Справа №: 22-ц/0190/3948/2012Головуючий суду першої інстанції:Діденко Д.О.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Адаменко О. Г.
"06" червня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіАдаменко О.Г.
СуддівКірюхіної М.А. Руснак А.П.
При секретаріГуляєвій Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» та його філії - Кримського республіканського управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про індексацію вкладу, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 29 березня 2012 року,
23 лютого 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просив зобов'язати їх здійснити перерахунок його вкладу і виплатити цей вклад в сумі 817506,5 грн., а також неустойку в сумі 24525,19 грн.
Вимоги обґрунтовані тим, що його вклад на рахунку НОМЕР_1 відкритому у в Кримському Республіканському Управлінні ПАТ «Державний ощадний банк України», в сумі 10200 карбованців, внесений 20 березня 1991 року, не був своєчасно проіндексований відповідно до Указу Президента України № 698 від 24 листопада 1994 року.
Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 29 березня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить це рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права.
Зокрема, зазначає, що суд безпідставно застосував до спірних правовідносин Закон України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» замість Указу Президента України № 698 від 24.11.1994 року.
У письмових запереченнях представник ПАТ «Державний ощадний банк України» просить апеляційну скаргу відхилити і залишити рішення без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_6, суд виходив з того, що правовідносини між ним і ПАТ «Ощадбанк» з приводу повернення вкладу, внесеного в установу Ощадного банку України 20 березня 1991 року, регулюються Законом України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України». Отже, позивач має право на отримання цього вкладу лише в порядку, встановленому цим Законом.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи і вимогам закону.
Під час розгляду справи суд встановив, що у Кримському регіональному управлінні ПАТ «Державний Ощадний банк України» на ім'я ОСОБА_6 існує рахунок НОМЕР_1, залишок на якому станом на 01.01.2012 року становить 3,30 грн.
На цей рахунок позивачем 20 березня 1991 року було зроблено внесок в сумі 10200 карбованців.
Указом Президента України «Про компенсацію громадянам України втрат від знецінення грошових заощаджень в установах Ощадного банку України та Укрдержстраху» № 698/94 від 24.11.1994 року було постановлено провести індексацію грошових заощаджень громадян України в установах Ощадного банку України і колишнього Укрдержстраху за всіма видами вкладів, договорів довгострокового страхування, виходячи відповідно з їх залишку, суми сплачених страхових платежів на 2 січня 1992 року, шляхом їх збільшення відповідно до індексу зростання споживчих цін у 1992 - 1993 роках - у 2200 разів і видати на суму індексації сертифікати номінальною вартістю, кратною 1 мільйону карбованців, які обертаються вільно і використовуються для приватизації державного майна. Строк дії сертифікатів було встановлено до 1 липня 1997 року.
Збільшення суми вкладів на суму індексації даним нормативним актом не передбачалось.
Натомість, Законом України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» № 537/96-ВР від 21.11.1996 року було встановлено зобов'язання держави перед громадянами України, які внаслідок знецінення втратили грошові заощадження, поміщені в період до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери, придбані в установах Ощадного банку СРСР, що діяли на території України: облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, облігації Державної внутрішньої виграшної позики 1982 року, державні казначейські зобов'язання СРСР, сертифікати Ощадного банку СРСР.
Відповідно до ст. 2 цього Закону держава зобов'язується забезпечити збереження та відновлення реальної вартості заощаджень громадян і гарантує їх компенсацію у встановленому порядку.
Статтею 3 зазначеного Закону передбачено, що заощадження громадян, зазначені у частині першій статті 1 цього Закону, відновлюються у співвідношенні 1 карбованець заощаджень на 1,05 гривні за станом на 1 жовтня 1996 року.
Оскільки проведення індексації вкладів громадян і видача громадянам компенсаційних сертифікатів відповідно до вимог Указу Президента України № 698/94 від 24.11.1994 року не вплинула на залишки коштів по рахункам вкладників, позивач має право на компенсацію свого вкладу відповідно до вимог Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України».
За таких обставин суд правомірно відмовив у задоволенні вимог позивача про індексацію вкладу.
З огляду на зазначене, відповідно до частини 1 ст. 308 ЦПК України, колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без мін, як таке, що ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 29 березня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Судді: