01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
12.04.2012 № 8/89
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Майданевича А.Г.
Гаврилюка О.М.
при секретарі судового засідання: Верещаку Д.П.,
розглядаючи апеляційну скаргу акціонерного товариства холдингова компанія «Київміськбуд»
на рішення
господарського суду міста Києва
від
26.05.2011 року (повний текст підписано 23.02.2012р.)
у справі
№ 8/89 (суддя - Катрич В.С.)
за позовом
відкритого акціонерного товариства «Київоздоббуд», м.Київ,
до
акціонерного товариства холдингова компанія «Київміськбуд», м.Київ,
про
стягнення 399877,12 грн. та визнання правочину недійсним,
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_2 - предст. (дов. №01/119 від 17.05.2011р.);
від відповідача: ОСОБА_3 - предст. (дов. №557/0/2-12 від 27.01.2012р.);
Відкрите акціонерне товариство «Київоздоббуд» (надалі - ВАТ «Київоздоббуд») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з акціонерного товариства холдингова компанія «Київміськбуд» (надалі - АТХК «Київміськбуд») 337 972,08 грн. - основного боргу, 25 075,35 грн. інфляційних втрат, 9 555,81 грн. 3% річних та 27 273,88 грн. пені.
29.04.2011 року від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, якою позивач просив визнати недійсним правочин про одностороннє зарахування відповідачем суми 337 972,08 грн. по договору №23-еф від 04.01.1999 року в рахунок кредиторської заборгованості за договором №52 від 31.10.2008 року, в частині зарахування 214 294,28 грн., а також стягнути з відповідача на його користь 264 603,91 грн., з якої 214 294,28 грн. - основна заборгованість по договору №52 від 31.10.2008 року, 24 685,32 грн. - інфляційні втрати, 8 331,06 грн. - 3% річних та 17 293,25 грн. - пеня (т.1 а.с.104-106).
Рішенням господарського суду міста Києва від 05.03.2012 року позов задоволено. Визнано правочин про одностороннє зарахування АТХК „Київміськбуд" суми в розмірі 337 972,08 грн. по договору №23-еф від 04.01.1999 року в рахунок кредиторської заборгованості по договору №52 від 31.10.2008 року недійсним в частині зарахування 214 294,28 грн. Стягнуто 214 294,28 грн. основного боргу за договором №52 від 31.10.2008 року, 24 685,32 грн. інфляційних втрат, 8 331,06 грн. - 3% річних та 17 293, 25 грн. пені.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, акціонерне товариство холдингова компанія «Київміськбуд» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 26.05.2011 року у справі № 8/89 та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2012 року апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження.
Позивач скористався своїм правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на апеляційну скаргу.
29.03.2012р. в судовому засіданні оголошувалась перерва до 12.04.2012р.
В судовому засіданні 12.04.2012р. представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення скасувати, постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає рішення законним та обґрунтованим, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
12.04.2012 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі матеріали, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 04.01.1999 року між акціонерним товариством холдингова компанія «Київміськбуд» (у тексті договору - компанія) та відкритим акціонерним товариством «Київоздоббуд» (у тексті договору - підприємство) було укладено договір про господарське та економічне співробітництво № 23-еф (надалі - договір №23-еф), за умовами якого з метою розширення можливостей у виробничому, науково-технічному і соціальному розвитку, ефективного використання матеріальних, фінансових та інших ресурсів в інтересах трудових колективів компанії і підприємств, забезпечення потреб міста Києва та інших регіонів у будівельній продукції, за умовами якого сторони визначили умови співробітництва по досягненню загальної господарської мети (т.1 а.с.114-117).
Згідно п. 7.1 договору № 23-еф від 04.01.1999р. загальна вартість послуг, що надаються компанією підприємству погоджується в сумі 1,0% від вартості виконаних підрядних робіт у договірних цінах по об'єктах, де компанія є замовником чи генпідрядником.
Підприємство перераховує компанії кошти платіжними дорученнями до 10 числа кожного місяця за попередній місяць (п. 7.3).
Договір вступає в силу з 04.01.1999р. (п.11 договору).
28.07.2008р. сторони підписали протокол №192 про зарахування зустрічних вимог, яким визначили, що заборгованість позивача перед відповідачем за договором №23-еф від 04.01.1999р. за надані послуги за період з лютого 2005р. по червень 2008р. станом на 28.07.2008р. становить 317 870,80 грн., з яких зобов'язання позивача перед відповідачем за маркетингові послуги у відповідності до статті 601 ЦК України були погашені на суму 23 168,32 грн. (т.1 а.с.140-142).
Водночас судом встановлено, що протягом липня 2008р. - листопада 2008р. відповідач надав позивачу додаткові послуги на суму 43 269,60 грн., що підтверджується наданими актами виконаних послуг по договору №23-еф від 04.01.1999р., а саме: №3376 від 31.07.2007р., №3461 від 31.08.2007р., №3556 від 30.09.2007р., №3708 від 31.10.2007р., №3770 від 30.11.2007р., №29-12 від 31.07.2008р., №29-48 від 31.08.2008р., №30-29 від 30.09.2008р., №30-67 від 31.10.2008р., №31-32 від 30.11.2008р. (т.1 а.с.118-122, 129-133).
31.10.2008 року між відкритим акціонерним товариством «Київоздоббуд» (у тексті договору - підрядник) та акціонерним товариством холдингова компанія «Київміськбуд» (у тексті договору - генпідрядник) був укладений договір №52 на будівництво дитячого дошкільного закладу на вул. Народного Ополчення, 9а в м. Києві (надалі - договір №52), згідно умов якого генпідрядник доручає, підрядник приймає на себе зобов'язання згідно проведеного тендеру виконати будівельно-монтажні роботи, пов'язані з будівництвом дитячого дошкільного закладу на вул. Народного Ополчення, 9а в м. Києві (далі об'єкт) в межах виділених капіталовкладень та здати об'єкт в експлуатацію, а генпідрядник прийняти і оплатити виконану роботу (т.1 а.с.9-16).
Згідно п. 2.1. цього договору вартість будівельно-монтажних робіт, пов'язаних з будівництвом об'єкта визначена динамічною договірною ціною та становить 18 030 373,20 грн.
Відповідно до п.6.1 договору № 52 розрахунки за виконані роботи на об'єкті здійснюються шляхом авансування на придбання і постачання матеріалів, конструкцій, виробів, необхідних для виконання робіт у розмірі не більше 30% загальної вартості робіт та проміжних платежів за фактично виконані роботи.
Пунктом 6.2 договору сторони визначили, що підрядник не пізніше 26 числа звітного місяця, передає уповноваженому представнику генпідрядника акт приймання виконаних робіт (форма КБ-2В) та довідку про вартість (форма КБ-3). Акти виконаних робіт складається підрядником згідно ДБН Д.1.1-1-2000, з урахуванням змін та доповнень.
Генпідрядник протягом трьох днів з моменту отримання актів форми КБ-2В, КБ-3 підписує, або з письмовими зауваженнями повертає їх підряднику (п. 3 договору).
Згідно п.6.4. договору оплата виконаних та прийнятих генпідрядником робіт здійснюється до 10 числа місяця, наступного за звітним, в разі отримання коштів від замовника, з урахуванням авансових платежів.
Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, але в будь-якому разі до 31.12.2009р. (п.12.4 договору).
Судом першої інстанції вірно встановлено, що через часткове виконання відповідачем зобов'язання за договором №52, у останнього виникла заборгованість, сума якої становить 337972,08грн.
Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем у справі за договором № 52 виникли правовідносини, що мають ознаки договору будівельного підряду.
Згідно статті 837 Цивільного кодексу України, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього кодексу про ці види договорів.
Стаття 838 Цивільного кодексу України передбачає права та обов'язки генерального підрядника і субпідрядника.
Особливості правового регулювання будівельного підряду встановлені параграфом 3 глави 61 Цивільного кодексу України (ст.ст.875-886).
Відповідно до статей 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо усіх умов договору та є обов'язковим до виконання.
У відповідності до положень п. 3 частини 1 статті 3 та статті 627 Цивільного кодексу України однією з загальних засад цивільного законодавства є свобода договору. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до вимог статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно частини 1 статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюється у договорі підряду.
Як свідчать матеріали справи, у жовтні-грудні 2009 року позивач виконав роботи по договору № 52 на загальну суму 1 413 999,60 грн., що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в), довідками про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3). Дані акти підписані представниками обох сторін та скріплені печатками (т.1 а.с.20-42).
23.10.2009 року відповідач направив на адресу позивача лист №5812/0/2-09, у якому вимагав погашення заборгованості за надані ним послуги в сумі 337 972,08 грн. за договором №23-еф, що утворилась у період з квітня 2005р. по листопад 2008 р. Водночас, відповідач застережив, що у разі непогашення заборгованості в строк до 30.10.2009 року, ним буде проведено зарахування взаємних вимог на підставі статті 601 Цивільного кодексу України.
Вказаний лист позивач отримав 28.10.2009 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення відправлення адресату (т.1 а.с.69-70).
29.04.2010 року, в черговий раз відповідач звернувся до позивача з листом №2577/0/2-10, у якому заявив вимогу аналогічного змісту щодо погашення заборгованості за надані послуги у сумі 337 972,08грн. за договором №23-еф від 04.01.1999р. в строк до 07.05.2010р. та одночасно попередив позивача про зарахування вимог у разі непогашення заборгованості. До листа №2577/0/2-10 відповідач додав протокол про залік взаємних вимог та акт звірки станом на 31.03.2010р.
Даний лист було отримано позивачем 15.05.2009р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (т.1 а.с.63-65).
Станом на 30.06.2010р. відповідач здійснив фінансування виконаних по договору № 52 робіт у сумі 430 215,02 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків сторін.
Крім того, 28.09.2010р. в рахунок погашення заборгованості відповідачем було перераховано на рахунок позивача 92 242,94 грн., що підтверджується банківською випискою з особового рахунку (т.1 а.с.43-44).
Відповідач стверджує, що його заборгованість перед позивачем по договору № 52 у розмірі 337972,08грн. є погашеною 02.08.2010р. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у порядку статті 601 Цивільного кодексу України, про що відповідач надіслав позивачу акт звірки взаємних розрахунків по договору №23-еф від 04.01.1999р. та акт звірки взаєморозрахунків по договору №52 від 31.10.2008р.
16.09.2010 р. відповідач звернувся до позивача з листом №2577/1/2-10, відповідно до якого, у зв'язку з відсутністю підтвердження про погашення зі сторони позивача заборгованості за договором №23-еф, відповідач у відповідності до статті 601 Цивільного кодексу України, в односторонньому порядку 02.08.2010р. зарахував суму заборгованості в розмірі 337 972,08 грн. по договору №23-еф в рахунок кредиторської заборгованості за договором № 52 (т.1 а.с.66-68).
Позивач з таким зарахуванням однорідних вимог не погодився, про що повідомив відповідача листом №01/278 від 30.09.2010р. (т.1 а.с.113).
Оскільки позивач зазначене зарахування зустрічних вимог вважає неправомірним, останній просив суд визнати правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог у порядку статті 601 Цивільного кодексу України недійсним в частині 214 294,28грн., з наступних підстав.
Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно частини 3 статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування; для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Аналогічні положення містить стаття 601 Цивільного кодексу України.
Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: бути зустрічними; бути однорідними (правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги); строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
За своєю правовою природою зарахування однорідних вимог є одностороннім правочином.
Загальні вимоги до вчинення правочинів викладені у статті 203 Цивільного кодексу України, зокрема, для дійсності правочину має бути волевиявлення сторони та зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Заява про зарахування зустрічних вимог обов'язково повинна мати письмову форму та адресуватись позивачеві.
З аналізу наданих сторонами листів №5812/0/2-09 від 23.10.2009р., №2577/0/2-10 від 29.04.2010р. та №2577/1/2-10 від 16.09.2010р. вбачається, що волевиявлення відповідача на здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог по погашенню заборгованості в сумі 337 972,08 грн. за договором № 23-еф від 04.01.1999р. в рахунок кредиторської заборгованості по договору № 52 від 31.10.2008р. відбулось 02.08.2010р., а позивача повідомлено про це листом №2577/1/2-10 від 16.09.2010р. (т.1 а.с.66-68).
Відтак, правочин щодо зарахування зустрічних однорідних вимог відповідач вчинив 02.08.2010 року.
Відповідно до статті 602 Цивільного кодексу України не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України). Загальний строк позовної давності встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання ( частина 5 статті 261 Цивільного кодексу України).
З матеріалів справи вбачається, що за умовами п. 7.3 договору №23-еф від 04.01.1999 року позивач зобов'язаний перераховувати відповідачу кошти платіжними дорученнями до 10 числа кожного місяця за попередній місяць.
З аналізу наведеної умови договору слідує, що початок перебігу позовної давності по кожному акту приймання передачі наданих відповідачем послуг за договором №23-еф розпочинається 11 числа кожного місяця наступного за звітним.
Таким чином, у момент вчинення відповідачем правочину щодо зарахування зустрічних вимог по договорам № 23-еф від 04.01.1999 року та № 52 від 31.10.2008 року, позовна давність по зобов'язанням, строк виконання яких настав до 02.08.2007р., сплив.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо надання невірної оцінки місцевим господарським судом обставині переривання строку позовної давності та находить обгрунтованим висновок суду, що посилання відповідача на переривання такого строку в порядку статті 264 Цивільного кодексу України є безпідставним, оскільки протокол № 192 від 28.07.2008 року про здійснення зарахування взаємних вимог не містить обіцянки позивача сплатити заборгованість.
Відтак, висновок суду про те, що виконання зобов'язання позивачем в частині припинення зобов'язання зарахуванням не може бути підставою для припинення перебігу позовної давності загальної суми зобов'язань, оскільки перебіг позовної давності відбувається окремо по кожному акту передачі наданих послуг згідно з договором №23-еф, є вірним та мотивованим.
З урахуванням зазначеного, місцевим господарським судом вірно встановлено, що зарахування зустрічних вимог є правомірним лише в частині зарахування заборгованості у період з липня 2007 р. по листопад 2008р. за договором № 23-еф від 04.01.1999р. та за договором № 52 від 31.10.2008р. в сумі 123 677,80 грн.
Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що обов'язковою умовою для чинності правочину є, зокрема, законність змісту правочину.
Відповідачем в порядку статей 32-34 ГПК України не доведено тих обставин, на які він посилається в обґрунтування здійснення сторонами зарахування зустрічних позовних вимог, а саме, в сумі 337 972,08 грн., оскільки зарахування зустрічних зобов'язань за договором № 23-еф від 04.01.1999р. на суму 214 294,28 грн. суперечить п. 4 частини 1 статті 602 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статей 215, 217 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Отже, вимога позивача про визнання правочину про одностороннє зарахування відповідачем суми в розмірі 337 972,08грн. по договору №23-еф від 04.01.1999р. в рахунок кредиторської заборгованості по договору № 52 від 31.10.2008р. недійсним в частині зарахування 214 294,28грн., є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Стосовно стягнення з відповідача на користь позивача 264 603,91 грн., у т.ч. 214 294,28 грн. основної заборгованості за договором № 52 від 31.10.2008р., 24 685,32грн. інфляційних втрат, 8 331,06 грн. 3% річних та 17 293,25 грн. пені, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно п. 6.4. договору № 52 оплата виконаних та прийнятих генпідрядником робіт здійснюється до 10 числа місяця, наступного за звітним, в разі отримання коштів від замовника, з урахуванням авансових платежів.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається з матеріалів справи, в порушення умов договору та прийнятих на себе зобов'язань за договором №52, відповідач сплачував роботи несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за період з жовтня по грудень 2010р. у розмірі 214 294,28 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивач також просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 24 685,32 грн., 3% річних в сумі 8 331,06 грн. та пеню в сумі 17 293,25 грн.
Як передбачено пунктом 10.2.2. договору №52, за порушення термінів фінансування та авансування робіт, відповідно до п. 6.4 цього договору генпідрядник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше суми, що підлягає сплаті.
Враховуючи вимоги статей 530, 611, 612, 614 ЦК України, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що несплата заборгованості по договору є порушенням зобов'язання, а тому наявні підстави для застосування встановленої статтею 625 Цивільного кодексу України відповідальності та, відповідно, стягнення з АТХК «Київміськбуд» на користь ВАТ «Київоздоббуд» 24 685,32 грн. інфляційних втрат, 8 331,06 грн. 3% річних та 17 293,25 грн. пені.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
В силу частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 26.05.2011 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 26.05.2011 року - залишенню без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 43, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу акціонерного товариства холдингова компанія «Київміськбуд» на рішення господарського суду міста Києва від 26.05.2011 року у справі № 8/89 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 26.05.2011 року у справі №8/89 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 8/89 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Мальченко А.О.
Судді Майданевич А.Г.
Гаврилюк О.М.