2/205/587/2012 р.
205/1363/2012 р.
06.06.2012 Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Шепеля К.А.,
з участю секретаря Бондар С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жмеринка цивільну справу за позовом Військової частини А0822 (м. Ужгород) до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої державі, -
представник позивача в позовній заяві вказав, що наказом командира військової частини А1556 від 07 серпня 2006 р. за №469 про притягнення до матеріальної відповідальності посадових осіб речової служби з'єднання було встановлено, що у 2004 р. в порушення вимог "Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних сил України та інших військових формувань у мирний час" та "Забезпечення спорядженням, постільними речами та предметами індивідуального захисту військовослужбовців Збройних сил України та інших військових формувань (інвентарне майно)", затвердженого постановою КМУ №1444 від 28 жовтня 2004 р., колишнім військовослужбовцем військової частини А0822 старшим лейтенантом ОСОБА_1 було видано понад встановлені строки використання раніше на 1 рік 164 шт. ковдр байкових на загальну суму 683,88 грн., що призвело до незаконного витрачання майна військової частини А0822. Крім цього, як видно з наказу командира військової частини А0822 про втрату майна та покарання винних від 17 квітня 2006 р. №105, відповідачем було виписано накладні на видачу речового майна на суму 259,67 грн., чим було завдано матеріальну шкоду державі. Представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 943 грн. 55 коп., як шкоду завдану державі неправомірними діями. У зв'язку з тим, що з часу настання та виявлення шкоди пройшло більше трьох років, представник позивача також просить поновити строки позовної давності, посилаючись на направлення у 2008 р. запиту до Вінницького обласного військового комісаріату з приводу відповідача; направленні відповідачу у 2009 р. вимоги про необхідність сплати зазначеної суми та залишення аналогічного позову Жмеринським міськрайонним судом без розгляду.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. В позовній заяві позовні вимоги підтримав повністю та просив розглянути справу без його участі.
Відповідач ні в попереднє, ні в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, про що свідчать його підписи в отриманні судових повісток (а.с. 31,34). Від нього надійшла заява про застосування строків позовної давності та заперечення проти позову. В поданих запереченнях відповідач просить застосувати строк позовної давності і відмовити в позові.
Згідно ч.4 ст.169 ЦПК України, якщо немає відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних в ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Відповідно до ч.1 ст.224 цього ж Кодексу у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача, та згідно до ст.169 ЦПК України винести заочне рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до такого.
Як видно з матеріалів справи, наказом командира військової частини А0822 про втрату майна та покарання винних від 17 квітня 2006 р. №105 начальнику фінансової служби в/ч А0822 наказано утримати з грошового забезпечення відповідача, яким безпосередньо виписувались накладні на видачу речового майна та складались довідки розрахунки, внаслідок чого нанесено збиток державі в сумі 259,67 грн. (а.с.6).
Згідно копії витягу з наказу командира військової частини А1556 від 07 серпня 2006 р. за №469 про притягнення до матеріальної відповідальності посадових осіб речової служби з'єднання, наказано притягнути до матеріальної відповідальності начальника речової служби військової частини А0822, старшого лейтенанта ОСОБА_1 на суму 683,88 грн. (а.с.8).
Відповідно до копії витягу з наказу командира військової частини А0822 від 18 травня 2006 р. №129, відповідача було виключено з особового складу частини (а.с.9).
Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ч.5 ст. 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Як видно з матеріалів справи, з моменту вчинення та виявлення неправомірних дій відповідача пройшло більше трьох років. Серед зазначених позивачем причин пропуску строку позовної давності жодна не є поважною. Слід зазначити, що строк позовної давності в даному випадку не переривався, не зупинявся з причин, передбачених ст.ст. 263, 264 ЦК України. Крім цього, відповідно до ч.1 ст. 265 ЦК України залишення позову без розгляду також не зупиняє перебігу позовної давності.
Згідно ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.
Згідно ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 15 травня 2012 р. позивача було звільнено від сплати судового збору, проте оскільки рішення винесено на користь відповідача, судові витрати повинні компенсуватись за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 209, 212, 213, 214, 215, 224, 225, 226 ЦПК України, на підставі ст.ст. 256, 257, 263, 264, 267 ЦК України, ст.. 88 ЦПК України, суд, -
в задоволенні позову військової частини А0822 (м. Ужгород) до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої державі відмовити.
Судовий збір в сумі 214 (двісті чотирнадцять) грн.60 коп. віднести на рахунок держави.
На рішення може бути подана апеляція до Апеляційного суду Вінницької області на протязі 10 днів з дня отримання його копії через Жмеринський міськрайонний суд.
Головуючий К.Шепель