Справа 436/3132/12
Іменем України
"28" травня 2012 р. Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючий суддя: Сухоруков А.О.,
при секретарі Сядро Г.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 до начальника ВДАІ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетовській області Волкова Сергія Анатолійовича, про скасування постанови про адміністративне правопорушення від 15 грудня 2011 року серії АЕ1 № 153205 за ч.3 ст. 140 КУпАП,
20 квітня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовом про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що він працює старшим майстром Дніпропетровського будівельно-монтажного експлуатаційного управління ДП «Придніпровська залізниця».
Під час виконання ним своїх трудових обов'язків, 05 грудня 2011 року близько 09-00 год. він разом із своїми підлеглими виконували ремонтні роботи по вул. Буковинській у м. Дніпропетровську -усував прорив теплової мережі.
Близько 11-00 год., коли вони майже завершили роботу, до нього підійшли працівники ДАІ та поцікавилися його прізвищем і місцем роботи, що він власне їм і розповів. Жодних процесуальних документів складено не було.
Від Самарського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції йому стало відомо про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 140 КпАП України.
Вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності відбулося не на законних підставах, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного просить суд скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії АЕ1 № 153205 від 15 грудня 2011 року (а.с.а.с. 1-2).
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, обґрунтовуючи їх з тих же підстав, що викладені в позовній заяві, просив суд задовольнити позов. Акцентував увагу суду на тій обставині, що протоколу про адміністративне правопорушення він не отримував, а обставини викладені в постанові не відповідають дійсності, оскільки своїми діями небезпеки для транспортних засобів та пішоходів він не вчинив. Обладнати місце проведення ремонтних орбіт спеціальним знаком він змоги не мав, оскільки підприємством, на якому він працевлаштований, не видає цих знаків.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував у повному обсязі, вважаючи його необґрунтованим та безпідставним, просив суд в задоволенні позову відмовити. Зазначив, що позивач не обладнав ділянку дороги, на якій проводив роботи, відповідними дорожніми знаками, що і слугувало підставою для складення протоколу та винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Вислухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність в задоволенні позову відмовити з наступних підстав, що встановлені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення серії АЕ1 № 153205 була винесена 15 грудня 2011 року начальником ВДАІ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області Волковим С.А. в тому, що 05 грудня 2011 року о 11-00 год. в м. Дніпропетровську по вул. Буковинській, 1 майстер МЕУ-1 Придніпровської залізниці ОСОБА_1 в межах червоної лінії на тротуарній частині біля бордюрного каменю проводив роботи по ремонту теплових мереж, при цьому не позначив місце робіт відповідними дорожніми знаками 1.37 та 4.8, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 140 КпАП України (а.с. 6).
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених Законом.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За змістом ч. 1 ст. 9 КпАП України, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Положенням ч. 3 ст. 140 КпАП України визначено, що порушення нормативів щодо обладнання на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах місць: провадження робіт, залишення дорожніх машин, будівельних матеріалів, конструкцій тощо, а так само не усунення після закінчення робіт перешкод і не приведення автомобільної дороги, вулиці, залізничного переїзду в стан, що гарантує безперешкодний і безпечний рух транспортних засобів та пішоходів -тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від тридцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів господарської діяльності - від сорока до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В силу п. 1.10 Правил дорожнього руху, що затверджені Постановою Кабінету міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, автомобільна дорога, вулиця (дорога) - частина території, в тому числі в населеному пункті, призначена для руху транспортних засобів і пішоходів, з усіма розташованими на ній спорудами (мостами, шляхопроводами, естакадами, надземними і підземними пішохідними переходами) та засобами організації дорожнього руху, і обмежена по ширині зовнішнім краєм тротуарів чи краєм смуги відводу. Цей термін включає також спеціально побудовані тимчасові дороги, крім довільно накатаних доріг (колій).
Аналізуючи спірні правовідносини, співвідношуючи їх із встановленими в судовому засіданні фактичними обставинами справи, суд приходить до висновку про необхідність в задоволенні позову відмовити.
Суд вважає, що в дійсності позивач вчинив адміністративне правопорушення, оскільки був зобов'язаний огородити ділянку автомобільної дороги, на якій проводив ремонтні роботи, відповідними знаками 1.34 та 4.8, однак зазначеного не виконав.
Дії відповідача при винесені оскаржуваної постанови відповідають вимогам ст. 33 КУпАП, що встановлює загальні правила накладення стягнення про адміністративні правопорушення. Тобто при накладанні стягнення відповідачем встановлена особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Доводи позивача не спростовують фактичні обставини справи, засновані на його незгоді із висновками відповідача щодо його винуватості, обґрунтовуються внутрішнім його розумінням норм права, а отже не є обґрунтованими і до уваги не приймаються.
Враховуючи викладені обставини суд приходить до висновку про необхідність в задоволенні позову відмовити.
Керуючись ст.ст. 287, 288, 289 КУпАП ст.ст. 3, 11, 17, 18, 19, 69-71, 159-163, 1722 КАС України, суд
У задоволенні позову про скасування постанови про адміністративне правопорушення від 15 грудня 2011 року серії АЕ1 № 153205, якою за ч.3 ст.140 КУпАП на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 680,00 грн., відмовити.
Рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає
Суддя А.О. Сухоруков