01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14
05.06.2012 № 26/21
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Дикунської С.Я.
Алданової С.О.
ри секретарі: Кравчук О.І.
За участю представників:
від позивача - Чорна Ю.А.
від відповідача - не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2012 року (суддя Пінчук В.І.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»,
в особі Київської регіональної дирекції «Райффайзен Банк Аваль»
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3
про стягнення 364 674, 58 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.03.2011 року позов задоволено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення суду від 01.03.2012 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2012 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 14.05.2012 року.
В судове засідання 14.05.2012 року з'явився представник позивача. Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився.
Представником позивача надано додаткові документи для залучення до матеріалів справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2012 року, на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено 05.06.2012 року.
В судове засідання 05.06.2012 року з'явився представник позивача. Представник відповідача у зазначене судове засідання не з'явився. Про причини неявки суд не повідомив, не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа.
Представник позивача заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив оскаржуване рішення залишити без змін.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.
16 серпня 2007 року між позивачем (кредитором) та відповідачем (позичальником) укладено кредитний договір № 012/95-12/062.
На підставі зазначеного кредитного договору, позивач відкрив відповідачу невідновлювальну кредитну лінію в сумі 63 000, 00 дол. США., під 12% річних, на строк до 15.08.2014 року.
Згідно з банківською випискою від 16.08.2007 року відповідачу надано кредит в сумі 50 000, 00 дол. США.
21 липня 2009 року та 16 квітня 2010 року між позивачем та відповідачем укладено додаткові угоди № 1 та № 2 до кредитного договору № 012/95-12/062 від 16.08.2007 року, якими внесені зміни до графіку погашення кредиту.
Згідно з п. 3.7. кредитного договору, відповідач зобов'язався здійснювати повернення основної заборгованості за кредитом у строки визначені " Графіком погашення кредитної заборгованості ", що є невід'ємним додатком № 1 до вказаного договору, рівними щомісячними платежами, починаючи з першого місяця користування кредитом (або з місяця, наступного за закінченням відстрочки погашення основної суми, у випадку її надання ).
Відповідно до ст.ст. 525-526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Господарським судом міста Києва встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач належним чином виконав своє зобов'язання щодо надання кредиту, згідно з кредитним договором та додатковими угодами до нього, проте відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання щодо погашення кредиту та сплати процентів, в зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитом в розмірі 39 368, 27 дол. США (еквівалент за курсом НБУ - 314 548, 54 грн.) та по сплаті відсотків в сумі 5 322, 36 дол. США (еквівалент за курсом НБУ - 42 525, 09 грн.).
Пунктом 7.3 кредитного договору передбачено, що кредитор має право достроково вимагати погашення заборгованості позичальника за кредитом, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції, у випадку невиконання останнім умов кредитного договору та /або договору забезпечення.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.
Відповідно до п. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Частиною 2 ст. 551 ЦК України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 10.2 кредитного договору, передбачено, що за порушення строків повернення кредиту, процентів за користування кредитом та комісій, передбачених даним договором, позичальник (відповідач) сплачує кредитору (позивачу) пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період існування заборгованості, за кожен день прострочення.
Враховуючи вищевикладене та перевіривши розрахунки пені, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що станом на 07.12.2011 року пеня за несвоєчасне повернення кредиту становить 642, 97 дол. США (еквівалент за курсом НБУ - 5 137, 26 грн.), а за невчасне повернення відсотків - 308, 35 дол. США (еквівалент за курсом НБУ - 2 463, 69 грн.).
Твердження апелянта, що позивач, всупереч режиму валютного регулювання та порядку обігу іноземної валюти на території України, не мав права надавати валютний кредит за відсутності відповідних документів, а саме генеральної ліцензії та письмового дозволу НБУ на здійснення кредитування в іноземній валюті фізичних осіб, не приймається колегією суддів до уваги, виходячи з наступного.
Статтею 192 Цивільного кодексу України встановлено, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Частиною першою статті 345 Господарського кодексу України визначено, що кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 2, п. 3 ч. 3 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг. До банківських послуг належать, зокрема, розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.
При цьому, статтею 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що банківські операції, зазначені у наведеному вище пункті 3 частини третьої статті 47 цього Закону, є кредитними.
Відповідно до статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування, згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.
Таким чином, уповноважені банки мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями.
Як підтверджується матеріалами справи, позивачем отримано генеральну банківську ліцензію № 10 на право здійснення банківських операцій, визначених частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», серед яких передбачено право здійснювати операції з валютними цінностями.
Невід'ємною частиною цієї ліцензії є Дозвіл № 10-4 з додатком, в якому наведено перелік операцій, які має право здійснювати позивач з валютними цінностями.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових перешкод для надання позивачем кредиту в іноземній валюті.
За наведених обставин, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, а рішення ухвалено відповідно до норм матеріального і процесуального права, взв'язку з чим, апеляційна скарга Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2012 року у справі № 26/21 не підлягає скасуванню.
Відповідно до вищевикладеного та керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста від 01.03.2012 року у справі № 26/21 - без змін.
Матеріали справи № 26/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Сітайло Л.Г.
Судді Дикунська С.Я.
Алданова С.О.