Справа № 0518/1589/2012
Провадження № 2/0518/154/2012
01 червня 2012 року Жданівський міський суд Донецької області у складі:
головуючого судді: Макаганчук В.І.
при секретарі: Александрович Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Жданівського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Жданівка Донецької області про відшкодування моральної шкоди,
07.05.2012 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Жданівка про відшкодування моральної шкоди в розмірі 15 000 грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на наступні обставини:
так він є інвалідом 3 групи, не працює через отримані трудові каліцтва у 2005, 2007 роках та профзахворюванням.
Перебуваючи у трудових правовідносинах з шахтою № 22 «Комунарська»ПАТ «Шахтоуправління Донбас», під час виконання трудових обов'язків 15.04.2005 року він виконував наряд з переносу висувного кріплення та керував породонавантажувальною машиною 2ПНБ-2. Навантаживши один вагон породи він помітив, що кабель, що поєднує магнітну станцію машини з електродвигуном бурильної установки впав на скребковий конвеєр перевантажувача. Для того, щоб прибрати кабель, він підіймався на машину, використовуючи у якості підніжки гусеничний ланцюг ходової частини й поворотний стіл перевантажувача. Його нога зісковзнула з поворотного столу й він впав на грунт виробітки, травмувавши при цьому голову й ліву кисть. У лікарні йому було встановлено діагноз -Поєднана травма черепа, лівої кисті, струс головного мозку. Закритий перелом 1 п'ясної кістки зі зміщенням, субкапітальний перелом 2 п'ясної кістки без зміщення. Забита рана голови.
Підприємством був складений акт про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1.
Висновком МСЕК від 21.07.2005 року він визнаний таким, що втратив професійну працездатність безстроково на 15 %.
Через отриману травму голови він став дратівливим, постійно відчуває фізичний біль. Його турбують болі у лівій руці при зміні погоди та фізичних навантаженнях. Спілкування з друзями та близькими майже припинилося. Отримані ним травми та втрата працездатності спричиняє йому моральні переживання й страждання, пов'язані з ушкодженням здоров'я, порушені його нормальні життєві зв'язки. Його постійно мучить почуття особистої неповноцінності. Внаслідок всього цього він вимушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.
До даного часу він ні до підприємства ні до відповідача з проханням відшкодувати моральну шкоду не звертався.
Тобто, йому завдано моральну шкоду, яку і просив відшкодувати, стягнувши з відповідача по справі на його користь.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, надавши суду заяву з проханням розглянути справу в його відсутність за участю його представника.
Представник позивача -адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, пославшись на підстави, викладені у позовній заяві. Просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання в м.Жданівка в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, надавши письмові заперечення та пояснивши, що відповідно до ЗУ «Про внесення змін «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»... від 27.02.2007 року ст. ст. 1,5,9,10 Фонд звільнений від обов'язку відшкодування моральної шкоди, як страхових виплат. В зв'язку з чим вважає, що Фонд не може бути належним відповідачем по справі. Крім того, Фондом сплачуються позивачеві щомісячні виплати та була сплачена одноразова допомога. Позивач повинен був надати суду докази щодо моральних переживань та порушення нормальних життєвих зв'язків. Також вважає, що позивачем порушено строк позовної давності. Таким чином, просить в позові відмовити.
На підставі наданих доказів та пояснень сторін судом встановлені такі фактичні обставини та відповідні до них правовідносини:
Позивач ОСОБА_1 перебував у трудових правовідносинах з шахтою № 22 «Комунарська»ПАТ «Шахтоуправління Донбас», працюючи у якості прохідника та був звільнений 04.07.2011 року за п.2 ст.40 КЗпП України через виявлену невідповідність виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я (а.с. ).
Відповідно до акту розслідування нещасного випадку на виробництві від 17.04.2005 року (а.с. ) та акту за формою Н-1 від 18.04.2005 року (а.с. ) вбачається, що ОСОБА_1, працюючи у шахті № 22 «Комунарська»ПАТ «Шахтоуправління Донбас»у якості прохідника, 15.04.2005 року о 06.05 годині, виконував наряд з переносу висувного кріплення та керував породонавантажувальною машиною 2ПНБ-2. Навантаживши один вагон породи він помітив, що кабель, що поєднує магнітну станцію машини з електродвигуном бурильної установки впав на скребковий конвеєр перевантажувача. Для того, щоб прибрати кабель, він підіймався на машину, використовуючи у якості підніжки гусеничний ланцюг ходової частини й поворотний стіл перевантажувача. Його нога зісковзнула з поворотного столу й він впав на грунт виробітки, травмувавши при цьому голову й ліву кисть. ОСОБА_1 було встановлено діагноз -Поєднана травма черепа, лівої кисті, струс головного мозку. Закритий перелом 1 п'ясної кістки зі зміщенням, субкапітальний перелом 2 п'ясної кістки без зміщення. Забита рана голови.
Висновком МСЕК від 21.07.2005 року, ОСОБА_1 встановлено 15 % втрати професійної працездатності з 21.07.2005 року безстроково, у зв'язку з трудовим каліцтвом (а.с. ).
Висновком МСЕК від 30.06.2011 року, повторно, ОСОБА_1 встановлено 65% втрати професійної працездатності з 29.06.2011 року по 01.07.2013 року за сукупністю: 10% повторно через отримане трудове каліцтво у 2007 році, 15% повторно -через отримане трудове каліцтво у 2005 році, 40% вперше через отримане професійне захворювання -Хронічний попереко-крижовий радикуліт. Рекомендоване медикаментозне та санаторно0курортне лікування (а.с. ).
Відповідно до виписок із історій хвороби та довідок ОСОБА_1 (а.с. ) видно, що він систематично проходить обстеження та лікування з приводу отриманого трудового каліцтва (а.с. ).
Відповідно до встановлених фактичних обставин, суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини по відшкодуванню моральної шкоди у зв'язку з втратою працездатності при виконанні трудових обов'язків в період роботи на підприємстві вугільної промисловості - шахті № 22 «Комунарська»ПАТ «Шахтоуправління Донбас».
Тому при розгляді справи слід керуватися нормами матеріального права, які викладено у Законі України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві, професійного захворювання, що спричинило втрату працездатності»№ 1105-ХІУ від 23 вересня 1999 року, введеного в дію з 01.04.2001 року.
Відповідно до вимог, які викладено у п.п. «е»п.1 ч.1 ст.21, ст.28 названого Закону, у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.
Відповідно до вимог, які викладено у ч. 3 ст.34 названого Закону, сума страхової виплати у відшкодування моральної (немайнової) шкоди не може перевищувати 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати незалежно від будь-яких інших страхових виплат.
Факт заподіяння моральної шкоди у зв'язку з втратою працездатності ОСОБА_1, на думку суду, доведено дослідженими письмовими доказами по справі: копією трудової книжки, актом про нещасний випадок на виробництві та актом розслідування нещасного випадку на виробництві, висновками МСЕК, виписками з історій хвороби та довідками (а.с. ), а також поясненнями в судовому засіданні його представника та в позовній заяві.
До того ж, на думку суду, втрата позивачем працездатності, яка встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого значно погіршено.
Тому суд вважає доведеним, що ОСОБА_1 внаслідок втрати працездатності заподіяно моральну шкоду, так як він відчув і відчуває фізичні, моральні страждання: частково втратив працездатність, змінився його звичайний спосіб життя, змушений постійно лікуватися, порушені його нормальні життєві зв'язки. Через отриману травму голови він став дратівливим, постійно відчуває фізичний біль. Його турбують болі у лівій руці при зміні погоди та фізичних навантаженнях. Спілкування позивача з друзями та близькими майже припинилося. ОСОБА_1 постійно мучить почуття особистої неповноцінності.
Вказані обставини безумовно свідчать про необхідність докладання значних додаткових зусиль з боку ОСОБА_1 для реалізації його звичайного способу життя.
Відповідно до роз'яснень, які викладено у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування зазначеної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру і обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат і з урахуванням інших обставин, при цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Визначаючи розмір заподіяної моральної шкоди ОСОБА_1 суд також керується вимогами ст.41 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, та враховує характер та обсяг фізичних та душевних страждань, які зазнав та продовжує зазнавати ОСОБА_1, важкість вимушених змін в житті позивача, характер додаткових зусиль для організації його життя та побуту.
Суд вважає, що з урахуванням характеру та обсягу моральних страждань, яких ОСОБА_1 зазнав, в тому числі і у зв'язку з втратою працездатності 15%, що він є інвалідом 3 групи, приймаючи до уваги його багаторічний стаж роботи на підприємствах вугільної промисловості, в підземних умовах, потребу в медикаментозному та санаторно-курортному лікуванні, протипоказання щодо характеру та умов праці, вік позивача, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, що позивачу дійсно спричинена моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню з відповідача, але сума, яку просить стягнути позивач надмірна, і тому позов є таким, що підлягає частковому задоволенню у вигляді стягнення суми достатньої і необхідної для відшкодування спричиненої моральної шкоди.
Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на ті підстави, що згідно Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»... від 23.02.2007 року ст.ст. 1,5,9,10 Фонд звільнений від обов'язку відшкодування моральної шкоди, як страхових виплат.
Такі доводи відповідача суд вважає неспроможними, оскільки, ч.3 ст.43 Конституції України передбачено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.
Судом встановлено, що страховий випадок із позивачем на вказаному підприємстві стався у 2005 році, йому 21.07.2005 року вперше було встановлено втрату працездатності у зв'язку з вказаним нещасним випадком, і з цього часу у нього виникло право на відшкодування моральної шкоди, тобто в період дії Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23.09.1999 року набрав законної сили 01.04.2001 року, відповідно якого обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди було покладено на відповідача - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання в місті Жданівка, та до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»... від 23.02.2007 року.
Згідно із ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі.
Оскільки Закон України від 23.02.2007 р. №717-У, набрав чинності 20.03.2007 р. і не має зворотної сили на спірні правовідносини і у зв'язку з цим право на відшкодування моральної шкоди може стягуватися лише в разі, коли стійка втрата працездатності вперше була встановлена в період дії Закону до 01.01.2006 року.
Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. При прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Суд не може прийняти до уваги доводи Фонду про те, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди, яка у даному випадку повинна бути підтверджена висновками МСЕК. Відповідно до чинного Законодавства втрата працездатності яка встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого погіршено. Обов'язкове ж призначення МСЕК з приводу встановлення факту спричинення моральної шкоди передбачається у випадку відсутності вищевказаних доказів.
Доводи відповідача про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вказаним позовом, також не ґрунтується на Законі, оскільки між сторонами виникли правовідносини, які випливають з обов'язку щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, і відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність на них не розповсюджується.
Норми трудового законодавства, в тому числі ст.233 КЗпП України, на яку посилається відповідач, не поширюються на вказані правовідносини.
Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 р. за конституційним зверненням Управління дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградський області про офіційне тлумачення частини 3 ст.34 Закону не позбавляє застрахованого працівника, який втратив професійну працездатність, права на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної умовами виробництва і не виключає обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва, у випадку тимчасової чи стійкої втрати потерпілим професійної працездатності (ст. 1,5; ч.5 ст. 6; ч.2 ст. 13; п/п « є»п.1 ч.І ст. 21; ч.2ст. 28).
Відповідно до вимог, які викладено у п.18 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», Фонд соціального страхування звільнено від сплати державного мита.
На підставі викладеного,керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 81, 209, 212-215, 218 ЦПК України, на підставі ст.ст.8, 58 Конституції України ст. ст. 21, 28, п.3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23.09.1999 року № 1105- XIV з наступними змінами і доповненнями, рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. № 1- рп/2004 р., п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд
позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Жданівка Донецької області на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди грошову компенсацію в розмірі 5000 грн. (п'ять тисяч гривень).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Донецької області через Жданівський міський суд Донецької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
.
Суддя: Макаганчук В.І.