06.04.2012
№212/2528/2012
06.04.2012 р. Ленінський районний суд м. Вінниці
в складі головуючого судді Короля О.П.
при секретарі Стаховій Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 23.01.2012 р. в справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором
09.02.2012 р. відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись із заявою про перегляд заочного рішення суду.
Заява мотивована тим, що заочним рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 23.01.2012 р. частково задоволено позов ПАТ «УкрСиббанк», стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість в розмірі 247127 доларів США, заборгованість по сплаті пені в сумі 8 315, 24 доларів США, а також судові витрати в сумі 2 943 грн.
На думку відповідача рішення постановлене з істотними порушеннями норм матеріального та процесуального права, а також законних прав та інтересів ОСОБА_1
ОСОБА_1 не була належним чином попереджена про дату час та місце слухання справи, а тому не мала можливості бути присутньою під час її розгляду і як наслідок не мала можливості захистити свої права та інтереси.
З рішення їй стало відомо про те, що позивачем були збільшені позовні вимоги, однак, всупереч вимогам ч. 3 ст.224 ЦПК України належним чином про це повідомлено не було.
Докази про те, що ОСОБА_1 було відомо про час і місце слухання справи і що їй було повідомлено про збільшення розміру позовних вимог в матеріалах справи відсутні.
27.03.2007р. між ОСОБА_1 та відповідачем було укладено кредитний договір №11131736000 та в забезпечення виконання зобов»язань договори іпотеки №50739 від 27.03.07 р. та б/н від 29.03.07 р.
Розмір та валюта кредитного договору 186 000 (сто вісімдесят тисяч) доларів США.
Експертна вартість предметів іпотеки складала 203 061 грн. та 986473,46 грн.
Протягом 2007-2009 рр. відповідачем здійснено 22 планових погашення боргу без порушень умов кредитного договору. Залишок боргу за кредитом станом на 17.02.2009 р. складає 168 052,84 доларів США.
Згаданий кредитний договір та пов'язані з ним договір іпотеки а також договір поруки є
недійсними з наступних підстав.
Кредитний Договір №11131736000 є двостороннім письмовим правочином.
Відповідно до п. 1.3.1. процентна ставка за кредитом становить 12,5% річних.
Без попередження і в супереч вимогам діючого законодавства відповідачем відсоткова ставка була збільшена до 14,5% річних.
Відповідач, надавши кредит у доларах США порушив норми статті 99 Конституції України, статті 524 Цивільного кодексу України, ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю", статті 3 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст. ст. 6, 7 постанови Національного банку України №200 від 30.05.2007р. „Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України", тому вважає, що використання позивачем долара США, як предмету кредитування за споживчим кредитом, є внесенням в кредитний договір умови, яка є дискримінаційною (такою, що всупереч принципу добросовісності має наслідком істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника), що значно погіршує становище відповідача як споживача порівняно з позивачем (надавачем фінансових послуг) в разі настання певних подій, що дає право для відповідача відповідно до пункту 2 статті 18 Закону України „Про захист прав споживачів" вимагати визнання в цілому кредитного договору недійсним.
Статтею 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком. Згідно зі ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог діючого законодавства України.
У відповідності зі ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня, у зв'язку з чим грошове зобов'язання у договорі повинно бути виражено в національній валюті України. Дане положення в цілому кореспондується з ч. 1 ст. 192 ЦК України, відповідно до якої законним платіжним засобом на території України є грошова одиниця України. Відповідно до ч. 1 ст. 524 ЦК України зобов'язання повинно бути виражене у грошовій одиниці України -гривні. Згідно ч. 2 ст. 524 ЦК України сторони за договором можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Згідно ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Іноземна валюта, як засіб платежу, зокрема за зобов'язаннями, відповідно до ч. 2 ст. 192 ЦК України може використовуватися Україні лише у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Згідно ч. 3 ст. 533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Відповідно до ч. 2 ст. 198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Згідно цієї ж статті грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.
Відповідно до ст. 3 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні гривня, як грошова одиниця (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними та юридичними особами без будь яких обмежень на всій території України.
Згідно Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю", яким встановлено режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства, а саме в п. 1 ст. 3, валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.
У відповідності з підпунктами "а", "в" та "є" підпункту 6.1. та підпунктів 6.2. Правил використання готівкової іноземної валюти на території України використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджених постановою Національного банку України №200 від 30.05.2007р. фізичні особи -резиденти можуть використовувати на території України готівкову іноземну валюту як засіб платежу у наступних випадках:
- сплати мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), митних зборів та фінансових санкцій відповідно до митного законодавства України;
- сплати платежів за охорону та супроводження підакцизних і транзитних товарів митними органами;
- оплати товарів і послуг у зоні, що звільнена від сплати мита та податків.
Згідно підпункту 6.3. пункту 6 зазначених Правил фізичні особи, а також юридичні особи -резиденти можуть використовувати на території України готівкову іноземну валюту як засіб платежу в разі оплати дипломатичним представництвам, консульським установам іноземних держав дозволів на в'їзд (вивіз) до цих країн фізичним особам, які виїжджають у приватних справах та в службові відрядження.
Відповідно до підпункту 7.1. пункту 7 зазначених Правил використання готівкової іноземної валюти на території України, резиденти - суб'єкти підприємницької діяльності можуть використовувати готівкову іноземну валюту як засіб платежу під час здійснення торгівлі та надання послуг за межами України, а саме на транспортних засобах, що їм належать (орендовані, зафрахтовані або ті, що формуються в Україні), у разі здійснення міжнародних пасажирських перевезень, та на міжнародних виставках (ярмарках), що проходять за кордоном, у разі реалізації товарів.
Таким чином використання готівкової іноземної валюти на території України дозволяється за умови отримання індивідуальної ліцензії, яка надається виключно на підставі окремої постанови правління Національного банку України.
Відповідно до п. 1 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 підтримав заяву про перегляд заочного рішення суду, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник позивача ПАТ «УкрСиббанк»заперечив проти перегляду заочного рішення суду, подав суду дозволи та банківські ліцензії на право здійснення банком операцій з валютними цінностями.
Заслухавши пояснення представників сторін оглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення заяви про перегляд заочного рішення суду.
Відповідачі повістки про виклик до суду на 23.02.2012 р. не отримали, поштові відправлення повернуто за закінченням терміну зберігання.
Відповідач ОСОБА_1 має представника, якому відповідно до ч. 5 ст. 76 можливо було вручити повістку, що вважається врученням повістки стороні в справі.
Позивачем 08.12.2011 р. було подано заяву про збільшення позовних вимог, яка відповідачами не отримана.
Вказані обставини відповідно до ч. 3 ст. 224 ЦПК України, були підставами для відкладення судового розгляду та повідомлення про це відповідачів.
Серед істотних обставин, повідомлених представником відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні, суд вважає, виникнення сумніву в ОСОБА_1 в вірності проведених банком розрахунків позовних вимог та надання платіжних документів про 22 планових погашення боргу за умовами кредитного договору протягом 2007-2009 років.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.209,210, 231, 232 ЦПК України,
Заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати заочне рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 23.01.2012р. в справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.
Суддя :