33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"05" червня 2012 р. Справа № 14/5025/1986/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Мельник О.В.
суддя Грязнов В.В. ,
суддя Саврій В.А.
при секретарі судового засідання Яремі Г.В.
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" в особі Хмельницької обласної дирекції на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 08.05.12 р. у справі № 14/5025/1986/11
за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Хмельницької обласної дирекції
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хекро Пет Лтд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус Екстружен"
про звернення стягнення на предмет застави по кредитному договору та зобов'язання про усунення перешкод щодо заставного майна
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився,
відповідача 1 - не з'явився,
відповідача 2 - не з'явився;
Публічне акціонерне товариство "Райффайзен банк Аваль" в особі Хмельницької обласної дирекції звернулось до місцевого господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хекро Пет Лтд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус Екстружен" про звернення стягнення на предмет застави по кредитному договору та зобов'язання усунути перешкоди в користуванні майном.
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 08.05.2012 року (суддя Гладюк Ю.В.) провадження у вказаній справі припинено. Стягнуто на корить позивача з ТОВ "Хекро Пет Лтд" 25585 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Свою ухвалу суд першої інстанції обґрунтував тим, що сторонами подано документальне обґрунтування відсутності спору між ними. В частині стягнення судових витрат суд прийшов до висновку, що спір виник внаслідок неправомірних дій ТзОВ "Хекро Пет ЛТД", а тому саме на останнього на підставі ч. 2 ст. 49 ГПК України поклав їх відшкодування.
Позивач з прийнятою ухвалою не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Хмельницької області від 08.05.2012 року в частині стягнення судових витрат в сумі 25585 грн. та скасувати наказ про примусове виконання ухвали. Апелянт зазначає, що позивачем було подано до суду клопотання про припинення провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмету спору, а тому судові витрати в силу положень ст. 7 Закону України "Про судовий збір" підлягали поверненню з Державного бюджету.
Відповідачі правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористались, їх представники у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.
Представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із зайнятістю в засіданнях Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області.
Колегія суддів з приводу заявленого клопотання вважає за необхідне зазначити, що стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
З врахуванням вищенаведеного, судова колегія визнала за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача.
Як вбачається із змісту апеляційної скарги, позивач оскаржує ухвалу господарського суду Хмельницької області від 08.05.2012 року в частині розподілу судових витрат, однак враховуючи приписи ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість вказаної ухвали у повному обсязі.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі заяви позивача припинено провадження у справі за позовом ПАТ "Райффайзен банк Аваль" в особі Хмельницької обласної дирекції до ТОВ "Хекро Пет Лтд", ТОВ "Сіріус Екстружен" про звернення стягнення на предмет застави по кредитному договору та зобов'язання усунути перешкоди щодо заставного майна ( т. 1 а.с. 143-145).
Підставою для прийняття вказаного процесуального рішення послужило те, що між сторонами врегульовано питання щодо добровільного продажу відповідачем - ТОВ "Хекро Пет ЛТД" іншій особі предмету застави під контролем банку для спрямування усіх коштів від продажу предмету застави на повернення позивачу частини кредитної заборгованості.
19.04.2012 року між позивачем та ТОВ "Хекро Пет Лтд" укладено договір № 1-1 про припинення договору застави основних засобів № 1 від 07.03.2007 року.
Крім того, 20.04.2012 року між ТОВ "Хекро Пет Лтд" (продавець) та ТОВ "Агропромзбут" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 0412 Z, згідно якого продавцем передано у власність покупця 4 ливарно-інжекційні лінії по виробництву ПЕТ преформ, які були предметом застави за договором застави від 07.03.2007 року.
На виконання договору № 0412 Z, покупцем перераховано на рахунок продавця, по платіжному дорученню № 1330 в банку позивача заздалегідь узгоджену суму у розмірі 8500000 грн. за придбане обладнання, що було предметом застави.
Враховуючи викладене, а також факт реалізації предмета застави та отримання банком коштів від його реалізації, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність предмету спору, у зв'язку з чим на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України правомірно припинив провадження у справі, що також не оспорюється сторонами.
Частина 3 статті 80 ГПК України зобов'язує суд при винесенні ухвали про припинення провадження у справі вирішити питання про розподіл господарських витрат.
З наявних у матеріалах справи платіжних доручень № 4070 та 4071 встановлено, що сплата позивачем судових витрат у вигляді державного мита та витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу здійснена 18 жовтня 2011 року, тобто в період дії Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито".
Конституційний Суд України в Рішенні у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 р. N 1-рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 ГПК України, що діяла на час звернення позивача з позовом до суду та сплати судових витрат, державне мито підлягало поверненню у випадках і в порядку, встановлених у законодавстві.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" було передбачено єдиний випадок повернення державного мита в разі припинення провадження у справі лише з тієї підстави, якщо справа не підлягає розгляду в господарському суді, тобто з підстави, визначеної в п.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, а не в п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, як вказує апелянт.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що станом на день винесення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали, починаючи з 1 листопада 2011 року, тобто з дати набрання чинності Законом України "Про судовий збір", за подання позовної заяви до суду сплачуються судові витрати у вигляді судового збору. До набрання чинності вищевказаним Законом за подання позову сплачувались державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, справляння яких регулювалось Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993р., постановою Кабміну від 21.12.2005р. № 1258 (втратила чинність 30.11.2011р.) та нормами ГПК, в редакції, що діяла до прийняття Закону України "Про судовий збір".
Аналізуючи положення ст. 9 Закону України "Про судовий збір", колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що судовий збір на відміну від державного мита, що існувало до його законодавчого введення в дію, є видом платежу з цільовим призначенням, який зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Указані види платежів не є взаємозамінними, тому сплачене до введення в дію Закону України "Про судовий збір" державне мито не підлягає поверненню на підставі зазначеного Закону. Отже такі вимоги апелянта у апеляційній скарзі є помилковими.
Враховуючи вірність висновку суду першої інстанції про припинення провадження у справі за п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, судом на підставі аналізу характеру спору зроблено вірний висновок про те, що такий спір виник саме внаслідок неправильних дій відповідача ТОВ "Хекро Пет Лтд", у зв'язку з чим судом вірно реалізоване його процесуальне право щодо покладення державного мита саме на таку сторону, незалежно від результатів вирішення спору, як це було визначено в ч. 2 ст. 49 ГПК України, в редакції, що діяла до 01.11.2011 року.
Не підлягають задоволенню вимоги апелянта про скасування наказу господарського суду Хмельницької області, виданого на підставі оскаржуваної ухвали в частині стягнення з відповідача судових витрат, оскільки в силу положень ст.ст. 91, 103, 104, 106 ГПК України, оскарженню в апеляційному порядку підлягають лише рішення та ухвали суду першої інстанції, у зв"язку з чим апеляційний господарський суд не наділений повноваженнями щодо оцінки законності видачі господарськими судами наказів.
За вказаних обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування винесеної у відповідності із законом ухвали господарського суду Хмельницької області від 08.05.2012 року.
Керуючись ст.99, 101, п.1 ст.103, ст.105, ст.106 Господарського процесуального кодексу України Рівненський апеляційний господарський суд,
Ухвалу господарського суду Хмельницької області від 08.05.2012 року у справі № 14/5025/1986/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Хмельницької обласної дирекції - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Рівненський апеляційний господарський суд.
Головуючий суддя Мельник О.В.
Суддя Грязнов В.В.
Суддя Саврій В.А.