33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"05" червня 2012 р. Справа № 5004/359/12
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Мельник О.В.
суддя Саврій В.А. ,
суддя Грязнов В.В.
при секретарі судового засідання Яремі Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Агрофірма "Луга-Нова" приватного підприємства "Універсам" на рішення господарського суду Волинської області від 23.04.2012 р. у справі № 5004/359/12
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
до Дочірнього підприємства "Агрофірма "Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам"
про стягнення 34528,80 грн.
за участю представників:
позивача - не з'явився,
відповідача - Колєсов М.Г.,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до місцевого господарського суду із позовом до дочірнього підприємства "Агрофірма "Луга-Нова" приватного підприємства "Універсам" про стягнення боргу за договором про надання послуг в сумі 34528,80 грн.
Рішенням господарського суду Волинської області від 23.04.2012 року (суддя Слупко В.Л.) вказаний позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 5754,80 грн. штрафу, 804,75 грн. витрат по сплаті судовому збору та 200 грн. понесених витрат на послуги адвоката. В решті позову відмовлено в зв'язку зі сплатою основного боргу до заявлення позову.
У своєму рішенні суд першої інстанції вказав, що 01.06.2011 року сторони уклали договір №1, на виконання якого позивачем надано послуги по обмолу ранніх зернових культур на загальну суму 168870 грн. Вказані послуги відповідач оплатив частково та станом на 01.02.2012 року заборгованість становила 28774 грн. Остаточний розрахунок відповідач здійснив 13.03.2012 року, тобто до звернення позивача до суду, що у свою чергу є підставою для відмови в позові. Також суд прийшов до висновку, що нарахований на підставі п. 4.7 договору штраф підлягає стягненню з відповідача, оскільки заборгованість за виконані роботи була сплачена після спливу семиденного строку з дня отримання вимоги відповідачем, що є порушенням передбаченого ст. 530 ЦК України строку.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 23.04.2012 року в частині стягнення штрафу в сумі 5754 грн., судових витрат та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача 35,49 грн. штрафу, а судові витрати стягнути пропорційно від суми задоволеного позову. Апелянт зокрема вказує, що Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено граничний розмір неустойки за прострочення платежу - подвійна облікова ставка НБУ. Задовольняючи вимогу про стягнення штрафу, судом першої інстанції об'єктивно неоцінено і не враховано співрозмірність заявленої до стягнення суми штрафу з реальними наслідками негативного характеру, яких зазнав позивач. Зауважує також, що оскільки рішенням позов задоволено частково, отже судові витрати необхідно розділити пропорційно до цієї частини.
Позивач правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався, у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, з підстав викладених у ній.
Як вбачається із апеляційної скарги, відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції в частині стягнення штрафу в сумі 5754 грн. та судових витрат. Однак, враховуючи приписи ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
01.06.2011 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (виконавець) та дочірнім підприємством "Агрофірма "Луга-Нова" приватного підприємства "Універсам" (замовник) укладено договір № 1 про надання послуг по збиранню зернових культур, згідно п. 1.1 якого виконавець зобов'язався особисто, чи власним екіпажем, та власною технікою надати послуги по збиранню врожаю сільськогосподарських культур на полях замовника, а замовник прийняти виконання наданих послуг, підписати акти виконаних робіт та оплатити їх згідно умов даного договору (далі - договір, а.с. 9-10).
Пунктом 2.2.6 договору сторони погодили підписання акту виконаних робіт в одноденний строк після закінчення робіт.
Відповідно до п. 3.1 договору, підставою для розрахунків за надані послуги є акт виконаних робіт підписаний сторонами чи уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками, а у разі відмови замовника від підписання кінцевого акту виконання робіт - акт підписаний виконавцем на підставі щоденних актів виконаних робіт.
Строк дії договору встановлюється з моменту його підписання до повного закінчення взаєморозрахунків (п. 5.3 договору).
Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками їх печаток.
На виконання умов договору, позивачем було надано послуги на загальну суму 168870 грн., що підтверджується актом про надання послуг №1 від 18.08.2011 року (а.с. 11).
Натомість відповідач отримані послуги оплатив частково та станом на 01.02.2012 року його борг становив 28774 грн., що не заперечується сторонами.
За змістом п. 3.2 договору, за надані виконавцем послуги по збиранню врожаю замовник розраховується готівкою, або шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підрядника, зазначений в цьому договорі, Однак, як вбачається із вказаного пункту договору сторони не погодили строк здійснення розрахунку з моменту підписання кінцевого акту виконаних робіт.
Пунктом 3.3 договору передбачено право сторін погодити інший вид та строки розрахунку, про що складається додаткова угода, підписується сторонами та скріплюється печатками.
Враховуючи, що із матеріалів справи не вбачається, а сторонами не надано доказів погодження строків оплати послуг, судом першої інстанції вірно застосовано до спірних правовідносин положення ч. 2 ст. 530 ЦК України та правомірно вказано на обов'язок відповідача оплатити отримані послуги в семиденний строк з дня отримання відповідної вимоги позивача.
20.02.2012 року позивачем направлено відповідачу вимогу про сплату заборгованості в сумі 28774 грн., яка отримана останнім 02.03.2012 року за вх. № 11 (а.с. 33), що підтверджено представником відповідача в судовому засіданні суду першої інстанції.
Як вбачається із платіжного доручення № 9 (а.с. 31) вказаний борг ДП "Агрофірма "Луга-Нова" ПП "Універсам" сплатило 13.03.2012 року.
Згідно п. 4.4 Постанови Пленуму ВГС України № 18 від 26.12.2011 року, господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.
Таким чином, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про відмову в позові в частині стягнення основного боргу, оскільки його сплата мала місце 13.03.2012 року, тобто до звернення із даним позовом до суду.
Що ж стосується стягнення з відповідача штрафу за несвоєчасний розрахунок за надані послуги, апеляційний суд виходить з наступного.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як вірно зауважив відповідач в апеляційній скарзі граничний розмір пені встановлений ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Поряд з тим, предметом даного спору є вимога про стягнення з відповідача неустойки у вигляді штрафу, а не пені. Апелянтом помилково ототожнено поняття пені з штрафом та зроблено безпідставний висновок про неможливість договірного визначення розміру штрафу у більшому розмірі ніж встановлено Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Отже, викладені в апеляційній скарзі твердження ДП "Агрофірма "Луга-Нова" ПП "Універсам" зроблені при довільному трактуванні норм чинного законодавства.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України, що узгоджується також із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України.
Відповідно до пункту 4.7 договору, при несвоєчасних розрахунках за надані послуги замовник зобов'язаний додатково оплатити виконавцю 20 % штрафу від остаточної суми договору, що вказується в актах виконаних робіт.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Враховуючи, що відповідачем не наведено істотних обставин, що вказували б на неможливість виконання зобов'язання перед позивачем та перевіривши розрахунок штрафу, суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача 5754,80 грн., оскільки заборгованість за виконані роботи була сплачена після спливу семиденного строку з дня отримання відповідної вимоги позивача.
Крім того, відповідачем не було подано обґрунтоване клопотання про зменшення розміру штрафу, не зазначено конкретних обставин, які дають змогу даний випадок ототожнювати з винятковим, не вказано причин неналежного виконання обов'язку, тому при вирішенні даного спору судом першої інстанції правомірно не зменшено розмір штрафу з власної ініціативи.
Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, врахувати інтереси сторін які заслуговують на увагу, причини неналежного виконання або невиконання обов'язку, вжиття відповідачем заходів для усунення порушення та інші обставини. Підстави та розмір, на який зменшується стягуваний штраф, повинні бути мотивовані та обґрунтовані.
Колегія суддів також зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази наявності виняткових обставин, які відповідно ст. 83 ГПК України дають право суду зменшувати розмір неустойки.
Поряд з тим, твердження апелянта про порушення судом першої інстанції норм ч. 1 ст. 49 ГПК України в частині розподілу судових витрат є обґрунтованими, виходячи з наступного.
Як вбачається із оскарженого рішення, місцевий господарський суд розподілив судовий збір між сторонами порівну з огляду на те, що позивач заявив до суду безпідставний позов про стягнення боргу в сумі 28774 грн. та обґрунтовану вимогу про стягнення штрафу в сумі 5754,80 грн.
Однак, згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Беручи до уваги, що ціна заявленого позову складала 34528,80 грн. та задоволена судом на суму 5754,80 грн., тобто на 16,7 %, отже з відповідача підлягало стягненню 268,79 грн. (1609,50 х 0,167) судового збору пропорційно задоволеній вимозі.
За змістом ст.ст. 44 і 48 ГПК України, сума, сплачена за послуги адвоката, є складовою судових витрат і її розмір визначається в порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".
Згідно ст. 12 Закону України "Про адвокатуру" оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.
Апеляційним судом встановлено, що договір № 1 від 14.02.2012 року, укладений адвокатом ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_3 на умовах надання правової допомоги щодо стягнення боргу та штрафних санкцій з ДП "Агрофірма Луга-Нова" ПП "Універсам". За умовами п 1.1 договору від 14.02.2012 року сторони передбачили обов'язки адвоката та п. 3.1 визначили винагороду (гонорар) адвоката у розмірі 3000 грн..
Поряд з тим, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Як вбачається із квитанції від 14.02.2012 року, кошти в сумі 3000 грн. були сплачені ФОП ОСОБА_3 до Черкаського обласного відділення спілки адвокатів України, у той час як договір про надання правової допомоги укладений із адвокатом ОСОБА_4
Враховуючи, що позивачем не подано фінансових документів оплати послуг адвоката ОСОБА_4, в стягненні відповідних витрат слід відмовити.
За таких обставин, рішення господарського суду Волинської області від 23.04.2012 року в частині розподілу судових витрат підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Агрофірма "Луга-Нова" приватного підприємства "Універсам" задоволити частково.
Рішення господарського суду Волинської області від 23.04.2012 р. у справі № 5004/359/12 в частині розподілу судових витрат скасувати та в цій частині прийняти нове рішення.
Стягнути з Дочірнього підприємства "Агрофірма "Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам" (код ЄДРПОУ 31979873, Волинська область, Іваничівський район, с. Мишів) на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) 268 грн. 79 коп. витрат по оплаті судового збору. У стягненні витрат на послуги адвоката відмовити.
В решті рішення залишити без змін.
Доручити господарському суду Волинської області видати судовий наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Мельник О.В.
Суддя Саврій В.А.
Суддя Грязнов В.В.