01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14
31.05.2012 № 64/397
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Новікова М.М.
суддів: Мартюк А.І.
Зубець Л.П.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_2 - дов. №1 від 03.01.2012
від відповідача-1: ОСОБА_3 - дов. №ГО-12/111 від 04.04.2012
від відповідача-2: не з'явились
розглянувши
апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Страхова група „ТАС"
на рішення господарського суду міста Києва
від 15.02.2012
у справі №64/397 (суддя Зеленіна Н.І.)
за позовом Приватного акціонерного товариства „Українська транспортна страхова компанія"
до 1) Приватного акціонерного товариства „Страхова група „ТАС"
2) Національного університету „Львівська політехніка"
про стягнення 6422,88 грн.
У судовому засіданні 28.05.2012, оголошувалась перерва до 31.05.2012, у зв'язку із чим постанова приймається вказаною датою.
На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства „Українська транспортна страхова компанія" (надалі - ПрАТ „Українська транспортна страхова компанія" ,позивач) до Приватного акціонерного товариства „Страхова група „ТАС" (надалі - ПрАТ „СГ „ТАС", відповідач-1) про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 6422,88 грн.
У ході розгляд справи представник позивача надав через відділ діловодства суду заяву про залучення Національного Університету „Львівська політехніка" (надалі - НУ „Львівська політехніка", відповідач-2) до участі у справі в якості іншого відповідача та стягнути з нього на користь позивача 1333,16 грн., а також просив стягнути з ПрАТ „Страхова група „ТАС" 4699,72 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 15.02.2012 у справі №64/397 позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач-1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 15.02.2012 у справі №64/397 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог до Приватного акціонерного товариства „Страхова група „ТАС" відмовити повністю.
Вимоги та доводи апеляційної скарги відповідача-1 мотивовані тим, що судом неповно були з'ясовані обставини справи, що мають значення для справи; не доведені обставини, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; висновки, викладенні у рішення, не відповідають обставинам справи; судом порушені та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права. На думку скаржника, позивачем не доведено факт правомірності керування транспортним засобом водієм ОСОБА_4, з вини якого трапилась ДТП.
Позивач проти апеляційної скарги заперечує, вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідач-2 у судове засідання не з'явилися, поважних причин неявки суду не повідомив, хоча про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.
Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
10.07.2008 між Закритим акціонерним товариством „Українська транспортна страхова компанія", правонаступником якого є позивач, як страховиком, та ОСОБА_5, як страхувальником, укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №017608, згідно якого страховик взяв на себе зобов'язання здійснити виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк при настанні страхового випадку за участю транспортного засобу „Рено", державний номер НОМЕР_1 (п. 1.1. договору).
Як вбачається із матеріалів справи, зокрема із довідки ВДАІ міста Львова ГУ УМВС України, 26.09.2008 у м. Львові на вул. С. Бандери, 5а сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів „Рено", державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_6, що належить ОСОБА_5, та „Форд", державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_7, що належить НУ „Львівська політехніка".
ДТП сталася у результаті порушення водієм ОСОБА_7 п.п. 13.1. Правил дорожнього руху України та якого визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення постановою Городоцького районного суду Львівської області від 30.10.2008 у справі №3-4598.
Як вбачається зі звіту товарознавчого дослідження №1148/08 від складеного ФОП ОСОБА_8, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля „Рено", державний номер НОМЕР_1, становить 5209,72 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що ЗАТ „Українська транспортна страхова компанія" на підставі Страхового акту від 31.10.2008 здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 6032,88 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 17.11.2008 та актом взаємозаліку боргу від 11.11.2008.
Статтею 27 Закону України „Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб - автомобіль „Форд", державний номер НОМЕР_2, водієм якого спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю „Рено", державний номер НОМЕР_1, належить НУ „Львівська політехніка".
У ході вирішення спору, судом першої інстанції встановлено, що цивільно-правова відповідальність НУ „Львівська політехніка" у частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля „Форд", державний номер НОМЕР_2 була застрахована у ПрАТ „СГ „ТАС" на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВС/2332126).
Даний факт також підтверджений відповідачем у адресованому представнику позивача листі №Г10.00/11938 від 25.11.2011, у якому відповідач зокрема вказує, що поліс №ВС/2332126 було укладено по першому типу договору, строком з 18.03.2008 по 17.03.2009.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ПрАТ „СГ „ТАС" є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля „Рено", державний номер НОМЕР_1 відповідно до положень Закону України „Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс № ВС/2332126), а до ПрАТ „Українська транспортна страхова компанія" як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту № 017608 від 10.07.2008 року, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до НУ „Львівська політехніка".
Відповідно до п. 12.1. статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Як встановлено судом першої інстанції, та не заперечується сторонами, відповідно до договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності, укладеного між НУ „Львівська політехніка" та ПрАТ „СГ „ТАС" (поліс № ВС/2332126) сума франшизи складає 510,00 грн.
Таким чином, враховуючи положення п. 12.1 ст. 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у відповідача-1 виник обов'язок відшкодувати позивачу витрати в розмірі 4699,72 грн. (5209,72 грн. - 510,00 грн. = 4699,72 грн.).
Відповідно до ч. 1 ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням складає 1333,16 грн. (6032,88 грн. - 4699,72 грн. = 1333,16 грн.), тому відповідач-2 мав обов'язок відшкодувати позивачеві збитки у порядку регресу у межах вказаної суми.
Позивачем до матеріалів справи надано докази звернення до відповідача-1 та відповідача-2 із претензіями про відшкодування шкоди у порядку регресу №1060-ю від 02.11.2011 та №1037-ю від 26.10.2011 відповідно.
Проте, як вбачається із матеріалів справи, представником відповідача-1 у суді першої інстанції було подано заяву про застосування строків позовної давності. На думку представника відповідача-1 перебіг позовної давності на суму 2163,00 закінчився 11.11.2011.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно із ч. 1 ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 6 ст. 261 ЦК України встановлено, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.
З матеріалів справи вбачається, що частково основне зобов'язання було виконана позивачем 11.11.2008, шляхом виплати страхового відшкодування сумі 2163,00 грн. (підписання акту взаємозаліку боргу), інша частина була виконана 17.11.2008 на суму 3869,88 грн., шляхом виплати страхового відшкодування касовим ордером.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позовна давність щодо вимог позивача на суму 2163,00 грн. сплинула 11.11.2011, а на суму 3869,88 - 17.11.2011.
Із позовною заявою, позивач звернувся 17.11.2011 року, про що свідчить опис вкладення до поштового відправлення та поштовий штемпель відділення зв'язку на конверті, у якому було надіслано позовну заяву до місцевого господарського суду.
Таким чином, позивачем при зверненні із позовною заявою було пропущено строк позовної давності на суму 2163,00 грн., тому місцевий господарський суд безпідставно відмовив відповідачеві-1 у задоволенні заяви про застосування строку позовної давності.
З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позовні вимоги на суму 2163,00 грн. задоволення не підлягають.
Враховуючи викладене, колегія суддів пропорційно зменшивши розмір позовних вимог, заявлених до кожного з відповідачів, на суму позовних вимог у розмірі 2163,00 грн., у задоволенні яких слід відмовити через пропуск строку позовної давності, дійшла висновку, що із відповідача-1 на користь позивача підлягає стягненню 3014,64 грн. відшкодування шкоди у порядку регресу, а з відповідача-2 - 855,24 грн.
Доводи апеляційної скарги стосовно недоведеності того факту, що ОСОБА_7 керував транспортним засобом „Форд", державний номер НОМЕР_2, на законних підставах, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки у випадку керування ОСОБА_7 транспортним засобом без законних на те підстав на нього було б складено протокол за ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами, які не мають відповідних документів. Проте жодних доказів з цього приводу відповідачем-1 не надано.
Аналогічної правової позиції притримується Вищий господарський суд України у своїй постанові від 12.07.2011 у справі №37/7.
Крім того, матеріали справи містять відповідь Відділу державтоінспекції Львівського міського управління ГУМВС України у Львівській області №35/847 від 15.05.2012 на запит Київського апеляційного господарського суду, у якій йдеться про те, що адміністративний протокол відносно громадянина ОСОБА_7 за ст. 126 КУпАП у 2008 році не складався.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства „Страхова група „ТАС" підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду м. Києва від 15.02.2012 у справі №64/397 підлягає скасуванню у частині задоволення позовних вимог про стягнення із Приватного акціонерного товариства „Страхова група „ТАС" на користь Приватного акціонерного товариства „Українська транспортна страхова компанія" суми страхового відшкодування у порядку регресу у розмірі 1685,08 грн., та у частині задоволення позовних вимог про стягнення із Національного університету „Львівська політехніка" на користь Приватного акціонерного товариства „Українська транспортна страхова компанія" суми страхового відшкодування у порядку регресу у розмірі 477,92 грн., із прийняття у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Страхова група „ТАС" задовольнити частково.
Рішення господарського суду м. Києва від 15.02.2012 у справі №64/397 у частині задоволення позовних вимог про стягнення із Приватного акціонерного товариства „Страхова група „ТАС" на користь Приватного акціонерного товариства „Українська транспортна страхова компанія" суми страхового відшкодування у порядку регресу у розмірі 1685,08 грн., та у частині задоволення позовних вимог про стягнення із Національного університету „Львівська політехніка" на користь Приватного акціонерного товариства „Українська транспортна страхова компанія" суми страхового відшкодування у порядку регресу у розмірі 477,92 грн. скасувати.
Прийняти у цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Стягнути із Приватного акціонерного товариства „Страхова група „ТАС" (03062, м. Київ, проспект Перемоги, 65, код ЄДРПОУ 30115243) на користь Приватного акціонерного товариства „Українська транспортна страхова компанія" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77, код ЄДРПОУ 22945712) відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 3014 (три тисячі чотирнадцять) грн. 64 коп. та 705 (сімсот п'ять) грн. 37 коп. судового збору.
Стягнути із Національного Університету „Львівська політехніка" (79013, м. Львів, вул. Степана Бендери, 12) на користь Приватного акціонерного товариства „Українська транспортна страхова компанія" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77, код ЄДРПОУ 22945712) відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 855 (вісімсот п'ятдесят п'ять) грн. 24 коп. та 200 (двісті) грн. 11 коп. судового збору.
Стягнути із Приватного акціонерного товариства „Українська транспортна страхова компанія" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77, код ЄДРПОУ 22945712) на користь Приватного акціонерного товариства „Страхова група „ТАС" (03062, м. Київ, проспект Перемоги, 65, код ЄДРПОУ 30115243) 288 (двісті вісімдесят вісім) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.
Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.
Матеріали справи №64/397 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя Новіков М.М.
Судді Мартюк А.І.
Зубець Л.П.