ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
24 травня 2012 р. № 2а-1862/12/1370
14 год. 12 хв.
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Качур Р.П.,
за участю секретаря судового засідання - Подібки М. З.
представника позивача Іваницької Р. І., представника відповідача Білецької О. О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом малого підприємства «Руно»до Державної податкової інспекції у Мостиському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення -рішення, -
2 березня 2012 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява малого підприємства «Руно»до Державної податкової інспекції у Мостиському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення -рішення № 0000742321 від 22.12.2011 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення -рішення прийнято з порушенням норм законодавства, оскільки правильність сплати податку на додану вартість підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно безтоварності господарських операцій із контрагентом ПП «Діан»є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. На підтвердження розміру податкового кредиту з податку на додану вартість позивачем під час проведення перевірки були надані всі первинні документи, які відповідачем не були взяті до уваги. Відтак позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення -рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.
Позиція відповідача викладена в запереченні проти позову № 1073/9/10 від 11.04.2012 року, поданому представником відповідача в судовому засіданні 12.04.2012 року, де вказано, що під час проведення перевірки позивачем не доведена реальність операцій з контрагентом ПП «Діан», господарські операції вчинені без мети настання економічного ефекту, відтак позивачем занижено податок на додану вартість в сумі 83422 грн. Відповідач вважає, що при формуванні даних податкового обліку не повинні враховуватись первинні документи, які вказують на проведення господарських операцій із контрагентом ПП «Діан».
Представник відповідача проти позову заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на позов, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Дослідивши надані суду докази в межах заявлених вимог, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Мале підприємство «Руно»зареєстровано 07.02.1994 року, що підтверджено Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 13638546 від 23.04.2012 року. Позивача взято на облік як платника податків в органах ДПС 06.03.1997 року за № 13220089, що підтверджено довідкою № 458 від 08.12.2008 року.
30.11.2011 року Державною податковою інспекцією у Мостиському районі Львівської області проведено позапланову виїзну перевірку малого підприємства «Руно», про що складено Акт № 113/23-19323361 від 01.12.2011 року про результати позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за серпень 2011 року в частині взаємовідносин з ПП «Діан». Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 198.2., п. 198.3., п. 198.4., п. 198.6. ст. 198, п. 201.1., п. 201.4., п. 201.6., п. 201.7., п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено задекларованих показників по безтоварних операціях за серпень 2011 року на суму 83422 грн.
22.12.2011 року відповідачем на підставі акта перевірки № 113/23-19323361 від 01.12.2011 року прийнято податкове повідомлення -рішення форми «Р»№ 0000742321, яким відповідно до п. 198.2., п. 198.3., п. 198.4., п. 198.6. ст. 198, п. 201.1., п. 201.4., п. 201.6., п. 201.7., п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 125133 грн., у тому числі основний платіж 83422 грн., штрафні (фінансові) санкції 41711 грн.
Позивач із вказаним податковим повідомленням -рішенням не погодився, оскаржив його в адміністративному порядку. За наслідками адміністративного оскарження податкове повідомлення -рішення залишено без змін, а скарга позивача -без задоволення.
Приймаючи рішення суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.
Згідно з п. п. 14.1.179. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.
Згідно з п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу
Згідно з п. п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Згідно з п. 57.3. ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Згідно з п. 123.1. ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Згідно з п. 185.1. ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Згідно з п. 188.1. ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).
Згідно з п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з п. 198.4. ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.
Згідно з п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Згідно з п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дата виписування податкової накладної;
в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;
д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;
е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;
є) ціна постачання без урахування податку;
ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;
з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;
и) вид цивільно-правового договору;
і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Згідно з п. 201.4. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Згідно з п. 201.6. ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.
Згідно з п. 201.7. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Згідно з п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
На підтвердження дотримання вимог п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України позивачем надано копії:
- договору поставки нафтопродуктів № 15/06 від 15.06.2011 року, відповідно до якого ПП «Діан»(продавець) зобов'язується поставляти та передавати у власність, а МП «Руно» (покупець) приймати і оплачувати нафтопродукти окремими партіями відповідно до умов договору;
- додаткової угоди № 04 від 11.08.2011 року до договору поставки нафтопродуктів № 15/06 від 15.06.2011 року, відповідно до якої ПП «Діан»(продавець) зобов'язується поставити та передавати, а МП «Руно»оплатити партію товару -дизельне паливо у кількості 48,723 тон на загальну суму 500531,18 грн.;
- акта прийому-передачі від 12.08.2011 року про передачу товару - дизельного палива у кількості 48,723 тон на загальну суму 500531,18 грн.;
- податкової накладної № 34 від 12.08.2011 року на суму 500531,18 грн.;
- накладної № 320 від 12.08.2011 року на суму 500531,18 грн.;
- залізничної накладної на перевезення дизельного палива у кількості 48,723 тон на загальну суму 500531,18 грн. (а. с. 41);
- паспорта продукції № 492 від 12.08.2011 року;
- картки рахунку :631 за серпень 2011 року :ПП Діан;
- платіжних доручень за серпень 2011 року на оплату товару відповідно до договору № 15/06 від 15.06.2011 року на загальну суму 500531,18 грн. (а. с. 110-113);
Надані сторонами докази вказують на відсутність порушень позивачем п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України. Позивачем представлено Суду всі відповідні первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які вказують на товарність господарської операції, її відповідність основній меті господарської діяльності контрагентів. Зазначеними доказами спростовуються порушення, встановлені у Акті № 113/23-19323361 від 01.12.2011 року.
Суд дійшов висновку, що твердження відповідача про безтоварність господарських операцій позивача та його контрагента ПП «Діан», а також висновки про заниження податку на додану вартість на суму 83422 грн. не обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Позивачем долучено до матеріалів справи копії первинних документів на підтвердження реалізації дизельного палива, придбаного у ПП «Діан»(а. с. 68-107). Вказані письмові докази свідчать про використання позивачем в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності товарно-матеріальних цінностей, придбаних у контрагента ПП «Діан»та спростовують твердження відповідача про безтоварність господарських операцій із вказаним контрагентом.
Судом не беруться до уваги посилання відповідача стосовно того, що контрагент позивача ПП «Діан»підпадає під критерії відбору суб'єктів господарювання, що мають ризик здійснення нереальних (удаваних) операцій з наданням послуг із безпідставного формування податкового кредиту третім особам. Згідно з п. 110.1 ст. 110 Податкового кодексу України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування чи податкового кредиту.
Не заслуговує на увагу висновок податкового органу, викладений у акті перевірки стосовно стану платника - 23 -«місцезнаходження не встановлено», оскільки відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 13744179 статус відомостей про юридичну особу ПП «Руно»підтверджено, місцезнаходження вказано.
Крім того, Суд не бере до уваги покликання відповідача на те, що відправником товару відповідно до договору № 15/06 від 15.06.2011 року був не контрагент позивача ПП «Діан», а ТзОВ «Укрространсойл», оскільки у п. 7 залізничної накладної зазначено «власність ПП «Діан»». Позивачем долучено до матеріалів справи договір від 19.09.2011 року про надання інформаційних послуг електронного цифрового підпису та додаток до нього, а також договір № 4 від 01.01.2011 року про обслуговування під'їзної колії (а. с. 123-129). Вказані докази свідчать про правильність заповнення залізничної накладної та про фактичну можливість позивача отримати товар залізничним транспортом.
Обставини щодо правомірності включення позивачем до складу податкового кредиту суми 83422 грн. відповідачем належними та допустимими доказами спростовані не були.
Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року справа №21-47а10.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують у підставності позовних вимог.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.
Таким чином, з урахуванням змісту ст. 162 КАС України, податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Мостиському районі Львівської області № 0000742321 від 22.12.2011 року є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем вимог п. 198.2., п. 198.3., п. 198.4., п. 198.6. ст. 198, п. 201.1., п. 201.4., п. 201.6., п. 201.7., п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України.
Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.
Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Мостиському районі Львівської області № 0000742321 від 22.12.2011 року.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь малого підприємства «Руно»(ЄДРПОУ 19323361, Львівська область, Мостиський район, м. Судова Вишня, вул. Лісозаводська, 2а) 2150 (дві тисячі сто п'ятдесят) грн. 00 коп. сплаченого судового збору.
Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст. 186 КАС України.
Повний текст постанови складено та підписано 29 травня 2012 року.
Суддя Качур Р.П.