Справа №: 22-ц/0190/4064/2012Головуючий суду першої інстанції:Злотніков В.Я.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Любобратцева Н. І.
"05" червня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіЛюбобратцевої Н.І.,
СуддівФілатової Є.В., Чистякової Т.І.,
При секретаріОСОБА_5,
за участю позивача ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до державного підприємства «Придніпровська залізниця» про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, відшкодування моральної шкоди,
за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 24 квітня 2012 року,
ОСОБА_6 звернувся з позовом до ДП «Придніпровська залізниця» про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, відшкодування моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем. 01.09.1991 року його було звільнено, проте відповідач при звільненні затримав видачу трудової книжки на 10,5 місяців. Крім того, внаслідок дій відповідача він за тривалий час судових тяжб зазнав душевних страждань, у зв'язку з чим просив стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 10000 грн.
Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 24 квітня 2012 року в задоволенні зазначеного позову ОСОБА_6 відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити по справі нове рішення. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального, оскільки судом необґрунтовано прийнято до уваги доводи представника відповідача.
Заслухавши доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах вимог ст. 303 ЦПК України, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи судом не встановлено, що затримка видачі трудової книжки сталася з вини власника або уповноваженого ним органу, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову про стягнення середнього заробітку за час затримки і моральної шкоди.
Проте з такими висновками місцевого суду повністю погодити не можна в частині мотивів відмови в позові ОСОБА_6
Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 у зв'язку з переїздом на інше місто проживання 29 серпня 1991 р. подав заяву про звільнення. 1 вересня 1991 року він припинив роботу в організації відповідача, проте до 21 липня 1992 р. трудову книжку йому не було повернено, що перешкоджало йому у працевлаштуванні. Рішенням Джанкойського міського суду від 1 квітня 1998 р. на користь ОСОБА_6 стягнуто розрахунок при звільненні в сумі 395 грн.90 коп. (заробітна плата за липень 1991 р -142 грн.55 коп., заробітна плата за серпень 1991 р. - 205 грн.91 коп., компенсація за невикористану щорічну відпустку - 47 грн.44 коп.). В подальшому зазначене судове рішення було скасовано постановою Президії Верховного суду Автономної Республіки Крим від 19 жовтня 1998 р., а справу направлено на новий розгляд (справа 2-129/02, а.с.249-252, 275-276), проте в частині стягнення заробітної плати в сумі 395,90 грн. воно було виконане.
Справа судами розглядалася багаторазово. Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 16 лютого 2004 р., залишеним без змін ухвалою Верховного Суду України від 26 грудня 2006 р., на користь ОСОБА_7 було стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 7 вересня 1992 р. по 1 квітня 1998 р. в сумі 11673 грн.41 коп. (а.с.4).
01 березня 2012 р. ОСОБА_6 звернувся з позовом до суду про стягнення середнього заробітку за час затримки повернення трудової книжки за 10,5 місяців, тобто з 1.09.1991 р. по 15.07.1992 р. в розмірі 1829 грн.41 коп. (174,23 грн. х 10,5 міс.).
Із протоколу № 20 засідання профспілкового комітету СМП-646 Дорбудтресту Придніпровської залізниці від 14 серпня 1992 р. слідує, що трудову книжку ОСОБА_6 за його письмовою заявою від 14 липня 1992 р. було вислано 15.07.1992 р. рекомендованим листом (поштова квитанція № 568 від 15.07.1992 р.) (а.с.39).
Відповідно до вимог ст.ст. 232, 235 КЗпП України в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, працівники могли звертатися до комісії по трудових спорах у тримісячний строк з дня, коли вони дізналися або повинні були дізнатися про порушення свого права, а в справах про звільнення - до районного (міського) народного суду в місячний строк з дня вручення наказу про звільнення. У разі затримки видачі трудової книжки з вини адміністрації працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Обов'язок роботодавця виплатити середній заробіток за весь час затримки видачі трудової книжки по своєї суті є штрафною санкцією за порушення законодавства про працю, а тому на вимоги про його стягнення розповсюджуються строки, встановлені ст. 232 КЗпП України в редакції, що діяла на час існування спірних правовідносин. Позивачем, який отримав свою трудову книжку ще у липні 1992 р., пропущено строк звернення до суду. Вимог про поновлення цього строку, а також доказів про поважність причин такого пропуску, позивач ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надав.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 р. (зі змінами та доповненнями, внесеними постановами № 4 від 01 квітня 1994 р., № 18 від 26 жовтня 1995 р. та № 15 від 25 травня 1998 р.) «Про практику розгляду судами трудових спорів» встановлені статтями 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.
Крім того, правову норму, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди (стаття 237-1 КЗпП України) було введено Законом України від 24 грудня 1999 р. № 1356-Х1V, вона набрала чинності з 13 січня 2000 р., а тому на правовідносини сторін, які виникли у зв'язку із затримкою повернення трудової книжки за період з 1 вересня 1991 р. по липень 1992 р., її дія не поширюється.
За таких обставин оскаржуване рішення суду першої інстанції не можна визнати цілком законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову у задоволенні позову, але з інших підстав.
На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 309, 313, 314 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах,
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково. Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 24 квітня 2012 року скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 до державного підприємства «Придніпровська залізниця» про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, відшкодування моральної шкоди відмовити з інших підстав.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді Любобратцева Н.І.
Філатова Є.В.
Чистякова Т.І