Справа №: 22-ц/0190/3099/2012Головуючий суду першої інстанції:Шустова І.П.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Летягіна О. В.
"31" травня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді Летягіної О.В.
СуддівІващенко В.В. Білоусової В.В.
При секретаріКутелія Я.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Алуштинської міської ради, Виконкому Алуштинської міської ради, треті особи: нотаріус ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, Алуштинська ЦМЛ, Відділення громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Алуштинського МВ ГУ МВС України в АР Крим, про визнання свідоцтва про право власності на домоволодіння, державного акту про право власності на земельну ділянку, договорів дарування земельної ділянки та домоволодіння недійсними, визнання рішення Алуштинської міської ради № 2-2878 від 24.12.2003 року незаконним, зняття з реєстрації, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 21 лютого 2012 року,
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.
Вимоги мотивує тим, що він є власником земельної ділянки і домоволодіння АДРЕСА_2. Відповідач ОСОБА_7 самовільно зайняв земельну ділянку по АДРЕСА_1 що межує з його земельною ділянкою, на якій розпочав будівництво, порушуючи його право власності.
У 2011 році йому стало відомо, що свідоцтво про право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 видане ОСОБА_12 підроблене.
У її свідоцтві про право власності на будинок вказано, що воно видане на підставі рішення Алуштинського міськвиконкому № 714 від 1984 року, проте це рішення не має ніякого відношення до передачі у власність ОСОБА_12 нерухомого майна.
ОСОБА_12 не мала правових підстав на отримання у власність будинку АДРЕСА_1 Виходячи з вищевказаного вважає, що державний акт на земельну ділянку також був виданий незаконно, що також потягнуло незаконність укладеного договору дарування нерухомого майна від 25.01.2005 року. Оскільки ОСОБА_7 зареєструвався у цьому домоволодінні, також вважає його реєстрацію незаконною.
Просить визнати свідоцтво про право приватної власності на домоволодіння АДРЕСА_1 від 17.04.1984 року видане ОСОБА_12 незаконним і таким, що не має юридичної сили; визнати рішення Алуштинської міської ради № 2-2878 від 24.12.2003 року про надання ОСОБА_12 у власність земельної ділянки незаконним і відмінити; визнати Державний акт про право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 № 231 від 29.10.2004 року серії КМ № 118949 незаконним; визнати договір дарування домоволодіння (реєстровий № 120 від 25.01.2005 року) та договір дарування земельної ділянки (реєстр № 120 від 25.01.2005 року) незаконними ; визнати реєстрацію ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1, незаконною, зняти його з реєстрації.
Рішенням Алуштинського міського суду АР Крим від 21 лютого 2012 року позов залишено без задоволення.
Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_13 подав апеляційну скаргу, в якій просять рішення скасувати, та ухвалити нове рішення, про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що при вирішенні спору, судом не враховано, що свідоцтво про право власності на спірне домоволодіння є незаконним.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості заявлених позовних вимог.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів з наступних підстав.
Судом було встановлено, що позивачу ОСОБА_14 на підставі договорів дарування від 15.12.2005 року належить будинок АДРЕСА_2 та земельна ділянка, розміром 0,0519 га за цією ж адресою, для обслуговування жилого будинку (а.с.8.9),
Судом було встановлено, що домоволодіння АДРЕСА_2 межує з домоволодінням АДРЕСА_1
З матеріалів справи слідує, що 17.04.1984 року ОСОБА_12 видано свідоцтво про право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 (а. с. 11). Державний акт на право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських споруд площею 0,0266 га виданий 25.01.2005 року (а.с.13).
За договорами дарування від 25.01.2005 року домоволодіння АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,0266 га розташована за тією ж адресою належать ОСОБА_7.(а.с.14,15).
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції посилався на те, що доводам позивача вже давалася правова оцінка.
Так з матеріалів справи слідує, що рішенням Алуштинського міського суду АР Крим від 03.07.2002 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_12 до Виконкому Алуштинської міської ради про визнання права власності та скасування рішення виконкому, яке набрало законної сили, було встановлено, що 17.04.1984 року позивачу ОСОБА_12 видано свідоцтво про право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 Судом даний аналіз порядку видачі даного свідоцтва. Та цим рішення дане свідоцтво визнано таким, що має юридичну силу правовстановлюючого документу(а.с.55).
Рішенням Алуштинського міського суду АР Крим від 24.12.2003 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_12 до Алуштинської міської ради АР Крим про право власності на земельну ділянку, яке набрало законної сили 26.01.2004 року, було встановлено, що визнана правова вагомість свідоцтва про право власності ОСОБА_12 на будинок АДРЕСА_1 попереднім рішенням суду і не потребує доказуванню.
Даним рішенням Алуштинського міського суду АР Крим від 24.12.2003 року , зобов'язано Алуштинську міську раду видати ОСОБА_12 державний акт на вищевказану земельну ділянку. При прийнятті рішення перевірена законність та обґрунтованість позову, перевірялися доводи щодо невідповідності норм відступу від меж земельних ділянок. Судом встановлено відсутність порушення норм СНІП ( а.с.57-58).
Також, судом першої інстанції визнані такими що не потребують доказуванню факти встановлені рішенням Алуштинського міського суду АР Крим від 19.05.2005 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_15 до ОСОБА_12 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, що набрало законної сили 16.05.2006 року.
Даним рішенням ОСОБА_15 в позові до ОСОБА_12 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою при домоволодінні № 26 було відмовлено, так як позивачкою не надані докази того, що відповідачкою порушені границі земельного ділянки позивачки ( а.с.59-62).
З положень статті 14 ЦПК України передбачається, що рішення суду, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Ч.3 статті 61 ЦПК України передбачається, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
З вказаного слідує, що не потребують доказування висновки судів у рішеннях, що набрали законної сили, відносно законності видачі свідоцтва про право власності ОСОБА_12 на домоволодіння АДРЕСА_1 17.04.1984 року, визнання законним чи не законним рішення Алуштинської міської ради № 2-2878 від 24.12.2003 року про виділення ОСОБА_12 земельної ділянки та про визнання законності державного акту про право власності на земельну ділянку за вказаною адресою від 29.10.2004 року виданого ОСОБА_12
Колегія суддів погоджується з висновками суду відносно відсутності правових підстав для визнання недійсними договорів дарування будинку та земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 за якими ОСОБА_12 подарувала їх ОСОБА_7, оскільки жодної правової підстави передбаченою законодавством для визнання цих угод недійсними суд не знайшов. Підстав для застосування ст..328,329 ЦК України, на які посилався в обґрунтування своїх доводів позивач, для визнання вказаних договорів недійсними , не встановлено.
Колегія суддів вважає також, що обґрунтовано судом першої інстанції задоволена заява відповідача ОСОБА_7 про застосування строку позовної давності та відмовлено у задоволенні позову ще і з підстав пропуску строку позовної давності для пред'явлення вищевказаних позовних вимог.
З огляду на зазначене, відповідно до частини 1 ст. 308 ЦПК України, колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, як таке, що ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 21 лютого 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Судді: