Справа № 2-454/11
Провадження № 2/426/380/2012
22.05.2012 року Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого суддіРибакової В.В.
при секретаріЗатуливітер Н.В.
за участю позивача ОСОБА_3, представника позивача ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_5, представника відповідача ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нікополя цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання права власності на 1/2 частину квартири, -
Позивач 14.07.2009 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання права власності на 1/2 частину квартири (а.с.3-6). 27.04.2010 року позивачем був поданий уточнений позов (48,49). В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наступні обставини.
У травні 1993 року вона вступила у фактичні шлюбні відносини з ОСОБА_7. Вони проживали однією сім'єю у його батьків за адресою: АДРЕСА_5. Так як з батьками проживати було складно, вони вирішили купити собі окрему квартиру.
З 1991 року вона займалась бізнесом, їздила за товаром в Туреччину, Росію, привозила товар та торгувала на ринках. Мала дохід більше 500 доларів США на місяць.
ОСОБА_7 працював на заводі, однак заробітну плату отримував не регулярно, часто завод простоював і тоді вони разом їздили в Москву щоб заробити гроші на квартиру.
На початку листопада 1994 року вони вже зібрали близько 2700 доларів США і вона почала підшукувати однокімнатну квартиру.
За спільною згодою з ОСОБА_7 26.11.1994 року вони уклали з ОСОБА_9 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 та оформили право власності на вказану квартиру на ОСОБА_7 Після цього вони зареєструвались за вказаною адресою і почали там мешкати.
30.12.1995 року вони зареєстрували шлюб.
14.05.2002 року шлюб між ними був розірваний, так як ОСОБА_7 зловживав спиртними напоями. Однак вони продовжували спільне проживання.
Спільне майно вони не ділили. У спірній квартирі знаходились всі її речі, кухонний куток, посуд, м'яка частина та інше майно.
При розірванні шлюбу вони домовились, що оскільки вказану квартиру важко поділити та розміняти, то вони будуть в ній зареєстровані, будуть сплачувати квартплату, а вона у зв'язку з хворобою матері буде тимчасово проживати з нею. Під час проживання її у матері, ОСОБА_7 приїжджав до них та допомагав доглядати за матір'ю. Після покращення стану здоров'я матері, вона стала проживати то у неї, то у спірній квартирі разом з ОСОБА_7
За її відсутності 06.03.2007 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом про визнання її такою, що втратила право користування жилим приміщенням. 12.03.2007 року суд виніс рішення, яким визнав її такою, що втратила право користування жилим приміщенням: квартирою АДРЕСА_1
Про вказане рішення вона дізналась лише в листопаді 2008 року, оскільки до цього часу ОСОБА_7 приховував від неї цей факт.
15.01.2009 року вказане рішення за її заявою було скасовано.
У січні 2007 року ОСОБА_7 захворів і вона перевезла його в будинок своєї матері, де він знаходився до свого одужання, після чого він повернувся до спірної квартири.
У 2007 році вона була змушена їздити в м. Москву на заробітки, а тому не проживала з ОСОБА_7 постійно.
У 2008 році він почав зловживати спиртними напоями, через що між ними виникали сварки і вона деякий час була змушена проживати зі своєю матір'ю.
У кінці січня 2009 року вони посварились та припинили спілкування.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 помер.
Спірною квартирою почав користуватись брат ОСОБА_7 -відповідач ОСОБА_5, пустив у квартиру квартирантів.
У зв'язку з тим, що квартира є їх спільною власністю з померлим ОСОБА_7, була придбана в період спільного проживання та за спільні кошти з ОСОБА_7, та керуючись ст. 112 ЦК України в редакції 1960 року, ст. 368 ЦК України в редакції 2004 року, ст. 74 СК України, просить суд визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.
Позивач та його представник у судовому засіданні викладені в позові обставини, підстави та вимоги позову підтримали, просили їх задовольнити.
Відповідач та представник відповідача у судовому засіданні заперечували проти позовних вимог у повному обсязі, просили відмовити у його задоволенні за безпідставністю та недоведеністю. Послались також на те, що позивачем пропущений строк позовної давності.
Вислухавши сторони, представників сторін, опитавши свідків, заявлених позивачем -ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, заявлених відповідачем -ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.
Судом встановлено, що 26.11.1994 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, згідно з умовами якого вказана квартира перейшла у власність ОСОБА_7 (а.с.10,20).
ОСОБА_3 та ОСОБА_7 30.12.1995 року зареєстрували шлюб (а.с.14), який був розірваний 14.05.2002 року (а.с.15).
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 помер (а.с.22-24,27).
Спірна квартира, на 1/2 частини якої претендує позивач, придбана 26.11.1994 року, тому до спірних правовідносин слід застосовувати норми законодавства, що діяло на час придбання квартири.
Посилання позивача на ст.74 СК України, ст.368 ЦК України в редакції 2003 року є помилковим, так як норми СК України та ЦК України в редакції 2003 року не розповсюджуються на правовідносини, що виникли до їх прийняття.
Відповідно до ст.112 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року, майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам. Розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність).
У відповідності до ч.2 ст.12 Закону України «Про власність»від 07.02.1991 року № 697-XII, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, громадянин набуває право власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом. Згідно ч.2 ст. 17 цього Закону, майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, є їх спільною частковою власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Розмір частки кожного визначається ступенем його трудової участі.
Посилання позивача на те, що вона з ОСОБА_7 на час придбання квартири перебували у фактичних шлюбних відносинах, проживали однією сім'єю суд до уваги не бере, так як ця обставина не тягне юридичних наслідків щодо спору. Тому суд не приймає до уваги показання свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_14 щодо цих обставин.
Суд не приймає до уваги ствердження позивача про те, що вказана квартира придбана за спільні кошти ОСОБА_3 та ОСОБА_7, внаслідок їх спільної праці, так як ця обставина не підтвердилася в судовому засіданні, доказів цього позивач не представив. Показання свідків, заявлених позивачем на підтвердження вимог позову, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 не приймаються судом до уваги, так як у розумінні ч.2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають буди підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. У даному випадку обставини справи повинні буди підтверджені письмовими доказами, а не показаннями свідків, які є недопустимим доказом зазначених вище обставин. Письмових угод між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 щодо придбання квартири за спільні кошти та щодо часток кожного з них не укладалося, доказів такого суду не представлено.
Показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, суд до уваги не бере, так як вони не підтверджують та не спростовують обставин щодо суті спору.
Інші письмові докази (а.с.7-9,12,13,50,51,100-103) суд не приймає до уваги, так як вони не стосуються спору.
На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_3 не доведеними. Доказів на підтвердження свої вимог позивач суду не представила, всупереч ст.10 ЦПК України.
Суд звертає увагу на те, що позивачем пропущений строк позовної давності. Так, спірна квартира була придбана 26.11.1994 року, а з позовом про визнання права власності на 1/2 частину квартири позивач звернулась лише 14.07.2009 року. Поважних причин пропуску позивачем строку позовної давності в судовому засіданні не встановлено, поновити строк позивач не просив. Посилання позивача на те, що строк позовної давності не пропущений, так як після розірвання шлюбу з ОСОБА_7 вони до січня 2009 року фактично продовжували проживати сім'єю, та крім того, про порушення своїх прав вона дізналась після того, як їй стало відомо, що її визнано такою, що втратила право користування квартирою, є безпідставними. Згідно ст.71 ЦК УРСР, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Позивач про те, що спірна квартира оформлена на ОСОБА_7 знала з часу укладення договору купівлі-продажу, у судовому засіданні пояснила, що проти такого вона не заперечувала, так як вважала, що квартира оформлялась на главу сім'ї. У відповідності до ст.75 ЦК УРСР, позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін. Згідно ч.1 ст.80 ЦК УРСР, закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відмову в позові ОСОБА_3 в повному обсязі.
У відповідності до ст.88 ЦПК України, з позивача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 38 грн. 57 коп., з такого розрахунку. Згідно довідки КП «НМБТІ»№ 7124 від 14.09.2009 року вартість квартири АДРЕСА_1 з урахуванням діючих коефіцієнтів станом на 26.08.2009 року складає 21215 грн. 00 коп. (а.с.20). Вартість 1/2 частина вказаної квартири складає 10607 грн. 50 коп. (21215 грн. 00 коп. : 2 = 10607 грн. 50 коп.). 1% від 10607 грн. 50 коп. = 106 грн. 70 коп., який позивач повинна була сплатити при зверненні до суду. При подачі позову позивач сплатила державне мито в меншому розмірі -67 грн. 50 коп. (а.с.1). Тому з позивача на користь держави слід стягнути недоплачену суму судового збору 38 грн. 57 коп. (106 грн. 70 коп. -67 грн. 50 коп. = 38 грн. 57 коп.).
Керуючись ст.ст.10,11,60,88,209,212-215,218 ЦПК України, ст.ст. ст.ст. 71,75,80,112 ЦК УРСР, ст.ст. 12,17 Закону України «Про власність»від 07.02.1991 року № 697-XII, -
У задоволенні позову ОСОБА_3 -відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 38 грн. 57 коп.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: В. В. Рибакова