 24.05.2012 та 31.05.2012 оголошувалася перерва відповідно до 31.05.2012 та 07.06.2012 у зв'язку з необхідністю витребування у сторін додаткових доказів до матеріалів справи відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 07.06.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -
19 лютого 2011 року в місті Києві на перехресті вул. Стеценка - вул. Саратівська сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля SUBARU LEGACY, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_5, автомобіля НОМЕР_2, який належить ОСОБА_6 та автомобіля ДЕУ ЛАНОС, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, який належить ОСОБА_8 під керуванням ОСОБА_9. В результаті дорожньо-транспортної пригоди було завдано шкоди автомобілю SUBARU LEGACY, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_5.
Згідно з Відомостями №8774481 про обаставини дорожньо-транспортної пригоди, дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_9 Правил дорожнього руху України.
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 22.04.2011 по справі №3-1822/11 було вставлено, що водій ОСОБА_9 порушив п.2.5. Правил дорожнього руху України, тим самим скоївши адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124, ч.1. ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_9 закрито, в зв'язку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до Договору страхування транспортних засобів №30477 від 16.11.2010 цивільно-правову відповідальність за шкоду, завдану пошкодженням, знищенням або втартою автомобіля SUBARU LEGACY, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, було застраховано у Закритому акціонерному товаристві " Європейський страховий альянс", правонаступником якого є позивач. Таким чином, у ОСОБА_5, як у власника пошкодженого автомобіля, виникло право вимоги до позивача про страхове відшкодування.
Згідно зі Звітом вих. №22/11 від 10.03.2011 про визначення вартості матеріального збитку, завданого автомобілю SUBARU LEGACY, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, вартість відновлювального ремонту автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП склала 50 680,51 грн., що підтверджується також рахунками-фактурою СТО №Шо-К-0142 від 31.03.2011, №Шо-К-0346 від 16.05.2011.
На підставі повідомлення ОСОБА_5 про подію з застрахованим автомобілем від 21.02.2011, заяви на виплату страхового відшкодування від 21.02.2011, страхового акту №245/11/50/ТР25/00/2 від 25.05.2011, позивач на виконання умов договору страхування №30477 від 16.11.2010 здійснив страхове відшкодування ОСОБА_5 в розмірі 50 680,51 грн., що підтверджується видатковими касовими ордерами №1093 від 02.06.2011, №1189 від 25.05.2011 на загальну суму 30 680,51 грн., заявою ОСОБА_10 про зарахування 20 000,00 грн. в якості страхового платежу за договором страхування №30477 від 16.11.2010.
Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність винної у ДТП особи ОСОБА_9 була застрахована у відповідача, що підтверджується полісом ОСЦПВВННТЗ №АА/0939616. Відповідно до 2 розділу зазначеного Полісу встановлено ліміт відповідальності у розмірі 50 000,00 грн., при цьому франшиза становить 1 000,00 грн.
Позивач, керуючись ст. ст. 993, 1166, 1188, 1191 Цкодексу України , ст. 27 Закону України "Про страхування", з урахуванням ліміту відповдальності відповдача та франшизи, просить суд стягнути з відповідача 49 000,00 грн. збитків в порядку регресу.
Предметом спору у даній справі є стягнення сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями ст. 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, а тому до страховика, який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Статтями 1166 та 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала, та в разі завдання шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується винною особою.
Згідно з ч. 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Як було встановлено судом, особою, винною у скоєнні ДТП, наслідком якого стало пошкодження майна застрахованої позивачем особи, а, отже, і особою, винною у завданні збитків є ОСОБА_9, цивільно-правова відповідальність якого застрахована у відповідача.
Таким чином, з аналізу вищезазначених правових норм вбачається, що позивач після виплати застрахованій ним особі страхового відшкодування, може звернутися з відповідною вимогою стягнення сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу саме до страховика, тобто відповідача, за наявності певних підстав.
Правила відшкодування шкоди заподіяної третій особі встановлені ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно п. 22.1 якої при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.
Порядок виплати страхового відшкодування визначений ст. 37 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", зокрема, у п. 37.4 якої встановлено, що страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків. Страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника або особи, відповідальність якої застрахована, у разі, коли такі витрати здійснюються за згодою страховика. Якщо страхувальник або особа, відповідальність якої застрахована, здійснили такі витрати без попереднього погодження із страховиком, страховик має право відмовити у компенсації таких витрат або зменшити їх розмір з урахуванням вимог законодавства України про порядок відшкодування такої шкоди.
Проте, відповідач, який є страховиком винної у скоєнні ДТП та нанесені збитків особи ОСОБА_9, відповідальність якої ним застрахована, не здійснював виплати страхового відшкодування безпосередньо потерпілому, який отримав таке страхове відшкодування за договором страхування транспортних засобів №30477 від позивача.
Статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено підстави для подачі регресного позову.
Приписами вказаної правової норми встановлено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, зокрема, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у п. п. 33.1.2 п. 33.1 ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Таким чином, якщо б страхувальник або водій, який спричинив ДТП, повідомили страховика про страховий випадок у строки і за умов, визначених у п. п. 33.1.2 п. 33.1 ст. 33 вищезгаданого Закону, то до страховика, що виплатив страхове відшкодування потерпілій та застрахованій ним особі, перейшло б право регресного позову до страховика у якого застраховано відповідальність особи, що спричинила ДТП.
Позивач не надав доказів, що страхувальник, або водій ОСОБА_9, що спричинив ДТП, повідомили відповідача у строки, визначені у п.п. 33.1.2 п. 33.1 ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" про настання ДТП.
Таким чином, позивач, відповідно до положень п.п. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не набув право регресного позову саме до відповідача в силу того, що відповідача не було повідомлено про ДТП згідно з нормами закону.
Даної правової позиції дотримується і Верховний Суд України у своїх постановах, зокрема, від 25.11.2008 року (справа № 11/406-07) та від 24.12.2010 року.
З огляду на викладене, вимоги позивача необґрунтовані та в позові слід відмовити.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 1, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя А.Є. Соловйова
Повне рішення складено 08.06.2012