Рішення
07.11.2006 Справа № 2/180
За позовом приватного торгівельно-виробничого підприємства «Картонліспромсервіс», м. Житомир
До відповідача виробничо-комерційного малого підприємства «Данко БДК», м. Ужгород
Про визнання недійсним договору №02 від 17.07.2005р. купівлі-продажу комбайну зернозбирального «Форт шріт Е-517» в комплекті з жаткою та стягнення суми 63000грн., в тому числі 53000грн. збитків та 10000грн. моральної шкоди
Суддя О.Ф. Ремецькі
Представники сторін:
від позивача - Луняк І.В. - директор
від відповідача - Куций Б.Д. - директор
СУТЬ СПОРУ: про визнання недійсним договору №02 від 17.07.2005р. купівлі-продажу комбайну зернозбирального «Форт шріт Е-517» в комплекті з жаткою та стягнення суми 63000грн., в тому числі 53000грн. збитків та 10000грн. моральної шкоди.
В засіданні суду 02.11.2006 року за згодою представників сторін в порядку вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 07.11.2006 року для вивчення судом поданих сторонами додаткових доказів в обґрунтування своїх доводів та заперечень.
Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі по мотивах, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість матеріалами справи. Зокрема, у підставу своїх доводів вказує на неможливість здійснення державної реєстрації та відповідно експлуатації придбаного ним від відповідача комбайну зернозбирального, оскільки на придбаному ним комбайні змінені знаки, що визначають рік його випуску (з 1981р. на 1988р.), що підтверджується експертною довідкою науково-дослідного експертно-криміналістичного центру м. Житомир №631/16. Згідно листа Інспекції державного технічного нагляду м. Житомир №17-06/116 від 19.06.2006р. реєстрація вищевказаного комбайну неможлива саме через зміну року випуску. З цих підстав вважає, що відповідачем при продажі цього комбайну було введено покупця, тобто позивача, в оману, оскільки відповідно до свідоцтва про реєстрацію цієї машини серії АБ №013445, виданого Ужгородською міською інспекцією держтехнагляду 26.08.2005р. та акту прийому-передачі від 29.07.2005р. підтверджувався рік випуску комбайну 1988р. А оскільки рік випуску значною мірою впливає на стан машини, тривалість її роботи та ціну, то за умови таких даних позивач не погодився б на укладення договору купівлі-продажу. Відповідно, вимогу про визнання договору купівлі-продажу недійсним обґрунтовує на підставі статті 230 Цивільного кодексу
Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 07.11.2006 року по справі №2/180
України, тобто такого, що укладений під впливом обману. З цих підстав, та враховуючи те, що кошти за даний комбайн відповідачу не сплачено, просить стягнути з відповідача збитки в однократному розмірі придбаного товару та моральну шкоду в сумі 10000грн., оскільки позивачем було затрачено значно зусиль на транспортування машини до місця призначення, проведення додаткових досліджень та завдано моральних переживань через неможливість здійснення державної реєстрації даного транспортного засобу.
Представник відповідача заперечує проти позовних вимог в повному обсязі та у поданому суду письмовому поясненні на позов вказує на те, що в момент передачі товару від позивача зауважень стосовно його невідповідності не поступало, натомість, суму вартості цього комбайну незважаючи на існування рішення господарського суду Житомирської області від 13.04.2006р. по справі №14/751 та постанови Житомирського апеляційного господарського суду від 06.07.2006р. так і не сплачено. Крім того, в ході розгляду судовими інстанціями вищевказаної справи зауважень від покупця за договором купівлі-продажу з підстав, що зазначені при розгляді даної справи, від позивача не поступало, хоча про їх існування виходячи з матеріалів даної справи на той момент йому вже було відомо. Разом з тим, позивач не повідомляв відповідача про існування таких обставин, що вважає свідченням недобросовісності дій позивача з цього приводу.
Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
Між сторонами, а саме виробничо-комерційним малим підприємством «Данко БДК», м. Ужгород та приватним торгівельно-виробничим підприємством «Картонліспромсервіс», м. Житомир 15.07.2005р. був укладений договір за №02 купівлі-продажу транспортного засобу: комбайну зернозбирального «Форт шріт Е-517» в комплекті з жаткою, бувшим у використанні.
29.07.2005 року сторонами укладено акт прийому-передачі транспортного засобу, де сторони договору погодились щодо відсутності зауважень щодо технічного стану транспортного засобу, ПТВП «Картонліспромсервіс» отримало накладну від 29.07.2005р. №02 на комбайн 1988р. випуску.
Відповідно до вимог статті 334 ЦК України (в редакції 01.01.2004р.) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі майна, якщо інше не передбачено законом або договором.
Матеріали справи свідчать про те, що спірний комбайн було ввезено на територію України 28.07.2005р. (вантажно-митна декларація №002069) та зареєстровано відповідачем у інспекції Держтехнагляду по м. Ужгород 28.07.2005р. з відміткою експерта на заяві про відсутність змін у ідентифікаційних номерах агрегатів.
03.05.2006 висновком експерта експортно-криміналістичного центру, м. Житомир встановлено, що спірний комбайн випущено у 1981р., а не у 1988р., що підтверджується зміною знаків заводського номеру, який визначає рік випуску засобу.
Позовні вимоги позивача обґрунтовані ст. 230 Цивільного кодексу України та ст. 207, п. 2 ст. 208 Господарського кодексу України. Вказані норми передбачають правові наслідки вчинення правочину під впливом обману (норми Цивільного кодексу України) та загальні наслідки визнання правочину недійсним (норми Господарського кодексу України).
Аналізуючи доводи сторін з приводу недійсності оспорюваного правочину, характер їх правовідносин, суд констатує відсутність у відповідача намірів навмисно створити неправильне сприйняття предмету угоди, а саме позивачем та матеріалами
Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 07.11.2006 року по справі №2/180
справи не доведена та обставина, що відповідач знав про те, що відчужений комбайн був не того року виробництва.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 2 постанови від 28.04.1978 р. №3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійними», угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом; у кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною.
Під обманом мається на увазі як активна поведінка сторони правочину, яка проявляється в запереченні обставин, так і пасивна поведінка, яка полягає в тому, що особа замовчує існування істотних обставин. Визначальною ознакою обману є умисні дії сторони правочину. Поряд з цим, необхідною умовою для визнання правочину недійсним є також те, щоб приховувані (шляхом заперечення чи замовчування) обставини могли перешкодити вчиненню правочину, якби інша особа дізналась про їх існування.
Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Водночас, відповідно до статей 32, 33 та 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд, оцінивши зібрані у справі докази, дійшов висновку про відсутність обставин, зазначених в статті 230 Цивільного кодексу України (якою позивач обґрунтовує свої вимоги).
Так, згідно повідомлення Інспекції державного технічного нагляду Держтехнагляд, м. Житомир №17-06/169 від 06.10.06р. позивач 07.09.2005р. вперше звернувся в дану інспекцію з приводу здійснення реєстрації зернозбирального комбайну «Форт шріт Е-517». Інспектором держтехнагляду при огляді ідентифікаційних номерів комбайну було виявлено виправлення в року випуску. Відповідно головним інспектором було рекомендовано власнику провести експертизу ідентифікаційних номерів транспортного засобу незалежними експертами, про що відмічено в акті технічного огляду від 27.09.2005р.
Як свідчать матеріали справи відповідач, у зв'язку з неоплатою позивачем вартості придбаного комбайну 03.03.2006 року звернувся з відповідним позовом до господарського суду Житомирської області. Рішенням господарського суду області від 13.04.2006р. позовні вимоги ВКМПП «Данко БДК» до ПТВП «Картонліспромсервіс» про стягнення вартості комбайну зернозбирального в сумі 53тис.грн. задоволено повністю. З огляду на такі обставини відповідачем, тобто ПТВП «Картонліспромсервіс» 04.06.2006р., тобто вже після отримання ним відповідного висновку експертизи про зміну ідентифікаційних номерів комбайну, було подано апеляційну скаргу на вищезазначене рішення суду від 13.04.06р. Однак, у своїй апеляційній скарзі дана особа жодним чином не згадує про існування таких обставин, відповідно постановою від 06.07.2006р. Житомирський апеляційний господарський
Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 07.11.2006 року по справі №2/180
суд рішення місцевого суду залишив без змін. Дані судові рішення на сьогоднішній день так і не виконані ПТВП «Картонліспромсервіс».
Крім того, з моменту виявлення працівником інспекції виправлень в ідентифікаційному номері комбайну (з 27.09.2005р.) по день звернення з відповідним позовом (03.08.2006р.) ПТВП «Картонліспромсервіс» жодним чином не повідомив відповідача у справі про існування зміни ідентифікаційних номерів транспортного засобу (відсутнє відповідне листування між сторонами з цього приводу) та неможливість здійснити реєстрацію такого засобу.
Основним законодавчим актом, який регулює відносини між покупцями сільськогосподарських машин та їх виробниками, продавцями, виконавцями робіт і послуг з технічного сервісу, встановлює права та обов'язки покупців, визначає механізм реалізації державного захисту покупців, обов'язки та відповідальність виробників, продавців, виконавців робіт, послуг являється Закон України «Про захист прав покупців сільськогосподарських машин» від 05.06.2003р. №900-ІУ. Статтею 9 цього Закону передбачено, що покупці машин, замовники робіт, послуг з технічного сервісу мають право вимагати від виробника, продавця, виконавця, щоб придбані ними машини, виконані роботи, надані послуги відповідали умовам договорів, вимогам нормативно-правових актів. Покупці при виявленні недоліків у машині протягом гарантійного строку в порядку та строки, встановлені законом чи договором, мають право за своїм вибором вимагати від виробника, продавця машин та виконавця робіт і послуг з технічного сервісу повернення машини неналежної якості, повернення коштів, відшкодування збитків і розірвання договору.
В свою чергу статтею 10 цього Закону визначено, що шкода, заподіяна життю, здоров'ю або майну покупця машинами, роботами, послугами, що містять конструктивні, виробничі або інші недоліки, підлягає відшкодуванню в повному обсязі, якщо інше не передбачено законом. Право вимагати відшкодування заподіяної шкоди визнається за кожним потерпілим покупцем незалежно від того, перебував він чи не перебував у договірних відносинах з виробником, виконавцем, продавцем. Таке право зберігається протягом встановленого строку експлуатації. Відповідальність перед покупцем за шкоду, зазначену в частині першій цієї статті, несе сторона, яка її заподіяла.
За наявності у роботах, послугах істотних відступів від умов договору або інших істотних недоліків покупці мають право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Якщо істотні відступи від умов договору або інші істотні недоліки було виявлено в роботі, послузі, виконаній з використанням запасних частин, вузлів, агрегатів, матеріалів покупця, покупці мають право вимагати за своїм вибором або виконання її з запасних частин, вузлів, агрегатів, матеріалів виконавця, або розірвання договору і відшкодування збитків. Зазначені у цій частині вимоги можуть бути пред'явлені покупцями протягом строків, передбачених нормативно-правовими актами чи умовами договору.
Пунктом 6 статті 11 цього Закону визначено, що про порушення умов договору та інші недоліки в роботі, послузі, що не могли бути виявлені при звичайному способі її прийняття, покупець зобов'язаний повідомити виконавцеві, в даному випадку продавцеві, не пізніше трьох діб після їх виявлення.
Натомість позивачем, в порушення вимог даного Закону не повідомлено відповідача в трьохденний строк після їх виявлення про існування такого недоліку, як зміна ідентифікаційних номерів комбайну ні після 27.09.2005р. (день огляду засобу працівниками Інспекції Держтехнагляду), ні після 03.05.2006р. (день складання висновку експерта).
Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 07.11.2006 року по справі №2/180
Водночас, Правилами державної реєстрації та обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, затвердженими наказом Міністерства аграрної політики України від 11.06.2004р. №221, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 23 червня 2004 р. за №772/9371, пунктом 2.10 визначено, що при реєстрації (перереєстрації) або знятті з обліку, щорічному технічному огляді машин вони підлягають обов'язковому технічному огляду з метою перевірки відповідності ідентифікаційних номерів машин, вузлів, агрегатів, про що робиться службова відмітка в реєстраційних документах.
Відповідачем при відчуженні комбайну було здійснено у визначеному законодавством порядку реєстрацію даного транспортного засобу (свідоцтво про реєстрацію машини серії АБ №018445 від 26.08.2005р.) та при здійсненні працівником Інспекції Держтехнагляду по м. Ужгород технічного огляду такого засобу проведено його перевірку відповідності ідентифікаційних номерів машини, про що зроблена службова відмітка в реєстраційних документах.
Вищевикладене дає підстави вважати, що відповідачем з метою продажу комбайну було здійснено всі визначені законодавством вимоги щодо реєстрації транспортного засобу. Зміни ідентифікаційних номерів при його відчуженні не було виявлено. Під обманом, за яким за твердженням позивача укладено оспорювану угоду, слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації, що уклала угоду, шляхом повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мають істотне значення для угоди. Натомість, матеріалами справи не встановлено повідомлення відповідачем відомостей щодо комбайну, які не відповідають дійсності, або замовчування ним обставин, що мають істотне значення для угоди. Відповідно, твердження позивача про укладення оспорюваної угоди внаслідок обману є необґрунтованими.
Посилання позивача в якості своїх обґрунтувань на висновок спеціаліста експертно-криміналістичного центру м. Житомир №631/16 від 03.05.2006р. є безпідставним. Даний висновок спеціаліста за своєю природою, в силу Положення про порядок проведення судової експертизи є лише висновком спеціаліста, при відсутності підтвердження обставин зміни ідентифікаційних номерів, не є належним доказом в розумінні ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, а таким доказом згідно ст. 41 ГПК України може бути лише судова експертиза, оскільки вказаний висновок не може замінити висновок експерта.
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що відшкодування збитків можливе тільки внаслідок наявності в діях чи бездіяльності особи складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків та причинний зв'язок між порушенням права та збитками. Натомість, позивачем не доведено факту заподіяння йому збитків внаслідок укладення угоди під випливом обману.
За таких обставин, позовні вимоги задоволенню не підлягають в повному обсязі.
В порядку статті 85 Господарського процесуального кодексу України за згодою сторін 07.11.2006р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, яке оформлене відповідно до статті 84 ГПК України та підписано 14.11.2006р.
Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 07.11.2006 року по справі №2/180
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України,
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
2. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.Ф. Ремецькі