Справа № 2-3760/11
Провадження № 2/426/1632/2012
04.05.2012 року Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого суддіРибакової В.В.
при секретарі Затуливітер Н.В.
за участю позивача ОСОБА_3, представника позивача ОСОБА_4, представника відповідача Кукліної-Піскунової Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нікополя цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства „Нікопольський хлібокомбінат " про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, за час затримки виконання рішення суду, проходження медогляду та відсторонення від роботи, за час затримки розрахунку, моральної шкоди, стягнення коштів, -
Позивач 20.06.2011 року звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства „Нікопольський хлібокомбінат ", яким остаточно просила: скасувати наказ № 383-к від 03.06.2011 року, поновити її на роботі; стягнути з відповідача на свою користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 29916,28 грн.; за час затримки виконання рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 27.12.2010 року, за час проходження медогляду та за час відсторонення її від роботи з 07.05.2011 року по 10.05.2011 року -10926,00 грн.; середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 03.06.2011 року по день ухвалення рішення -29916,28 грн.; моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн.; стягнути компенсацію за невикористану відпустку за період з 27.12.2010 року по 27.04.2011 року в розмірі 644,58 грн., та судові витрати. Свої вимоги мотивує наступним.
Вона працювала у відповідача з 1995 року, з 2006 року - на посаді змінного інженера-технолога. У 2008 році на підприємстві була створена Незалежна профспілка ВАТ «НХК»і її було обрано головою цієї профспілки та членом міського профспілкового комітету Нікопольської міської організації Всеукраїнської профспілки працівників науки, виробництва та фінансів. У 2009 році її було звільнено з роботи, однак рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 27.12.2010 року її було поновлено на роботі. Процедура поновлення її на роботі відділом ДВС з незалежних від неї причин затягнулася на три з половиною місці. 14.04.2011 року вона письмово звернулася до голови правління ВАТ «НХК»з пропозицією добровільно виконати судове рішення щодо поновлення ї на роботі. На це звернення її листом від 21.04.2011 року повідомили про те, що її поновлено на роботі, але вона не з'являється та просили повідомити про причини прогулу. Тому 27.04.2011 року вона прийшла на підприємство, де у відділі кадрів її ознайомили з наказом № 210 від 27.04 2011 року про проходження медичного огляду з 27.04.2011 року по 06.05.2011 року. 07.05.2011 року після проходження медичного огляду вона вийшла на роботу в свою зміну на 07.00 год., але охоронці її не пропустили, пояснивши тим, що вона повинна вийти на роботу о 19.00 год. Така ж ситуація повторилася і на наступний день. 10.05.2011 року з цього приводу вона звернулася з письмовою заявою до відділу ДВС, де їй порадили вийти на роботу в іншу зміну, а потім вирішувати це питання. Тому 11.05.2011 року вона вийшла на роботу в іншу зміну, в цей же день вона отримала графік роботи. 03.06.2011 року її ознайомили з наказом № 383-к від 03.06.2011 року про її звільнення у зв'язку з прогулом без поважних причин за п.4 ст.40 КЗпП України.
Вважає звільнення незаконним, виходячи з такого. 07.05.2011 та 08.05.2011 року її не пропустили на територію підприємства, що змусило її 10.05.2011 року звертатися до відділу ДВС, а звільнення за п.4 ст.40 КЗпП України передбачає прогул без поважної причини. Також звільнення здійснене без попередньої згоди профкому підприємства та міського й обласного комітетів профспілки. Роботодавець звернувся з поданням до міського комітету профспілки, але не дочекавшись відповіді розірвав з нею трудовий договір. 09.06.2011 року міський комітет профспілки не дав згоди на розірвання з нею трудового договору, про що повідомив роботодавця листом від 11.06.2011 року.
Тому вважає, що відповідач повинен поновити її на роботі та виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Також посилається на те, що роботодавець повністю не розрахувався з нею у день звільнення. Так, відповідач, з 27.12.2010 року по 10.05.2011 року затримав виконання рішення апеляційного суду Дніпропетровської області щодо поновлення її на роботі, а тому вважає, що відповідач повинен був нарахувати та виплатити їй в день звільнення за цей період середній заробіток. На цей період припадає проходження нею медичного огляду з 27.04.2011 року по 06.05.2011 року, а тому відповідач повинен був в день звільнення виплатити їй середній заробіток за цей період, чого не було зроблено. Також вважає, що відповідач повинен був виплатити їй середній заробіток за час відсторонення її від роботи за період з 07.05.2011 року по 10.05.2011 року. Тому просить стягнути з відповідача на свою користь за час затримки розрахунку при звільненні 29916,28 грн.
Також посилається на те, що відповідач не виплатив їй компенсацію за невикористану відпустку за період з 27.12.2010 року по 27.04.2011 року в розмірі 644,58 грн. Тому просить стягнути з відповідача вказану суму.
Зазначила, що незаконним звільненням їй завдано моральної шкоди, яка виразилася у значних моральних стражданнях. Вона є матір'ю дитини інваліда. Втративши роботу, вона втратила заробіток і можливість ефективно лікувати дитину. Змінився її звичайний спосіб життя. Вона позбавилась можливості здійснювати повноваження профспілкового керівника. Крім того, відповідач повторно незаконно звільнив її з роботи. Моральну шкоду вона оцінила у 50000,00 грн.
У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, просили задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні повністю. Вважає, що звільнення позивача було здійснено правомірно, при звільненні з нею проведений повний розрахунок. Зазначила, що роботодавець не перешкоджав позивачу у поновленні на роботі на підставі рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 27.12.2010 року, вона на підприємство не зверталась з цього приводу, а звернулася до відділу ДВС, який і виконував рішення суду. До відповідача ніяких заходів щодо перешкод у поновленні позивача на роботі не застосовувалось.
Суд, вислухавши позивача, її представника, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, прийшов до наступного.
Судом встановлено, що позивач знаходилася в трудових відносинах з відповідачем з 22.12.1995 року і на день звільнення займала посаду змінного інженера-технолога хлібного цеха (а.с.5,6,123).
Наказом № 383-к від 03.06.2011 року ОСОБА_3 було звільнено 03.06.2011 року у зв'язку з прогулом без поважних причин за п.4 ст.40 КЗпП України. Як зазначено в наказі, у зв'язку з відсутністю ОСОБА_3 на робочому місці з 07.05.2011 року на 08.05.2011 року та 10.05.2011 року. Підставами вказані: доповідна записка старшого контролера КПП ОСОБА_6 від 07.05.2011 року, доповідна записка старшого контролера КПП ОСОБА_7 від 07.05.2011 року, доповідна записка пекаря-майстра 6 розряду хлібного цеху ОСОБА_8 від 07.05.2011 року, доповідна записка контролера КПП ОСОБА_9 від 10.05.2011 року, пояснювальна записка змінного інженера-технолога ОСОБА_3 від 12.05.2011 року (а.с.15). З зазначеним наказом позивач була ознайомлена 03.06.2011 року, про що свідчить її особистий підпис, та що не оспорювалося в судовому засіданні.
Судом встановлено, що позивача було звільнено з порушенням діючого трудового законодавства. Так, позивач була обрана головою Незалежної профспілки ВАТ «Нікопольський хлібокомбінат». Також позивач є членом міського профспілкового комітету Нікопольської міської організації Всеукраїнської профспілки працівників науки, виробництва та фінансів. Про що відповідачу було відомо, та що не оспорювалося в судовому засіданні.
Відповідач звернувся з поданням від 27.05.2011 року за № 488 до міського профспілкового комітету Нікопольської міської організації Всеукраїнської профспілки працівників науки, виробництва та фінансів про дачу згоди на звільнення позивача за п.4 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку з прогулом без поважної причини з 07.05.2011 року на 08.05.2011 року та 10.05.2011 року (а.с.16).
11.06.2011 року, розглянувши подання від 27.05.2011 року, яке надійшло 08.06.2011 року (а.с.16,17,100,101), Нікопольська міська організація Всеукраїнської профспілки працівників науки, виробництва та фінансів не дала згоди на звільнення позивача, мотивуючи відмову тим, що звільнення за п.4 ст. 40 КЗпП України допускається за прогул без поважної причини, чого у випадку позивача не було. Крім того, зазначили, що позивач обіймає виборну посаду голови Незалежної профспілки ВАТ «НХК», а тому звільнення позивача з роботи суперечить ч.1 ст.252 КЗпП України, зазначеною нормою працівникам, обраним до складу виборних профспілкових органів гарантується можливість для здійснення їх повноважень. Тому у разі звільнення голова Незалежної профспілки ВАТ «НХК»ОСОБА_3 фактично позбавляється цих гарантій. Зазначена відповідь на подання була отримана відповідачем 16.06.2011 року.
Не дочекавшись відповіді на подання, відповідач 03.06.2011 року звільнив позивача з роботи за п.4 ст.40 КЗпП України.
До Незалежної профспілки ВАТ «Нікопольський хлібокомбінат», обкому профспілки з поданням на дачу згоди на звільнення позивача відповідач не звертався, що підтвердилося в судовому засіданні поясненнями сторін.
З викладеного вбачається, що позивача було звільнено з порушенням ст.ст.43, 252 КУпП України.
Враховуючи те, що позивача було звільнено з роботи з порушенням трудового законодавства, суд вважає за необхідне позов в частині скасування наказу № 383-к від 03.06.2011 року, поновлення позивача на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити у відповідності до ч.ч.1,2 ст. 235 КЗпП України.
При визначені суми середнього заробітку ОСОБА_3 за 11 повних місяців вимушеного прогулу з 04.06.2011 року по 04.05.2012 року, суд виходив з такого розрахунку. Середньоденний заробіток ОСОБА_3, згідно наданої відповідачем довідки (а.с.115), складає 111,62 грн. Середньомісячна заробітна плата визначена таким чином: 111,62 грн.(середньоденний заробіток) х 22,5 (середньомісячне число робочих днів у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100) = 2511,45 грн. (середньомісячна заробітна плата позивача). 2511,45 грн. х 11 (повні місяці вимушеного прогулу з 04.06.2011 року по 04.05.2012 року) = 27625,95 грн. (середній заробіток за час вимушеного прогулу).
Також у відповідності до ст. 237-1 КЗпП України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача моральна шкода, яку позивач зазнала від незаконного звільнення. Позивач є матір'ю дитини інваліда. Втративши роботу, вона втратила заробіток і можливість належним чином лікувати дитину, що приводило до значних моральних страждань. Змінився її звичайний спосіб життя. Вона позбавилась можливості здійснювати повноваження профспілкового керівника. Однак на думку суду розмір моральної шкоди, визначений позивачем у 50000,00 є завищеним. Суд вважає достатнім у відшкодування моральної шкоди стягнути з відповідача на користь позивача 1000,00 грн.
В інших вимогах позивачу слід відмовити, виходячи з такого.
03.06.2011 року позивач була ознайомлена з нарахованими сумами, що належать їй при звільнені, що не оспорювалося нею в судовому засіданні та підтвердилося матеріалами справи (а.с.114 на звороті). В цей же день з нею був проведений розрахунок у відповідності до нарахованих сум в розмірі 3037,75 грн. , що також підтвердилося в судовому засіданні поясненнями позивача.
Згідно довідки від 19.01.2012 року (а.с.71,72), виданої на підставі табеля обліку робочого часу ОСОБА_3, 03.06.2011 року при звільненні їй були нараховані наступні виплати: оплата згідно окладу -203,33 грн., оплата нічних часів -40,13 грн., оплата компенсації за невикористану відпустку -3509,38 грн., повернення коп. з попереднього місяця -0,20 грн. Обов'язкові утримання із суми нарахованої зарплати: податок на доходи фізичних осіб -542,66 грн., єдиний соціальний внесок -135,10 грн., профспілкові внески - 37,53 грн. До виплати -3037,75 грн.
Згідно довідки від 19.01.2012 року, виданої на підставі табеля обліку робочого часу, позивачу за травень місяці 2011 року були нараховані такі виплати: оплата згідно окладу -1337,70 грн., оплата нічних часів -337,10 грн., оплата недільних годин -90,96 грн. Обов'язкові утримання із суми нарахованої зарплати: податок на доходи фізичних осіб -255,33 грн., єдиний соціальний внесок -63,57 грн., профспілкові внески -17,66 грн., утримання коп. -0,20 грн. До виплати -1429,00 грн. (а.с.73,74).
Враховуючи викладене, суд вважає, що з позивачем при звільненні роботодавець провів повний розрахунок.
Посилання позивача на те, що при звільненні відповідач повинен був виплатити їй середній заробіток за час проходження медичного огляду, на думку суду, є безпідставними. Наказом № 210 від 27.04.2011 року було вирішено про проведення обов'язкового медичного огляду у квітні 2011 року з 27.04.2011 року по 06.05.2011 року. Згідно наказу № 291-К від 27.04.2011 року (а.с.76), ОСОБА_3 було відсторонено від роботи з 27.04.2011 року у зв'язку з не пройденим своєчасно та простроченим медичним оглядом. Підставою вказано: санітарні правила для підприємств хлібопекарної промисловості. Заробітна плата у разі відсторонення працівника від роботи за період відсторонення не зберігається. Зазначений наказ не скасований та не оскаржувався позивачем. Тому у задоволенні цих вимог слід відмовити.
Не підлягає задоволенню, на думку суду, і вимоги позивача щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час відсторонення від роботи за період з 07.05.2011 року по 10.05.2011 року, так як згідно матеріалів справи, наказів щодо відсторонення позивача від роботи у вказаний період роботодавцем не виносилося. Позивач всупереч встановленого графіку роботи не виходила до свого робочого місця, що підтверджується її пояснювальною запискою та доповідними записками старшого контролера КПП ОСОБА_6, старшого контролера КПП ОСОБА_7, пекаря-майстра 6 розряду хлібного цеху ОСОБА_8, контролера КПП ОСОБА_9 (а.с.85-89). Те, що позивач до поновлення її на роботі працювала в інші зміни, не є поважною причиною невиходу її на роботу в зміни у відповідності до встановленого графіку, з яким вона була ознайомлена 06.05.2011 року, але від підпису відмовилася, що підтвердилося в судовому засіданні матеріалами справи (а.с.78-82). Доказів протилежного позивачем суду не пред'явлено.
Не доведено позивачем обставин та вимог позову щодо затримки відповідачем у її поновленні на роботі на підставі рішення апеляційної інстанції від 27.12.2010 року. Доказів такого суду, позивачем, всупереч ст. 10 ЦПК України суду не надано.
З пояснень позивача та матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 звернулася до відділу ДВС з заявою від 28.12.2010 року про прийняття на виконання виконавчого листа щодо поновлення її на роботі. Як пояснили позивач та її представник, у ході виконання виконавчого документу, зверталися за додатковим рішенням до апеляційної інстанції, яке було винесено 21.03.2011 року (а.с.98). Після чого державний виконавець повідомив позивача, щоб вона ще чекала. Зі скаргами на дії державного виконавця позивач не зверталася.
У матеріалах справи наявний лист позивача від 14.04.2011 року адресований відповідачу з пропозицією виконати рішення суду апеляційної інстанції про поновлення її на роботі, який був отриманий відповідачем, згідно поштового повідомлення, 18.04.2011 року (а.с.10). З матеріалів справи вбачається, що наказом відповідача від 28.12.2010 року ОСОБА_3 була поновлена на роботі на підставі рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 27.12.2010 року, з яким позивач була ознайомлена 27.04.2011 року (а.с.7,8,75).
Тому у задоволенні вимог позову щодо стягнення з відповідача за затримку виконання рішення суду слід відмовити.
На підставі викладеного, суд прийшов до висновку про відмову в позові і в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку в день звільнення, так як судом не встановлено, що суми які просить стягнути позивач з відповідача належали їй до виплати при звільненні.
У відповідності до ст.88 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 383 грн. 55 коп. (276,25 грн. щодо вимог майнового характеру + 107,30 щодо вимог немайнового характеру = 383 грн. 55 коп.).
Керуючись ст.ст. 10,11,15,60,88,209,212-215,218 ЦПК України, ст.ст. 43,221,231-233,235,237-1 КЗпП України, -
Позов ОСОБА_3 -задовольнити частково.
Скасувати наказ № 383-к від 03.06.2011 року про звільнення ОСОБА_3 за прогул без поважних причин за п.4 ст.40 КЗпП України.
Поновити ОСОБА_3 на роботі на посаді змінного інженера-технолога хлібного цеха Публічного акціонерного товариства „Нікопольський хлібокомбінат " з 03 червня 2011 року.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Нікопольський хлібокомбінат " на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 27625 грн. 95 коп. (двадцять сім тисяч шістсот двадцять п'ять грн. 95 коп.), у відшкодування моральної шкоди 1000 грн. (одну тисячу гривень), а всього 28625 грн. 95 коп. (двадцять вісім тисяч шістсот двадцять п'ять грн. 95 коп.).
В іншому відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Нікопольський хлібокомбінат " на користь держави судовий збір у розмірі 383 грн. 55 коп.
Рішення в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства „Нікопольський хлібокомбінат " на користь ОСОБА_3 заробітної плати за один місяць в розмірі 2511 грн. 45 коп. (дві тисячі п'ятсот одинадцять грн. 45 коп.) та поновлення її на роботі підлягає негайному виконанню.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: В. В. Рибакова