Копія
Постанова
Іменем України
Справа № 2а-1771/11/2702
14.02.12 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Шереніна Ю.Л.,
суддів Дугаренко О.В. ,
Кукти М.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі міста Севастополя на постанову Гагарінського районного суду міста Севастополя (суддя Завгородня Л.М. ) від 18.04.2011 у справі
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі міста Севастополя (проспект Героїв Сталінграду, 56, місто Севастополь, 99059)
про нарахування та виплату підвищення до пенсії "Дітям війни",
У грудні 2010 року ОСОБА_2 звернулась до Гагарінського районного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Управління ПФУ в Гагарінському районі міста Севастополя, просила зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії відповідно до вимог статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 01.01.2010 по 31.12.2010, виплатити заборгованість.
Згідно з ухвалою Гагарінського районного суду міста Севастополя від 18.04.2011 частина позовних вимог за період січень-травень 2010 року включно відповідно до статей 99, 100 КАС України залишена без розгляду у зв'язку з відсутністю поважних причин пропуску строку звернення до суду (а. с. 10).
Щодо іншої частини позовних вимог суд першої інстанції прийняв постанову від 18.04.2011 в порядку статті 183-2 КАС України, згідно з якою Управління ПФУ в Гагарінському районі міста Севастополя зобов'язано:
- нарахувати та виплатити недоплачене підвищення до пенсії на користь позивача за період з червня 2010 року по грудень 2010 року включно в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, згідно зі статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період та забезпечити її виплату;
- з січня 2011 року нараховувати та виплачувати на користь позивача підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно зі статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на постійній основі, щомісячно, до появи нових підстав для його перерахунку чи припинення виплати (зміни у законодавстві та інше) з урахуванням проведених виплат;
- з Державного бюджету України на користь позивача стягнуто державне мито в розмірі 03,40грн. (а. с. 11).
Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції від 18.04.2011, прийняти нове рішення, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі міста Севастополя не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки встановлені Законом України "Про соціальний захист дітей війни" №2195-IV від 18.11.2004.
Згідно зі статтею 1 зазначеного Закону дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка набрала чинності з 01.01.2006, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно зі статтею 7 зазначеного Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до паспортних даних позивач народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 5), тобто вона має правовий статус дитини війни та має право на отримання підвищення в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Право на отримання такого підвищення не залежить від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 №107-VI статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було викладено в новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) положення пункту 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнані неконституційними з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 22.05.2008 вихідним критерієм обрахунку розміру підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, визначено мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.03.2003 встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
У 2009, 2010 роках законодавчих підстав для відмови в застосуванні положень статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в первісній редакції не було.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" №966-XIV від 15.07.1999 прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Враховуючи те, що Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та зважаючи на те, що надані державою громадянам пільги, компенсації і гарантії є складовою конституційного права громадян на соціальний захист і достатній рівень життя кожного (статті 46, 48 Конституції України), застосування саме частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для розрахунку підвищення як дітям війни є правомірним.
Отже, вирішуючи даний спір по суті, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач має право на отримання підвищення в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 99 КАС України (в редакції, чинної з 30.07.2010).
Висновок суду першої інстанції про те, що спірне підвищення як дитині війни підлягає нарахуванню та виплаті без зазначення конкретної грошової суми, є правомірним, оскільки фактично такі повноваження законодавством покладені на відповідача.
Разом з тим, судова колегія зазначає наступне.
Згідно зі статтею 7 КАС України одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип диспозитивності, тобто відповідно до частини другої статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Необхідність виходу за межі позовних вимог, застосування способу захисту у ширших межах, доповнення іншим способом захисту з метою повного захисту прав, свобод чи інтересів особи, про захист яких вона просить, повинні бути обґрунтованими, проводитися з урахуванням конкретних обставин справи, відновлювати порушене право позивача, запобігати виникненню неясності при виконанні рішення.
Згідно з матеріалами справи позов містив вимоги про перерахунок пенсії відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період 2010 рік.
Відповідно до мотивувальної частини постанови від 18.04.2011 з метою найбільшого захисту прав позивача суд визнав можливим вийти за межі позовних вимог та зобов'язав відповідача з січня 2011 року нараховувати та виплачувати позивачу підвищення до пенсії як дитині війни на постійній основі, щомісячно, до появи нових підстав для його перерахунку чи припинення виплати (зміни у законодавстві та інше).
Таким чином, суд першої інстанції здійснив вихід за межі позовних вимог, не навівши при цьому жодного обґрунтування такої необхідності, крім посилання на загальні норми процесу.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для виходу за межі позовних вимог є необґрунтованим, у зв'язку з чим позовні вимоги з урахуванням меж позовних вимог є законними за період червень-грудень 2010 року.
В розумінні статті 94 КАС України судовий збір, як вид судових витрат, у разі ухвалення судового рішення на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, присуджується з Державного бюджету України. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на викладене, виходячи з принципу повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких вона просила, судова колегія вважає за необхідне змінити постанову суду першої інстанції шляхом зміни редакції резолютивної частини постанови відповідно до пункту 1 частини першої статті 201 КАС України.
Керуючись статтями 183-2, 195, 197, пунктом 2 частини першої статті 198, пунктом 1 частини першої статті 201, частиною другою статті 205, статтями 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі міста Севастополя залишити без задоволення, постанову Гагарінського районного суду міста Севастополя від 18.04.2011 у справі №2а-1771/2011 змінити, виклавши резолютивну частину постанови в такій редакції:
"Позов задовольнити.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі міста Севастополя (проспект Героїв Сталінграду, 56, місто Севастополь, 99059, ідентифікаційний код не відомий) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) недоплачене підвищення до пенсії, передбачене статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за період червень-грудень 2010 року з урахуванням раніше виплаченого.
Стягнути з Державного бюджету України (реквізити не відомі) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 03,40грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови."
В решті постанову Гагарінського районного суду міста Севастополя від 18.04.2011 у справі №2а-1771/2011 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції, прийнята за наслідками розгляду у письмовому провадженні, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя підпис Ю.Л.Шеренін
Судді підпис О.В.Дугаренко
підпис М.В. Кукта
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Ю.Л.Шеренін